WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Соціальний капітал та його роль у регіональному розвитку - Реферат

Соціальний капітал та його роль у регіональному розвитку - Реферат


Реферат на тему:
Соціальний капітал та його роль у регіональному розвитку
Сучасна соціально-економічна ситуація у світі при всіх міжкраїнних відмінностях і особливостях дозволяє виявити цілий ряд проблем і завдань, розв'язання яких стоїть на порядку денному надзвичайно гостро. Уряди, як і недержавні організації, прагнуть високого і стійкого економічного зростання, але зазвичай по різному бачать шляхи його досягнення. Занепокоєність прогресивного людства викликає і негативний вплив індустріального розвитку на природне і соціальне середовище, бідність, соціальна нерівність і, як наслідок, - зниження якості життя, погіршення здоров'я та недостатнє задоволення основних соціальних потреб та інтересів різних соціальних груп населення.
За цих умов дедалі актуалізується проблема ресурсного забезпечення суспільного, зокрема регіонального розвитку. Причому йдеться не стільки про фінансові та матеріально-технічні ресурси, скільки про ті види ресурсного забезпечення, що пов'язані з людьми (інтелектуальні, духовні, організаційні), та стосунками між ними (конфлікти, добросусідство, довіра). Усі ці чинники поєднуються у таке відносно нове для сучасних дослідників та управлінців поняття як соціальний капітал, яке, з одного боку, є по суті інтегральним показником суспільного розвитку, з іншого - одним з головних чинників впливу на цей розвиток.
У нових умовах формування соціального капіталу стає пріоритетом суспільного розвитку, а традиційні чинники, які пов'язані з матеріально-сировинними ресурсами, землею, передовими технологіями і матеріальним капіталом, відходять на другий план. В епоху глобалізації соціальний капітал визначає статус держави на міжнародній арені.
Ідея соціального капіталу була закладена ще в роботах А. де Токвілля (1835), який писав: "Американці протистоять індивідуалізму за допомогою принципового інтересу", який полягає у тому, що "вони самовдоволено показують, як основна турбота про самих себе постійно підштовхує їх до допомоги один одному і вимушує їх добровільно жертвувати частину свого часу і власності в ім'я благополуччя Штатів". Е. Дюркхайм (1893) розглядав суспільство, що складається з "органів" (соціальних фактів), або соціальних структур, які виконують ряд функцій для суспільства [1]. М. Вебер зосередився на індивідуумах та моделях і правилах поведінки. М. Вебера цікавили дії, які включали розумові процеси (і закінчувалися безглуздим результатом) між виникненням стимулу і реакцією на нього.
Перша відома згадка про "соціальний капітал" в сучасному значенні була пов'язана з освітою і місцевим співтовариством і належить Л. Ханіфану [2]. З того часу соціальний капітал вивчався Дж. Джекобсом (1961) [3], де соціальний капітал визначався як мережа сусідських відносин; Дж. Пассероном (1970) [4] і П. Бурдьє (1979) [5], які застосовували дуже близьку за змістом концепцію "культурного капіталу". Дж. Лорі (1987) [6] при дослідженні ринку праці; Дж. Коулменом (1988) [7], який підкреслював взаємодоповнення людського і соціального капіталу; Р. Патнемом (1993) [8] і Ф. Фукуямою (1995) [9], які застосували концепцію на рівні держави і регіону, причому Р. Патнем підкреслював роль громадської залученості у розвитку демократії і соціальної єдності; Дж. Дьюі у своїй концепції соціального прагматизму [10].
Серед російських вчених, які працюють над проблемою соціального капіталу, можна назвати О. Владимирова, В. Гассія, Й. Дискина, С. Долуцьку, В. Радаєва, А. Тумасяна, П. Шихирева та ін. Нажаль, проблема соціального капіталу поки що не отримала належної уваги з боку українських науковців. Хіба що можна загадати роботу Х. Хачатуряна, присвячену аналізу ролі людського ресурсу в розвитку інноваційного потенціалу вітчизняного державного управління. Отже, концепція соціального капіталу є порівняно новою в сучасній соціологічній науці.
Оскільки концепція соціального капіталу, як свідчить світовий досвід, є ключовою для багатьох напрямів соціально-економічного розвитку, але вона ще не стала визнаним інструментом наукової та управлінської практики у системі державного управління України, метою цієї статті є заповнення прогалин у цій сфері. Зокрема, ставиться завдання освоєння понятійного апарату, конструювання дослідницької традиції в області соціального капіталу, та робитиься спроба ув'язати вирішення цих завдань з ресурсним забезпеченням регіонального розвитку.
В основі нових підходів до подолання вказаних проблем лежить переоцінка соціально-економічних цінностей, що відбулася в багатьох країнах останніми роками разом зі зміною політичних та соціально-економічних реалій. Як показують дослідження, після досягнення певного рівня доходу на душу населення темпи подальшого зростання цього добробуту при зростанні доходу суб'єктивно починають зменшуватися [11]. Тому орієнтирами соціальної політики повинні бути не стільки грошові доходи, скільки забезпеченість тими ресурсами, що дозволяють людині змінити якість свого життя. А це є невід'ємним від задоволення потреб та інтересів населення [12].
За цих умов зазвичай відбувається зміщення потреб та інтересів убік зростання значення вищих соціальних потреб людини, таких як прагнення до любові, поваги, самовираження, відчуття духовної свободи. Зміст цих зрушень, звичайно, залежить від конкретної людини, приналежності її до певної соціальної групи.
Ці процеси потребують науково обґрунтованої та соціально орієнтованої активної ресурсної стратегії [13], аргументування вибору напрямів найбільш ефективного інвестування як в короткостроковому періоді, так і в довгостроковій перспективі. При цьому, одвічне питання про те, що важливіше: економічний добробут, моральне задоволення або соціальна єдність, має, нарешті, отримати несуперечливе розв'язання.
Дослідження вчених в області економіки, соціології, політології показують, що співтовариства, засновані на довірі і співпраці, сприяють реалізації людського потенціалу. Все ширше в науковій літературі визнається той факт, що соціальні зв'язки і довіра виконують важливу роль в підтримці соціально-економічного розвитку. Соціальний капітал розглядається навіть як необхідний "зонтичний" термін для таких аспектів життя суспільства, які, не дивлячись на складність вимірювання і включення у формальні моделі, розглядаються як найважливіші детермінанти довгострокового економічного успіху [14]. Усвідомлення того, що "соціум має значення", вимушує не тільки вчених, але й управлінців-практиків, держуправлінців зважати на цей чинник.
Соціальні цілі є ширшими, ніж бажання стрімкого зростання економічного
Loading...

 
 

Цікаве