WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Концепція оптимізації в державному управлінні - Реферат

Концепція оптимізації в державному управлінні - Реферат

самозбереження організації - звужує можливості змін та вдосконалення.
Поняття "ефективність" завжди пов'язується із певними встановленими, наперед детермінованими минулим розвитком організації критеріями оцінки. Виникають ситуації, коли треба "вибирати" не тільки серед існуючих варіантів (в розумінні їх детермінованості минулим досвідом розвитку), але і серед неіснуючих варіантів (аналогового досвіду розвитку яких в минулому не було - тобто серед тих варіантів, які будуть створені в майбутньому). Вибір на межі існуючого та неіснуючого більш адекватно описувати концепцією оптимальності. Але навіть коли ситуація складається так, що під тиском дій конкурентів, протидіючих чинників, обставин та середовища треба обирати із сукупності відомих альтернатив застосування, розподілу або розробки функцій деяку одну альтернативу, то більш адекватно говорити про пошук оптимального вибору: альтернативи розвитку, рішення, політики. Аналіз інформаційної бази застосування первісного розуміння категорії "оптимальність" указує на смислову якість вибору (альтернативи, стратегії, конфігурації структур). Оптимальність як шукана якість об'єднує групи існуючих та неіснуючих варіантів-можливостей в нову супергрупу: потрібних, бажаних, затребуваних можливостей-варіантів.
Вибір найкращої якості в існуючих умовах обмежень та активностей можна назвати оптимумом. Математик Г. Лейбніц сформулював: оптимальний - це кращий із реально можливих. Звичайно якість "найкращий" необхідно визначати певним мірилом. Таким мірилом можуть виступати об'єктивні та суб'єктивні принципи ефективності та оптимальності. Таким чином в первісному розумінні категорії ефективність та оптимальність є комплементарними. В більш складних смислових конструкціях, в яких категорія ефективності та (або) оптимальності містить в собі і складові концепції, прив'язані до обставин та умов певного процесу, то смислова множина значень цих категорій частково перетинаються.
Перетин цих понять склався традиційно в межах розвитку розділів математики, які ставили своїм завданням описати економічні, соціальні або технічні задачі: оптимізацією вважали максимізацію або мінімізацію єдиної цільової функції, що описувала проблематику задачі. На основі вищенаведеного аналізу логіки поняття "ефективність" саме механізми максимізації та мінімізації містяться в основі концепції підвищення ефективності. До того ж, за технічною традицією, під оптимальним управлінням розуміють знаходження із множини одноякісних процесів, управління якими підпорядковане одному й тому ж вектору цілей і однаковому методу оцінки якості управління, того процесу, який має екстремальну (найвищу або найнижчу) оцінку якості управління. В основі поняття оптимального управління лежать критерії, пов'язані з особливостями технічної та структурної і функціональної складності процесу та з суб'єктивними критеріями оцінки. Поняття оптимальності управління є спеціалізованим та містить долю суб'єктивності. Найчастіше використовують розуміння оптимального управління в контексті забезпечення мінімуму споживання ресурсів, досягнення максимальних характеристик об'єктів або в розумінні мінімуму часу для маневру переходу із одного стану в інший. В більшості випадків один критерій оптимальності в такому підході заперечує інший. Оптимальне управління в такому підході є дуже близьким до поняття результативне, ефективне управління. Воно не охоплює всі можливості залучення методів та засобів вдосконалення управління.
Оптимізація в широкому розумінні виникає тільки на рівні переходу від одноцільової задачі до багатоцільової задачі. Оптимізація відноситься до досягнення балансу та погодження (координування, оптимізування) різних множинних цільових функцій і критеріїв, на які накладені обмеження зовнішніми обставинами.
Якщо розглянути прості економічні приклади, то можна зауважити, що мінімізація затрат передбачає пошук самого низького із можливих рівнів затрат при даних умовах-обмеженнях. Якщо розглянути ситуацію максимізації прибутку, то передбачається пошук умов самого високого рівня продаж при даних обставинах-обмеженнях, тобто знову ж розглядається єдина цільова функція. Оптимізація передбачає гармонізацію співвідношення витрат і якості або пошуку кращого рівня балансового прибутку, ринкової частки та задоволення потреб співробітників організації. Тобто на основі існування кількох автономних цільових функцій формується (виникає) новий простір для оцінки результатів діяльності. Оптимізація серед всіх можливих значень просторового розміщення цільових функцій вибирає найбільш комфортну (гармонійну, доцільну) для управління як суб'єкта, так і об'єкта управління область. Концепція оптимальності повинна орієнтувати системи державної влади та управління на вибір нової якості рішень та балансу мотивів і інтересів.
Для такої складної системи, як система державного управління, оцінку якості виконання функції та оцінку вибору треба робити майже завжди одночасно, тому доцільно роздільно (паралельно) розвивати концепцію ефективності та концепцію оптимальності системи державного управління. Власне, в складних системах та процесах ці категорії є категорії-концепції, зміст яких, як уже було проілюстровано вище, з необхідністю є прив'язаним до конкретних умов складності структури або процесу. З точки зору теорії складності між ними все ж є фундаментальна відмінність. Категорія "ефективність" (результативність) описує структурно-функціональну складність. А категорія "оптимальність" здатна включати опис та прогноз динамічної складності, яка виникає в результаті високого рівня невизначеності деталей поведінки конкурентів, партнерів та обставин.
Концепція загальної оптимальності державної влади повинна стати основою технології формування відповідей на питання, яким є для існуючого рівня владних, управлінських, соціальних та політичних ресурсів найкращий вибір розподілу завдань та функціональних областей між інститутами політичної влади; яким чином збалансувати претензії бізнес-груп та інтереси соціальних груп в партійно-політичному представництві, як організувати композицію структур та розподіл функціональних областей в вищих, центральних та місцевих органах державної влади, як забезпечити ефективне делегування повноважень та відповідальність за них; яким вибрати рівень оптимальноговтручання держави в економічні процеси.
Конкретизована концепція загальної оптимальності для складної багатоваріантної системи неминуче повинна бути багатоваріантно-експлікативною. Фактично для кожної конкретної статичної сцени та для кожного конкретного сценарію-процесу потрібно встановлювати свою локально-конкретну концепцію оптимальності, що має загальну формально-логічну та особливу частини. Оскільки за певними ознаками можна кваліфікаційно розділяти статичні та динамічні стандартні сцени та сценарії, то можливим є використання стандартизованих принципів оптимальності як стартового наближення вибору оптимального стану. Принципи оптимальності враховують лише головні абстрактні характеристики сцен та сценаріїв-процесів. Принципи оптимальності детермінують шлях вибору для типових постановок задач оптимізації, які виникають: 1) за рахунок відомого типу взаємодії між складовими структури або процесу (антагоністична, коаліційна, коопераційна); 2) за рахунок можливостей класифікаційної оцінки типу поведінки обставин-обмежень.
Власне, задача оптимізації є задачею вибору умов та обставин координації колективних станів в умовах множинності варіантів конкуренції, кооперації, коаліціювання та багатоваріантності розвитку обставин зовнішнього середовища. Усвідомлення та формалізація того факту, що оптимізація є цілеспрямований науково- та системно- формалізований процес створює певні
Loading...

 
 

Цікаве