WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Оцінка окремих факторів впливу на систему державних закупівель та тенденції її розвитку на регіональному рівні - Реферат

Оцінка окремих факторів впливу на систему державних закупівель та тенденції її розвитку на регіональному рівні - Реферат

служби може також розглядатися як така, що пов'язується безпосередньо з тими, хто навчається (державними службовцями), і, таким чином, виступати своєрідним посередником між корпусом державних службовців та навчальною ідеологією освітніх установ [7, с.8]. Отже, можна зробити висновок, що політика з підготовки державних службовців повинна виступати поєднанням потреб "зверху-донизу" та "знизу-вгору". Тобто, загальна стратегія та ресурси згори, специфічні навчальні ідеї та цілі - знизу. Принцип "знизу" не означає лише сьогоднішні потреби державної служби та навчальних установ, це також потреби, які були інкорпоровані в традиціях державної служби, тобто в повсякденній роботі, а також кар'єрних очікувань і, таким чином, навчальних потребах.
Натомість, А.Манзоор наголошує на відмінності між офіційною державною політикою з державної служби та навчальною політикою установ з підготовки державних службовців [7, с.8]. Останні, які були засновані як незалежні структури, уособлюють в своїй політиці: а) традиції державної політики з державної служби; б) потреби, які йдуть знизу; в) інструкції, які надходять зверху щодо національних цілей з підготовки управлінців. Навчальні установи здійснюють це шляхом визначення переваг щодо цілей та розподілу наявних ресурсів.
Інституційна навчальна політика може також виражати певні "ідеологічні" переваги щодо навчальних інформаційних ресурсів, навчальних стратегій та методики викладання. Це, перш за все, певні педагогічні знання, знання щодо економічних перспектив, тощо. Щодо методики викладання та навчальних стратегій - це перевага академічних лекцій, виїзних семінарів, групових дискусій (обговорень), тощо. Деякі заклади, на відміну від елітної, були засновані задля "переважно гуманістичної" підготовки. Інституційна політика формується також певними типами інституційних зв'язків, тобто тісними контактами з університетами; певною моделлю найму директорів, тих, хто розробляє програми, та викладачів. Звичайно, політика закладів відрізняється в залежності від того, ким є ті, хто її розробляє та реалізує - науковцями в галузі освіти, менеджменту чи соціальних наук.
Таким чином, метою державного управління та державної служби є реалізація національних цілей, визначених політиками, а підготовка державних службовців передбачає вдосконалення ефективності діяльності останніх з їх реалізації.
Задля кращого розуміння як навчальними закладами, так і окремими особами, які відповідають за підготовку державних службовців, проблем, які існують в сучасному суспільстві, необхідно проаналізувати та виявити їх ширші соціальні та політичні наслідки. Основні теоретичні положення щодо сучасної бюрократії були викладені Максом Вебером в його моделі раціонально-правової бюрократії [1]. М. Вебер розглядає ідеальний тип влади (раціонально-правову владу). Після М. Вебера його ідеальний тип раціонально-правової бюрократії був надалі трансформований в "модель державної служби" та "модель менеджменту" [8, с. 560-568]. У цій моделі державна служба (і сучасний бізнес-менеджмент) характеризуються як добре продумана ієрархія, чіткий розподіл праці, контроль "адміністративної машини", спеціальна система знань та неупередженість, автономія (чи "власна юрисдикція") в галузі їх компетенції.
Сучасна теорія організації розвинула веберівські ідеї далі. Так, Т.Бернс та Г.М.Сталкер [3] запропонували органічну модель. Вона претендує на те, щоб бути інноваційною з огляду на горизонтальний тип організації влади, комунікації та контролю і, на відміну від жорстких правил, робить наголос на кар'єрі, професійних стандартах та безперервному перегляді вимог до діяльності працівників. Водночас, багаточисельні раціональні моделі створили ситуативну теорію. Теоретичні роботи Ч. Перроу [9], Дж.Томпсона [11], П. Лоуренса та Дж. Лорша [6], П. Блау і В.Скота [2] стали підґрунтям цієї теорії і запропонували ідею стосовно того, що різні організаційні моделі є ефективними у різноманітних ситуаціях. Ці ситуації можуть бути внутрішніми, наприклад - розмір, складність, розподіл праці та технологічний рівень самої організації, та зовнішніми - масштаб та тип ринку, складність та нестабільність зовнішнього оточення. З практичної точки зору ситуативна теорія фокусується на тому, що планувати діяльність організацій необхідно з огляду на ефективне досягнення цілей їх специфічного контексту.
З точки зору А.Манзоора [7, c.11], коли мова йде про підготовку з державної служби, найбільш відповідною є органічна теорія Т.Бернса та Г.М.Сталкера. На думку вченого, необхідно організовувати підготовку державних службовців як інтегральну складову органічного цілого, яке складається з політиків та бюрократів, а також його ширшого національного та міжнародного економічного та культурного довкілля. У своїй праці, присвяченій підготовці державних службовців та оцінюванні її ролі у країнах, що розвиваються, А.Манзоор досліджує цю систему в "дусі Вебера" і концентрує свою увагу на певних політичних та економічних факторах, які (особливо у країнах, що розвиваються) формують системи державної служби з огляду на "формальну раціональність" і стабільний розвиток.
Раціональна-правова модель влади М. Вебера акцентує "значення" його ідеї бюрократії та її функціонування. М. Вебер наголошує, що його "модель" є "найбільш раціональною" за таких "ідеологічних" умов (ціннісних орієнтацій), як-от швидка реакція, підзвітність та відносна передбачуваність результату. Він також зазначає, що зростаючий вплив "популярної волі", тобто впливу громадської думки, спричиняє зростання флуктуацій в прийнятті політичних та адміністративних рішень та зменшення підзвітності, і, відповідно - "раціональності" цього типу бюрократії [1].
Пізніше вчені довели, що зростаючі флуктуації в національній та світовій макроекономіці підривають підзвітність та передбачуваність мікроекономічної діяльності (бізнесу).
Вчені епохи пост-веберізму також наголошували, що як для державної служби, так і для бізнесової еліти (менеджерів провідних корпорацій) нелегко знизити рівень непередбачуваності шляхом уникнення взаємних конфліктів та поєднання політичних рішень і "популярної волі", зовнішніх економічних та бізнесових інтересів [5, 10]. Ця "політична" орієнтація, звичайно, відрізняється від веберівської раціонально-правової ціннісно-орієнтованої моделі і, на відміну від "технічної адміністративної раціональності", може бути названою "політичною раціональністю" системи державної служби.
У сучасному західному суспільстві веберівська чиста раціонально-правова ціннісно-орієнтована модель ніколи не існувала в ідеальному вигляді. Як зазначає А.Манзоор [7, с.12], межі її розповсюдження та обмеження завжди встановлювалися "політичною раціональністю",згідно з якою лише бюрократія (державні службовці, система державної служби) може "грати в політичні ігри" з тими, хто приймає рішення в політичному та економічному секторах. Тобто, іншими словами, необхідно подолати протиріччя, які виникають у сучасному суспільстві між державними службовцями та тими, хто приймає рішення в політичному та економічному секторах.
Сам М. Вебер зазначав, що масштаб та ієрархічна структура сучасної бюрократії роблять її "непереможною" та "необхідною". Трикутник, який зображено на малюнку, демонструє, що
Loading...

 
 

Цікаве