WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Соціальний капітал та його роль у регіональному розвитку - Реферат

Соціальний капітал та його роль у регіональному розвитку - Реферат

добробуту, тому що важливим є розвиток сукупного, а не тільки економічного добробуту, а отже, аналіз варіантів політичних рішень повинен як чинник включати довгострокову дію на економічні, екологічні й соціальні тенденції. Тому при розгляді поточних інвестицій і моделей виробництва з урахуванням очікуваних майбутніх негативних наслідків важливо зрозуміти вплив ухвалюваних рішень не тільки на фізичне і природне середовище, але йна соціальну сферу.
Соціальний капітал розглядається в даній роботі не як самоціль, а як один з ресурсів, який може бути використаний для регіонального розвитку. Тому і дискусія про формування соціального капіталу розглядатиметься в соціально-економічному контексті. Дедалі більше стає очевидним, що доля не тільки окремої людини, але й того чи іншого регіону, тієї чи іншої країни залежить від динаміки розвітку соціального капіталу. Його роль в соціально-економічному розвітку суспільства постійно зростає, що обумовлено змінами у сфері економічної діяльності і посиленням ролі людського чинника у системі суспільного відтворення.
Існують два основні підходи до пояснення і опису мотивації соціальних дій. Перший - соціальний напрям - розглядає соціальну дію як регульовану соціальними нормами, правилами і зобов'язаннями дію соціалізованого суб'єкту. Тобто, будь-яка дія розглядається як соціальна, якщо вона оформлена, обмежена і спрямована соціальними умовами. Другий - економічний напрям - розглядає соціальну дію як таку, що має незалежні цілі суб'єкту, діючого самостійно у власних інтересах, причому головний інтерес - максимізація корисності.
Обидва напрями піддаються критиці. Соціологічний напрям - за те, що в цій теорії немає спонукального мотиву до дії. Тобто, описується середовище дії, умови, правила, але немає початкової причини для дії. Економічний напрям суперечить реальному життю - правила, принципи і норми настільки обмежують дії людей, що це істотно позначається на економіці в цілому. Визнаючи таку суперечність, дослідники не раз намагалися привнести елементи одного напряму в інший. Економіст Й. Бен-Порат ввів поняття F-зв'язків (family, friends, firm - сім'я, друзі, фірма), що впливають на економічний обмін. О. Уільямсон розглядав умови організації економічної діяльності в різних інституційних формах. З'явився цілий науковий напрям - інституційна економіка.
Якщо ж виходити з теорії раціональних дій, де індивід контролює певні ресурси і прагне до володіння іншими ресурсами, то соціальний капітал виступає як певний ресурс, яким частково, разом із іншими членами співтовариства, володіє індивід.
Доцільно розглянути принципові відмінності концепції соціального капіталу від концепцій людського і фізичного капіталу. Соціальний капітал можна визначити і через його функції, які є певними аспектами соціальних структур і сприяють діям індивіда усередині даних структур. Подібно іншим видам капіталу, соціальний капітал - продуктивний, тобто він дозволяє досягти результатів, яких неможливо було б одержати за його відсутністю. Подібно фізичному і людському капіталу, його дія не є абсолютною, а підходить лише для певних ситуацій. Деякі форми соціального капіталу можуть бути непотрібні або навіть шкідливі для інших індивідуумів.
Специфікою соціального капіталу є віддзеркалення зв'язків між взаємодіючими індивідами. Якщо людський капітал розглядає зміни у самій людині як працівникові, то соціальний капітал розглядає зміни у відносинах між людьми, які сприяють економічним діям. Соціальний капітал, подібно фізичному і людському, сприяє зростанню продуктивності праці. Група працівників, між якими існують відносини взаєморозуміння і довіри, працює злагодженіше та ефективніше, ніж та, де немає таких відносин.
Концепція "соціального капіталу" відрізняється від концепцій людського і фізичного капіталу за рядом аспектів, оскільки вона відображає більшою мірою відносини, ніж власність окремого індивідуума, і є переважно суспільним благом, яке розділяється групою і створюється за допомогою суспільних інвестицій часу і зусиль, але не в такій безпосередній формі, як людський та фізичний капітал.
Соціальний капітал є продуктом успадкованої культури і норм поведінки. Таким чином, соціальний капітал має "соціальну" і "капітальну" складові, оскільки він укладений у відносинах, більш ніж в індивідуумах, будучи водночас ресурсом, який приносить суспільству вигоду з часом. Проте, він може призвести і до порушень нормального функціонування соціуму, якщо використовуватиметься однією групою проти інших.
Багато дослідників соціального капіталу застосовують індивідуалістичний підхід до розуміння прагнення людей до використання людського капіталу та інвестицій в його формування. Так, Е. Глестер розглядає соціальний капітал як інструмент для досягнення певної мети [15]. Інші, включаючи А. Хіршмана [16], підкреслюють колективні зусилля індивідуумів для досягнення нематеріальних цілей - таких як справедливість, любов, співдружність і братство. Такий підхід відрізняється від інструментального і є інвестиціями в досягнення індивідуальної і групової єдності. Велике значення надається "соціальній енергії" у формі дружби, розділених ідеалів та ідей, які перевершують раціональний власний інтерес і ринкові операції і сприяють соціальній співпраці. Яким би не був стимул до співпраці і довіри, інвестиції в індивідуальну і групову єдність можуть привести до створення тісних соціальних зв'язків і вищих економічних і соціальних результатів. Таким чином, цивільна участь, чесність і соціальна довіра можуть підсилювати одна одну.
Становлення громадянського суспільства є наслідком еволюції демократичних традицій і відбувається одночасно з розвитком правової державі, яка створює певні умови для існування громадянського суспільства, затвердження його цінностей. Громадянське суспільство є системою суспільних інститутів і відносин, які існують для реалізації приватних і групових інтересів. Тому формування цього суспільства, включаючи розвиток мережі громадянських інститутів, має бути пріоритетом соціальної і правової політики держави. А оскільки місцеве самоврядування є найбільш близькою до населення формою влади, то основи громадянського суспільства закладаються саме на рівні місцевих співто-вариств. Тому державна соціальна політика на регіональному і місцевому рівнях має не тільки враховуваті історичні, етнокультурні та релігійні особливості жіття людей, але й включаті механізми перетворення місцевих співтовариств та громадських об'єднань, які входять до їхнього складу, у самостійні та відповідальні суб'єкти
Loading...

 
 

Цікаве