WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → До питання про виникнення вуличних та квартальних комітетів (1933-1937 роки) - Реферат

До питання про виникнення вуличних та квартальних комітетів (1933-1937 роки) - Реферат

що вуличні, квартальні тощо комітети мають не державну, а громадську природу, не заперечували, що ініціатива їхнього створення може належати державним органам, і, як правило, належить саме їм, а також що державні органи, переважно в особі місцевих рад, можуть керувати вуличними, квартальними тощо комітетами, навіть створюючи їхню ієрархічну структуру: "мірою розвитку і укріплення цієї нової форми масового залучення усіх трудящих у боротьбу за житло, будинок, вулицю, що є благоустроєними, вуличні комітети перетворяться у квартальні комітети із своїми - в межах кварталу - культурними осередками" [19, c. 21].
Формування вуличних, дільничних, квартальних тощо комітетів відбувалося трьома основними способами. Відповідно до першого, вони обиралися особами, які мали право голосу та проживали на відповідній території. Відповідно до другого варіанту, вуличні комітети обиралися на загальних зборах громадян, що мешкають у межах території, на якій комітет утворюється, та затверджуються президіями міськрад. Відповідно до третього, весь склад вуличних комітетів затверджувався органами державної влади - міською радою, її президією. Такий підхід не був типовим, але він зустрічався. Вивчаючи та узагальнюючи досвід роботи вуличних комітетів, С.Р. відмітив, що інколи "вуличні комітети організуються та працюють як територіальні депутатські групи на чолі з депутатом ради, мають у своєму складі депутатів ради, які живуть на даній вулиці, і кращих активістів у галузі благоустрою. У містах та робочих селищах..., де з огляду на кількість депутатів ради неможливо мати вуличний комітет на правах територіальної депутатської групи, вуличні комітети організуються під керівництвом секції комунального господарства і благоустрою (у такому випадку головою вуличного комітету може бути активіст - не-депутат ради) [2, c. 95].
Розповідаючи про роботу комунальної секції Черкаської міської ради у 1937 році, П. Д. Срібний зазначає: "секція ухвалила - збільшити кількість квартальних комітетів. У постанові зазначається, хто з членів секції, де саме і до якого часу повинен провести відповідну роботу з організації квартального комітету. На наступних засіданнях виділені члени секції доповідали про виконання цього завдання, про склад квартальних комітетів" [20, c. 41]. Явним недоліком третього підходу було те, що у випадках створення вуличних, квартальних тощо комітетів в адміністративному порядку було неодноразово зафіксовано "випадки, коли комітети існують тільки на папері" [2, c. 99].
Узагальнення отриманої інформації дозволяє стверджувати, що вуличні тощо комітети мали повноваження усіх груп, які притаманні органам самоорганізації населення і на сучасному етапі (власні повноваження), а саме:
1) повноваження, які стосуються активізації участі населення у роботі інститутів публічної влади;
2) повноваження, які стосуються покращання міського середовища (як зовнішнього, так і внутрішнього).
1936-1937 роки, з огляду на публікації у періодичних виданнях того часу, можна вважати періодом занепаду вуличних, квартальних тощо комітетів. Про них згадують все менше, а якщо згадують, то переважно критикуючи місцеві ради за недостатню увагу до них, і, як наслідок, - за різке зменшення їхньої кількості. У 1936 році замість рубрик та статей про вуличні комітети, писем голів вуличних та квартальних комітетів, у періодичних виданнях з'являються письма стахановців, статті про стаханівський рух в житловому будівництві.
Держава в особі своїх органів зверталась до органів самоорганізації населення у кризових випадках, причому ці кризи були настільки глибокими, що сама держава не мала достатньо ресурсів для виходу з них. Тому, по-перше, ці органи не були у сучасному розумінні органами самоорганізації - тобто, їхнє створення прямо чи опосередковано ініціювала держава. По-друге, ці органи діяли під керівництвом та знаходились під тотальним контролем органів державної влади. Органами, які переважно "опікували" вуличні, квартальні, дільничні тощо комітети в СРСР були місцеві ради депутатів трудящих.
Проблеми, здолати які були в змозі допомогти вуличні тощо комітети, були переважно пов'язані із питаннями благоустрою. Ці комітети виникли у 1933 році, і згадки про них у нормативно-правових актах державних органів починають зустрічатися з 1934 року, але переважно в актах локального характеру. Положення чи закону, який би регулював їхній статус на рівні держави та / або суб'єкту федерації, ще не існує. Що ж до відповідних нормативно-правових актів локального характеру, то їх зміст можна охарактеризувати як досить "хаотичний" з огляду на те, що питання щодо громадської чи державної природи вуличних, квартальних тощо комітетів, яке є дискусійним і досі, було таким з самого початку, з моменту виникнення цих комітетів.
Перспективи подальших розвідок у даному напрямку вбачаються у необхідності вивчення порядку роботи вуличних тощо комітетів у цей період та більш детального вивчення їхніх повноважень. На жаль, наявність обмежень до обсягу статті не дозволяє автору навести відповідні положення у цьому дослідженні.
Література:
1. Ярославль - Головка. Соревнование на лучшее обслуживание рабочих (Передано по телеграфу) // Правда. - 1933. - 21 октября. - С.1.
2. С.Р. О работе уличных комитетов // Советское строительство. - 1937. - №5. - С.84 - 100.
3. Чугунов С. Уличные комитеты. Опыт работ уличных комитетов городов Московской области. - М.: Московский рабочий, 1935. - 31 с.
4. Газукина П. Уличные комитеты - организаторы культуры и благоустройства // Власть Советов. - 1934. - № 21. - С. 28-30.
5. Петухов П., Викторов В. Комитеты улиц - новая форма пролетарской демократии // Советское строительство. - 1935. - № 6. - С. 105-111.
6. Лепешкин А. И. Местные органы власти Советского государства (1921-1936 гг.). - М.: Государственное издательство юридической литературы, 1959. - 412 с.
7. Конкурсы советов на Украине //Советское строительство. - 1934.- № 7. - С. 104.
8. Гольдштейн Н. О соревновании советов в 1935 году // Советское строительство. - 1936. - № 3. - С. 48 - 55.
9. Антипин Г. А., Михалкевич В. Н. Уличные комитеты в городе и на селе. - М.: Московский рабочий, 1960. - 39 с.
10. Кирпичов В. Т. Замість засміченої околиці - квітучі вулиці // Радянська Україна. - 1937. - № 5. - С. 73-75.
11. Левковия М. О. Організаційно-масова робота рад по благоустрою // Радянська Україна. - 1935. - №4. - С. 15-17.
12. Валевский Н. Поход за культурный город // Социалистический город. - 1934. - № 3. - С. 5-8.
13. К. и С. Об уличных комитетах // Власть Советов. - 1937. - № 4. - С. 20-23.
14. Петухов П., Викторов В. Комитеты улиц - новая форма пролетарской демократии // Советское строительство. - 1935. - № 6. - С. 105-111.
15. Брук А. Массовые организации городских советов (в порядке обсуждения) // Советское строительство. - 1937. - № 6. - С. 68-72.
16. Турок С. Организовать массы на борьбу за культурную жизнь // Власть Советов. - 1934. - № 3. - С. 27-30.
17. Михайлов Г. Город и городской совет // Городской совет. Сборник статей. - М.: Издательство "Власть Советов" при Президиуме ВЦИК, 1935. - С. 3-26.
18. Теттенборк З. Задачи городского строительства в 1935 г. // Советское строительство. - 1935. - № 5. - С. 58-64.
19. Гайдуков Д. Предварительные выводы по конкурсам советов // Власть Советов. - 1934. - С. 21-22.
20. Срібний П.Д. Комунальна секція Черкаської міської ради // Радянська Україна. - 1937. - № 3. - С. 41.
Loading...

 
 

Цікаве