WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Концепція оптимізації в державному управлінні - Реферат

Концепція оптимізації в державному управлінні - Реферат


Реферат на тему:
Концепція оптимізації в державному управлінні
Зростання складності як систем державної влади та державного управління, так і проблем, на які спрямована їх увага, є об'єктивним процесом, пов'язаним із наростанням складності соціальних та економічних зв'язків і взаємодій в суспільному та державному житті, що виникають внаслідок цивілізаційного розвитку. Пошук розв'язків проблеми впорядкування складності управління в транзитній державі обтяжується тим фактом, що організаційні підсистеми транзитної держави знаходяться або повинні знаходитися в нерівноважному стані. В нерівноважних станах засоби вдосконалення державного управління не можуть обмежуватися традиційними методами підвищення ефективності управління, оскільки сама традиційна концепція ефективності орієнтується на рівноважні процеси. Окрім того, іманентними властивостями демократичної системи політичного та державного управління є виникнення явних форм конкуренції, суперництва між суб'єктами або їх стратегіями при реалізації програм та повноважень, необхідність вибору серед великої кількості альтернатив розподілу ресурсів та функцій. Власне сам факт узаконеної політичної конкуренції є джерелом неврівноваженості розвитку владно-політичної моделі та моделі державного управління. Це вказує на потребу розробки нових концепцій та методів вдосконалення систем управління, придатних для описання та проектування нерівноважних процесів розвитку систем політичного і державного управління та керованих ними об'єктів.
В рамках галузей "державне управління" та "аналіз державної політики" спорідненою із задачею оптимізації системи державного управління є задача дослідження ефективності державного управління, яка досліджувалася, зокрема, в роботах багатьох вчених [1-12]. Питання оптимізації взаємодії політичного керівництва та державного управління в Україні в наближенні однокритеріальних схем досліджувалися в роботі В. В. Токовенко [13]. Основи методики дослідження загальної задачі координації в багаторівневих системах управління сформульовані в роботі [14]. У вузькому розумінні постановка задачі оптимізації політичного та державного управління перетинається з постановкою задачі про ефективність та результативність вибору державної політики, що розглядається в галузі "аналіз державної політики" [15]. В широкому розумінні задача оптимізації систем соціального, політичного та державного управління є мало дослідженою. Методична постановка цієї задачі в вітчизняній фаховій літературі не здійснена, концепція оптимізації систем державної влади та управління не розроблена.
Кожна цілеспрямована організаційна система змушена час від часу знову розв'язувати проблему якості, що виникає як умова досягнення все більш складних цілей. Часто вирішенням проблеми якості є пошук нових станів, які виникають та існують за рахунок дії нових джерел та механізмів або (та) пошук нових комбінацій балансу вже відомих явищ, механізмів, інструментів. Організаційна система державної влади та управління містить в собі набори композицій конкуруючих феноменів та механізмів: влади та управління, концентрації та деконцентрації, централізації та децентралізації, жорсткість бюрократичної структури та потреба в інноваціях, авторитаризм та демократизм;політичні популістські обіцянки та реалії управління державним бюджетом та державним майном. Якість влади та управління залежить від вміння узгоджувати дію цих феноменів та механізмів та спрямовувати їх на досягнення цілей.
Покращення якості можливе тоді, коли існує мірило якості, існують методики її оцінки та існують концепції її вдосконалення. Однією із найбільш поширених форм оцінки якості організацій є оцінка ефективності їх в цілому, оцінка ефективності її діяльності в певний часовий період або в певному галузево-функціональному зрізі.
Ефективність в економічній теорії розглядається в відношеннях функціональної спеціалізації внутрішньоорганізаційного середовища, в відношеннях із зовнішнім середовищем, у співставленні економічних проблем та результатів із соціальними проблемами та результатами та у відношенні із характером рівноважості-нерівноважності економічного процесу [17].Ефективність у державному управлінні розділяється на дві автономні гілки оцінок: економічної та соціальної ефективності. Під загальною соціальною ефективністю розуміють здатність системи державного управління в результаті свого функціонування забезпечити задоволення запитів та потреб суспільства. Для оцінки ступеня відповідності результатів запитам та потребам застосовують порівняльні методики та галузево-функціональні оцінки [18]. Критерієм ефективності державного управління в демократичних владно-політичних моделях виступає здатність органів державної влади в умовах обмежених ресурсів забезпечити задоволення потреб суспільства в цілому та окремих громадян зокрема. Підвищення ефективності системи державного управління відбувається у якісному та кількісному вимірах. Саме якість управлінських послуг та здатність вирішувати проблеми, що висуває соціальна модернізація, коло яких постійно поширюється, визначають дієвість органів державного управління.
В менеджменті розуміння ефективності є більш еластичним. Воно залежить від цінностей та очікувань тих, хто власне оцінює ефективність. Власники підприємства часто очікують від свого підприємства зовсім іншої ефективності, ніж її працівники. Для визначення ефективності організації необхідно поняття ефективності спроектувати на простір діяльності та результатів організації, окреслити область його застосування із визначенням ціннісної бази її оцінки. Ціннісна база оцінки зокрема передбачає:
1) встановлення з позиції кого оцінюється ефективність: споживачів, співробітників-виробників, власників підприємства;
2) на якому виді діяльності сфокусована оцінка;
3) рівень аналізу якостей та результатів, що використовуються для оцінки: задоволення персональних інтересів, прибутковості організації;
4) галузеві показники;
5) з якою метою оцінюється ефективність: розпізнати досягнення, слабкі та сильні сторони, зменшити непотрібні витрати;
6) часовий інтервал оцінки (параметри процесів на даний момент чи довгострокові тенденції;
7) що є мірилом ефективності, із чим вона порівнюється (із стандартами, в порівнянні з минулими досягненнями, в порівнянні із заданими цільовими значеннями).
Одним із важливих мірил ефективності (неефективності) в менеджменті - ступінь досягнення цілей (9). Найбільшою проблемою такого підходу є адекватне по часу та по потребам формулювання якісної системи цілей . Якісної в тому розумінні, що з одного боку вони були досяжними в потрібні терміни, а з іншого боку - щоб вони були достатньо довго актуальними. До того ж, якщо співробітники організації знають, що їх оцінюють за ступенем досягнення планових цілей, то плани складаються суто формальними, безпроблемно досяжними. Організації є ефективними в такого роду підходах, якщо їх діяльність характеризується високими показниками задеяким "ідеальним" критерієм.
На основі оцінки інформаційного масиву смислових значень розуміння в різних наукових та практичних підходах категорії "ефективність", можемо зробити висновок, що смисловим ядром цієї категорії є якість виконання функцій. Природно, що про ефективність виконання функцій можна говорити, коли ці функції вже обрані, встановлені, розподілені. Якщо ж це не так, то виникає задача вибору, розробки, розподілу функцій. Звичайно, можна розглядати функцію розподілу функцій, можливо для деяких задач доцільно передбачити складну функцію, так звану еволюційну ефективність. Але таким чином виникає певна замкнена логічна рекурсія, яка в силу організаційної інерції - інстинкту
Loading...

 
 

Цікаве