WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Забезпеченість і ефективність використання трудових ресурсів сільськогосподарських підприємств харківського регіону - Реферат

Забезпеченість і ефективність використання трудових ресурсів сільськогосподарських підприємств харківського регіону - Реферат

галузі рослинництва В галузі тваринництва
чол. % чол. %
1998 537 116706 50892 43,6 65814 56,4
1999 538 111973 51394 45,9 60579 54,1
2000 552 94632 48177 50,9 46455 49,1
2002 499 69056 37373 54,1 31683 45,9
2003 404 56006 30548 54,5 25458 45,5
2004 368 48277 27703 57,4 20574 42,6
2005 327 40448 22888 56,6 17560 43,4
2006 306 36304 21035 57,9 15269 42,1
Цікавим виступає, на нашу думку, факт, як змінилася структура зайнятості за основними галузями сільського господарства. Якщо у 1998 р. частка зайнятих в галузі рослинництва становила 43,6 %, а в галузі тваринництва відповідно - 56,4 %, то у 2006 р. це співвідношення корінним чином змінилося на користь галузі рослинництва - 57,9 %, в галузі тваринництва - 42,1 %.
На ефективність сільськогосподарського виробництва впливає не лише його загальне забезпечення трудовими ресурсами, а й їх якісний склад. За інших однакових умов вищих результатів праці досягають ті підприємства, які краще забезпечені механізаторами, майстрами рослинництва і тваринництва І і II класів, спеціалістами з вищою та середньою спеціальною освітою. Так, якщо у 1993 р. по Україні в навчально-курсовій мережі було підготовлено трактористів-машиністів 32,8 тис. чол.., зокрема у Харківській області - 2,0 тис. чол., то у 2005 р. відповідно 7,8 та 0,4 тис. чол.
На фоні різкого скорочення підготовки професійних кадрів, кваліфіковані робітники, інженери, фахівці звільняються або залишають свої робочі місця через несплату зароблених грошей, влаштовуючись на місцях в поза аграрному секторі, поповнюючи лави самозайнятих, в структурах тіньової економіки та ін., працюючи не за фахом.
Продуктивність праці великою мірою визначає прибутковість виробництва. Щоб сільське господарство як галузь матеріального виробництва країни виконувало належним чином свої функції щодо виробництва продуктів харчування та сировини для промисловості, необхідно систематично й наполегливо підвищувати продуктивність живої праці.
Зауважимо, що на зарубіжних підприємствах при визначенні продуктивності оцінюється тільки та продукція, яка куплена, а не просто вироблена. Тому нами зроблено аналіз рівня продуктивності праці на сільгосппідприємствах Харківської області на основі обсягів товарної продукції, адже саме вона характеризує ступінь участі суб'єкта господарювання в суспільному поділі праці (табл. 2).
Таблиця 2.
Групи сільськогосподарських підприємств Харківської області за рівнем продуктивності праці, 2006 р.
№ п/п Групи підприємств
за рівнем виробництва товарної с.-г. продукції на одного працівника, грн.. Кількість підприємств у групі Структура товарної с.-г. продукції, % Вартість активів на одного працівника, тис. грн. Рівень рентабель
ності
с.-г. виробництва, %
продукція рослинництва продукція тваринництва
1 до 10000 10 51,1 48,9 79,0 -38,0
2 10001 - 20000 46 52,3 47,7 69,4 -26,9
3 20001 - 30000 76 54,8 45,2 61,8 -14,0
4 30001 - 40000 60 58,3 41,7 58,8 -2,7
5 40001 - 50000 39 70,2 29,8 57,6 7,5
6 50001 - 60000 16 82,0 18,0 78,1 15,0
7 60001 - 70000 16 55,5 44,5 107,2 -8,4
8 70001 - 80000 10 64,3 35,7 113,6 13,8
9 80001 і більше 29 47,7 52,3 109,2 9,2
В середньому
по області 306 66,6 33,4 71,3 -1,0
По-перше, зауважимо, що рівень продуктивності праці у 2006 р. по сільськогосподарських підприємствах області має велику амплітуду коливань від 3089 грн. на одного працівника у дослідному господарстві "Комунар" Харківського району до 521822 грн. у ТОВ "Колос" Лозівського району при середньому її значенні по області 41746 грн. При цьому кількість підприємств, що мають продуктивність праці нижчу за середній по області рівень становить 198, або 64,7 % від загальної кількості. По-друге, серед груп підприємств, яких ми виокремили дев'ять, лише одна має в структурі товарної продукції перевагу продукції тваринництва і характеризується найвищим показником продуктивності праці, всі інші спеціалізуються на виробництві продукції рослинництва з коливанням питомої ваги її в структурі товарної продукції по групах від 51,1 до 82,0 %. По-третє, узагальнюючим показником технічної озброєності праці є кількість основних виробничих фондів, що припадає на середньорічного працівника. Внаслідок збільшення фондоозброєності істотно поліпшуються і полегшуються умови праці, зростає продуктивність, а отже, і темпи її ефективності. Простежується тенденція збільшення показника вартості активів в розрахунку на одного працівника, особливо виокремлюються групи підприємств, де продуктивність праці перевищує 60 тис. грн. в розрахунку на середньорічного працівника. Аналізуючи зв'язок рівня продуктивності праці і ефективності виробництва, зокрема рівень рентабельності сільськогосподарської продукції, можна стверджувати, що існує тісний зв'язок між зазначеними показниками: група підприємств з найнижчими показниками продуктивності праці має рівень збитковості сільськогосподарського виробництва 38,0 %, а група з найвищими - рівень рентабельності 9,2 %. Індустріалізація й інтенсифікація виробництва становить матеріальну основу піднесення продуктивності живої праці, витіснення її уречевленою, зростання рентабельності виробництва.
У практиці вітчизняних сільськогосподарських підприємств найчастіше застосовують такі показники продуктивності праці: 1) виробництво валової продукції в порівняних цінах у розрахунку на одну людино-годину, відпрацьовану у сільськогосподарському виробництві, або в розрахунку на одного середньорічного працівника, зайнятого безпосередньо у сільському господарстві; 2) прямі затрати праці на виробництво одиниці певного виду сільськогосподарської продукції.
Дотримуючись зазначеного методичного підходу проаналізуємо другу складову показників продуктивності праці, зокрема трудомісткість основних видів продукції по сільськогосподарських підприємствах області (табл. 3).
Таблиця 3.
Затрати праці на 1 ц продукції сільського господарства по групах підприємств, люд.-год.
№ п/п Групи підприємств
за рівнем виробництва товарної продукції на одного працівника, грн.. Види продукції
Зернові і зерно-бобові Соняш-ник Цукрові буряки Молоко Приріст ВРХ Приріст свиней
1 до 10000 2,0 2,5 - 16,3 145,9 144,3
2 10001 - 20000 1,4 2,5 0,48 10,6 84,7 132,1
3 20001 - 30000 1,3 2,2 0,75 8,2 65,8 76,6
4 30001 - 40000 1,3 1,8 0,50 6,4 60,7 69,9
5 40001 - 50000 1,0 1,7 0,49 6,5 67,7 42,0
6 50001 - 60000 0,6 1,1 0,36 9,6 131,0 59,2
7 60001 - 70000 1,1 1,6 0,54 4,4 34,2 29,6
8 70001 - 80000 0,9 1,1 0,24 4,0 35,5 38,2
9 80001 і більше 1,1 2,1 0,21 4,1 30,2 4,0
В середньому
по області 1,1 1,9 0,48 7,2 63,8 18,4
Рівень трудомісткості за основними видами продукції тваринництва і соняшнику має стійку тенденцію до зниження за групамигосподарств з підвищенням рівня продуктивності праці. Що ж стосується зернових і цукрових буряків, то в цілому така тенденція присутня, але не чітко виражена, що можна пояснити тим фактом, що переважна більшість господарств традиційно протягом тривалого періоду займається вирощуванням зернових і має досить відпрацьовану
Loading...

 
 

Цікаве