WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Забезпеченість і ефективність використання трудових ресурсів сільськогосподарських підприємств харківського регіону - Реферат

Забезпеченість і ефективність використання трудових ресурсів сільськогосподарських підприємств харківського регіону - Реферат

технологію вирощування цих культур.
Якщо за основними видами продукції рослинництва розбіжність у рівнях трудомісткості продукції за групами підприємств становить до двох раз (1 група по зернових трудомісткість становить 2,0 люд.-гол./ц, а 9 група - 1,1 люд.-гол./ц; по соняшнику відповідно - 2,5 і 2,1)), то по продукції тваринництва: по молоку - 4 рази, по приросту великої рогатої худоби - 4,8; по приросту свиней - 36 разів. Це є свідченням значного недовикористання резервів продуктивності аграрного сектора. Ще більшим є відрив результативних показників вітчизняних сільгосппідприємств від рівня показників підприємств в розвинених країнах. Так, за даними національної статистики США, трудомісткість молока в середньому за 1981-1985 рр. становила 0,44 люд.-год./ц, і зменшилась порівняно з 1975-1980 рр. у 2 рази. Трудомісткість приросту живої маси великої рогатої худоби відповідно становила 2,2 і 2,8 люд.-год., свинини - 0,66 і 1,1, бройлерів - 0,22 і 0,44, трудомісткість 1000 шт. яєць - відповідно 2 і 3 люд.-год.
В умовах посилення конкуренції підприємства, які мають відносно високу трудомісткість продукції, виявляються неспроможними і змушені невідкладно знаходити способи суттєвого підвищення ефективності або ж припиняти діяльність. За кризової ситуації, в якій перебуває весь аграрний сектор, спроможність сільгосппідприємств забезпечувати достатню ефективність діяльності дуже різна. Лише незначна їх частина досить міцно утримується в дієздатному стані, маючи відчутні переваги в ресурсах і результативності господарювання перед іншими підприємствами - тими, яких безумовна більшість. У 2006 р. із збитками від усієї діяльності закінчили рік 184 підприємства Харківської області (60,1 % від загальної кількості), з рівнем рентабельності до 5,0 % - 37 господарств, з рівнем рентабельності більше 5 % - 85 підприємств. Щороку багато господарств припиняють діяльність, або ж продовжують животіти за рахунок подальшого руйнування матеріальної бази виробництва, зменшуючи фонд оплати праці і втрачаючи кваліфіковані кадри.
Логічним є запитання, якою тенденцією характеризується розмір оплати праці відповідно до істотних відмінностей у рівнях продуктивності праці і трудомісткості продукції по групах підприємств.
Що стосується питомої ваги витрат на оплату праці у структурі витрат на сільгосппродукцію, то вона має тенденцію до зменшення з ростом продуктивності праці і з підвищенням рівня фондоозброєності (табл. 4).
Таблиця 4.
Рівень оплати праці і її питома вага в структурі витрат на виробництво продукції сільського господарства по групах підприємств, 2006 р.
№ п/п Групи підприємств
за рівнем виробництва товарної с.-г. продукції на одного працівника, грн.. Питома вага у структурі витрат на с.-г. продукцію, % Оплата праці 1 люд.-год, грн..
витрат на оплату праці витрат на мінерал. добрива в с.-г. виробництві в рослинництві в тваринництві
1 до 10000 26,0 1,0 3,18 4,27 2,51
2 10001 - 20000 17,5 3,9 3,79 4,64 3,25
3 20001 - 30000 17,4 6,5 3,84 4,40 3,35
4 30001 - 40000 15,8 9,5 3,72 4,16 3,23
5 40001 - 50000 16,1 8,8 4,61 5,47 3,51
6 50001 - 60000 7,9 18,8 3,18 3,39 2,72
7 60001 - 70000 9,1 8,9 4,17 4,06 4,30
8 70001 - 80000 10,0 13,5 3,91 4,35 3,32
9 80001 і більше 11,4 3,5 8,95 10,15 7,68
В середньому
по області 13,3 7,0 4,21 5,00 3,47
Якщо в першій групі підприємств питома вага витрат на оплату праці у структурі сукупних витрат становить 26,0 %, то в дев'ятій - 11,4 % (найменше значення показника характерне для шостої групи підприємств - 7,9 %). Це свідчить про те, що підприємства з порівняно високою продуктивністю праці з огляду на загальноекономічну тенденцію підвищення рівня доходів населення мають відповідний лаг в майбутньому для збільшення величини оплати праці. Тобто підприємства мають більш-менш стійкі позиції на ринку і самостійно можуть підвищувати якість праці, мотивуючи працівників через її оплату і створювати відповідні умови для продуктивного використання трудового потенціалу, реалізуючі соціальні гарантії.
Це є дуже актуальним з огляду на те, що значимість доходів від особистих селянських господарств для підтримки матеріального добробуту сімей зменшилася, натомість істотно зросла значимість оплати праці у грошовій формі (частка оплати праці у структурі сукупних ресурсів сільських домогосподарств України протягом 2000-2005 рр. зросла на 6,4 відсотків, тоді як частка вартості спожитої продукції особистих селянських господарств і доходів від її продажу зменшилася на 17,8 відсотків) [7, с.72].
Група підприємств з низьким рівнем продуктивності праці має найвищу питому вагу оплати праці в структурі витрат на сільгосппродукцію - 26,0 %. Така висока питома вага оплати праці в структурі витрат - це рекомендований рівень (близько 30 %). Галузевою угодою між Міністерством аграрної політики України, галузевими об'єднаннями підприємств та Профспілкою працівників АПК України на 2006-2008 рр. на підприємствах сільського господарства усіх форм власності фонд оплати праці (без нарахувань) у валових (операційних) витратах рекомендовано встановлювати не менше 30 % [8]. Разом з тим саме на підприємствах першої групи те, що треба виконувати технікою, виконується вручну (показники фондоозброєності - найнижчий, показники трудомісткості по основних видах продукції - найвищі, питома вага витрат на мінеральні добрива - найнижча серед усіх груп). В цій групі підприємств потенціалу для підвищення рівня оплати праці практично немає. При мінливому середовищі аграрного ринку за несприятливих умов саме ці підприємства можуть стати на межу банкрутства, що тягне за собою проблему пошуку інвесторів, безробіття, санації, тобто низку негативних наслідків.
Нині на значній частині підприємств не створюються умови для підвищення оплати праці за рахунок більш ефективної і продуктивної діяльності. Підтвердженням цього є порівняно однаковий рівень оплати 1 люд.-год. на сільськогосподарських підприємствах різних груп, за виключенням дев'ятої, де оплата праці 1 люд.-год. більш як в два рази перевищує середньообласнитй рівень. Спроба відстежити кореляційний зв'язок на рівні підприємств області між величиною товарної продукції в розрахунку на одного середньорічного працівника і рівнем оплати 1 люд.-год., витраченої в сільськогосподарському виробництві, засвідчив зворотний зв'язок. Коефіцієнт кореляції мав від'ємне значення 0,055 (рис. 1).
Зі спадом виробництва зменшилась зацікавленість працівників не тільки у високопродуктивній праці, й у праці взагалі. Одним із чинників, який не дозволяє підвищити продуктивність праці, є низький рівень заробітної плати івідсутність її зв'язку з результативністю праці. Прямий зв'язок оплати праці з її продуктивністю на рівні досить великої кількості суб'єктів господарювання за сучасних умов не підтверджується. Низький рівень зарплати руйнує її мотивацію. Замість ефективної роботи працівник змушений підробляти на інших роботах, затрачати час, передбачений на відпочинок, на роботу в особистому господарстві, а це в свою чергу призводить до зниження ефективності праці.
Loading...

 
 

Цікаве