WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Забезпечення ґендерної рівності в органах публічної влади Польщі - Реферат

Забезпечення ґендерної рівності в органах публічної влади Польщі - Реферат

різними напрямами. Слід звернути увагу на запропонований Т. Мельник перелік рольових функцій ґендерних перетворень: орієнтаційна, акумулятивно-прогресивна, організаційна, ідеологічна, аксіологічна, просвітницька, стимулююча [14, с. 129-130].
Аналіз стану ґендерної рівності в публічній адміністрації Польщі охоплює кілька площин: з'ясування кількісного співвідношення чоловіків і жінок в органах влади всіх рівнів, вияснення забезпеченості рівної участі у керівних органах політичних партій та їх виборчих списках, в неурядових та громадських організаціях тощо. Осмислюється також співвідношення рівності статей як у публічній владі, так і у сфері приватних відносин, під якими розуміється роль в родинах та участь у керуванні приватним сектором.
У Польщі жінки отримали виборчі права у 1918 році, що було проявом демократизації суспільства та наслідком діяльності жіночих організацій. Проте їх участь у владі була незначною, дорівнюючи всього кільком відсоткам. Після ІІ світової війни участь жінок у парламенті зростала, хоча й не перевищувала, як правило, чверті його складу. Лише у 1980-1985 роках частка жінок у Сеймі становила 23 %. Проте із зростанням ролі Сейму в Польщі після відміни монополії ПОРП, кількість жінок в ньому зменшується - у 1989 році до 13 %, а у 1991 році навіть до 10 %.
На наш погляд, це було наслідком кількох факторів. Вже у 80-х роках у багатьох сім'ях жінки заробляли більше, ніж чоловіки. Проте вони, зазвичай, не займали високих політичних чи виробничих посад. Критично оцінюючи минуле, більшість поляків хотіли повернення традиційних цінностей, вважали за необхідне підвищити роль жінки в родині, нарікаючи на вимушеність жінок думати про заробітки поза домом, що негативно впливало на сім'ю [14]. Проте згодом переважаючими стали ґендерні підходи, проявилася, хоч і нестійка, тенденція до зростання кількості жінок в органах влади.
У 1997 році до Сейму було обрано 56 жінок (із 460 депутатів), до Сенату -13 (із 100 сенаторів). У результаті виборів 2001 року кількість жінок у Сеймі зросла до 93 (21,2 %), а в Сенаті - до 23 (23 %). Це було викликано насамперед врахуванням ґендерного фактору політичними партіями, представленими у парламенті (в першу чергу - Союзом Лівиці Демократичної (СЛД) та Спілкою праці (СП).
Проте вже в результаті виборів 2005 року відсоток жінок у Сенаті знизився до 13, незначно зрісши в Сеймі (94 жінки). Крім того, зростання кількості жінок у 2001 році в парламенті не призвело до зростання їх кількості у керівних органах парламенту. Так, після виборів 2005 року із 6 віце-маршалів Сейму була лише одна жінка, а у Президії Сенату були лише чоловіки. Загалом же з 1989 року лише раз - у четвертій каденції 1997-2000 років - жінка була Маршалом Сенату.
З 1991 року діє Парламенська група Жінок (PGK), яка має позапартійний характер і покликана лобіювати права жінок. Значну роботу вона провела під час розробки Конституції Республіки Польща. З 1997 року до цієї групи входять жінки-члени Сейму і Сенату. Матеріали про діяльність групи можна знайти на її сайті [15].
Статистичні дані свідчать про низький відсоток жінок у списках кандидатів до Сейму та Сенату. До виборів 1997 року, окрім окружних списків кандидатів, елементом виборчої системи були списки загальнодержавні, у яких керівництво партій заявляло відомих в державі осіб, що збільшувало партійні шанси на перемогу. Аналіз тих списків виразно вказує, що рівності статей приділялося мало уваги. Так, у 1997 році із 10 партій і комітетів, які заповнили загальнодержавні списки, половина не включила жодної жінки до першого десятка списку, три - в перших двох десятках, а Акція Виборча Солідарність - у перших трьох десятках.
Помітне зростання кількості жінок у списках кандидатів спостерігалося на виборах 2001 року, що було в першу чергу результатом запровадження трьома політичними угрупуваннями - СЛД (SLD), СП (UP) та СВ (Unia Wolnosci) внутріпартійної квоти для жінок у 30%.
Отже, на парламентських виборах 1997 року найбільше жінок було у кандидатських списках Спілки Праці (25 %), Спілки Вольності (18,6 %), СЛД(15%), а у 2001 році - у списках - коаліції СЛД-СП (36 %), СП - 31 %. У списку ліги Польських Родин жінки становили майже 25 %, Самооборони -20,5 %, ПСЛ -1 19 %, Права і справедливості -17,5 %, Платформи Громадянської - 17 %, Акції Виборчої Солідарність - 15%. Це призвело до зростання відсотку жінок у парламенті.
Схожа картина спостерігається і в органах територіального самоврядування. На виборах до місцевих рад у 1990 році у списках кандидатів жінки складали 15 %, отримавши в результаті виборів 11 % місць. На наступних виборах спостерігалася тенденція до зростання кількості жінок в радах, що була перервана у 1998 році. Проте вже в результаті місцевих виборів 2002 року кількість обраних до органів місцевого самоврядування жінок зросла до 18 %, а у 2006 році - до 20 %.
Спостерігалася також класична піраміда - чим нижчий орган самоврядування, тим більше в ньому жінок. Так, на виборах до органів територіального самоврядування у 2006 році жінки становили 28,66 % кандидатів, але серед кандидатів на посади війтів, бургомістрів і президентів міст - лише близько 12 %. Аналіз результатів виборів також засвідчив, що жінки мають більше шансів бути обраними у великих містах. Очевидно, це можна пояснити більш сприятливою громадською думкою та вищим рівнем політичної активності жінок у столиці та інших великих містах.
Певною мірою ґендерну нерівність підтверджує і становище у політичних партіях. Облік їх членів за статтю відсутній, але є інформація про частку жінок у керівних органах партій. Так, у керівництві чотирьох з шести парламентських партій немає більше одної жінки, а у двох - жодної. Значно більше жінки представлені у партіях, що не пройшли до парламенту - Партії Зелених та Партії Жінок.
Участь жінок в органах державної виконавчої влади є певним відображенням їх участі у виборних органах. Після 1989 року лише кілька жінок входили до складу Ради Міністрів. Тільки раз жінка - Нанна Сухоцька - очолювала уряд (1992-1993 рр). Не часто жінки займали й інші провідні посади в урядах. То були посади віце-прем'єра, міністрів соціальної політики, культури і мистецтва (2 жінки), юстиції (2 жінки), ремесел і торгівлі, будівництва, фінансів, охорони здоров'я, казначейства, народної освіти і спорту. Станом на квітень 2007 року із 23 членів уряду було 4 жінки (17 %). Низьким є і показник жінок, що займають посади воєвод - три із шістнадцяти (19 %).
Двічі жінки претендували на обіймання посади керівника Канцелярії Президента -у 1995 році - Голова Народного Польського банку Нанна Гронкієвич-Вальц, у 2005 році - президент Польської конфедерації приватних працедавців - Генріка Бохнярц, але вони не набрали необхідної кількості голосів. Проте загалом у цій інституції питання ґендерної рівності забезпечується. Так, у 2007 році 4 із 6 міністрів Канцелярії Президента - жінки, що є найвищим показником серед осіб, щопосідають високі посади.
Ще одним прикладом піраміди, у якій кількість жінок
Loading...

 
 

Цікаве