WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → До питання про виникнення вуличних та квартальних комітетів (1933-1937 роки) - Реферат

До питання про виникнення вуличних та квартальних комітетів (1933-1937 роки) - Реферат


Реферат на тему:
До питання про виникнення вуличних та квартальних комітетів (1933-1937 роки)
Актуальність теми, обраної для цієї статті, вбачається у тому, що сучасний етап муніципальної реформи не залишає поза увагою такий елемент системи місцевого самоврядування, як органи самоорганізації населення. В процесі виконання наукових та науково-практичних досліджень, висловлення зауважень, надання рекомендацій тощо уявляється доцільним зверненням до сучасного іноземного та історичного національного досвіду. Проте, історичний національний досвід виникнення, створення та функціонування органів самоорганізації населення, на жаль, практично не привертає уваги вчених. Можливо, це пояснюється тим, що протягом більшої частини свого існування на території сучасної України органи самоорганізації населення функціонували при антидемократичному політичному режимі. Тому використання відповідного національного досвіду повною мірою уявляється недоцільним, коли йдеться про сучасні будинкові, вуличні тощо комітети. Що ж до досвіду їхнього існування при демократичному політичному режимі, то, можливо, більшості вчених він уявляється досить недовгим.
Але такі міркування уявляються не досить вірним. Адже органи самоорганізації населення у містах - будинкові, вуличні, квартальні тощо комітети своєю появою завдячують кризовим ситуаціям, що виникали з приводу житлового питання та з приводу благоустрою. Наявність певних аналогій із сьогоденням дозволяє стверджувати, що вивчення досвіду їхнього функціонування на попередніх етапах надає можливості для використання найбільш вдалих ідей минулого.
По-перше, слід визначити наявність просторових рамок роботи: автор розглядає тільки ту частину України, яка у вказаний період входила до складу СРСР. Відсутність у той час відповідних нормативно-правових актів на рівні держави та / або суб'єктів федерації дозволяє вивчити повноваження вуличних комітетів на основі положень доктринальних досліджень, які є вельми нечисленними, а переважно - статей у періодичних виданнях масового характеру. Для досягнення цієї мети автором були переглянути газети "Правда", "Известия", журнали "Власть советов", "Советское строительство", "Социалистический город" та "Радянська Україна" за відповідний період часу.
Наскільки це відомо автору, аналогічних досліджень в Україні не проводилося. Метою статті є розгляд історичних умов, які сприяли виникненню вуличних, квартальних тощо комітетів, та виділення характерних рис, які були притаманні цим органам в перші роки їхнього існування.
Історично першими із органів самоорганізації населення у містах виникли будинкові комітети - у 1917 році, в періоди Лютневої та Жовтневої революцій. З цього часу вони існували переважно в великих містах, але і там були не досить численними - адже житловий фонд більшістю складався із одноповерхових невеликих будинків, у яких проживала одна-дві родини. Більш масовими органами самоорганізації населення стали вуличні, квартальні, дільничні тощо комітети.
Вчені датують виникнення перших вуличних та квартальних комітетів саме 1933 роком (О. Орловський, М. Волотова тощо). Іншу дату, 1932 рік, називає тільки О. І. Лепьошкін у своєму дослідженні "Місцеві органи влади Радянської держави" (1921-1936 рр.), ніяк не аргументуючи її. Проте, навряд чи цю інформацію можна вважати вірною - історія появи та розквіту вуличних комітетів тісно пов'язана із конкурсом міст, а перший конкурс рад міст було проведено саме у 1933 році. Газета "Правда" на першій сторінці повідомила: "робочі Ярославля визвали на змагання Горлівку на кращу постановку культурно-побутового обслуговування. Виклик було прийнято. Розроблено зобов'язання на 4 квартал 1933 року, в числі яких є організувати на всіх вулицях міста виборні вуличні комітети для керівництва всією роботою з благоустрою" [1]. За свідченням більшості очевидців, вуличні, квартальні тощо комітети з'явилися саме в Донбасі, точніше, у місті Горлівка як "групи боротьби за благоустрій, озеленення, чистоту дворів і вулиць" [2, c.94].
Сама ж назва "вуличні комітети" "взята із постанови ВЦВК від 1 листопада 1934 року по доповідям голів ряду вуличних комітетів різних міст; під тою ж назвою ці організації внесені і у постанову XVI Всеросійського з'їзду рад. Вуличні комітети часто мають і інші назви: комісії сприяння міськрадам, квартальні, селищні, дільничні і тому подібні комітети" [3, c. 6]. П. Газукіна, розглядаючи вуличні комітети, зазначає: "в Московській області вони звуться "комісіями сприяння", в Ленінграді, Іркутську - "квартальними комітетами", в Молотові - "квартальними трійками" тощо" [4, c. 29]. П. Петухов і В. Вікторов, використовуючи назву "комітети вулиць", водночас зазначають, що під ними мають на увазі "квартальні, дільничні комітети, комісії сприяння благоустрою" [5, c. 105]. Появу терміну "дільничні комітети" пояснює О. І. Лепьошкін, посилаючись при цьому на Постанову Тульської міської ради від 25 січня 1934 року "Про організацію комітетів вулиць у Тулі", в якій зазначалось, що при організації комітетів, як правило, вулиці міст поділялися на дільниці, до кожної з яких прикріплювався член вуличного комітету для проведення там за допомогою зорганізованого ним активу роботи з виконання завдань комітету" [6, с. 349].
Незважаючи на те, що перші конкурси міст в СРСР пройшли у 1933 році, в УРСР конкурс-змагання міських рад з поновлення і збереження житлофонду і благоустрою, покращення технічного і санітарного стану житлофонду, виконання плану житлобудівництва і ремонту тривав у 1935 році з травня по листопад [7]. У ньому з 182 міст та робочих селищ брали участь 133 поселення (73,1 відсоток) [8, с. 52].
Незважаючи на наявність великої кількості вуличних, квартальних тощо комітетів, нормативно-правовому регулюванню їхнього створення та діяльності увага майже не приділялася. Для цього етапу є характерними лише згадки про них у нормативно-правових актах органів державної влади на рівні держави та / або суб'єктів федерації, але не комплексне регулювання їхнього створення та функціонування. Саме це обумовило різні підходи до визначення їхньої природи та її неоднозначне розуміння.
Цікавим є і те, що перші ж нормативні акти, у яких приділялася істотна увага вуличним та квартальним комітетам, з'явилися лише через кілька років після їхньої появи та бурхливого функціонування. Ще більш цікавим уявляється той факт, що у цих нормативних актах була лише узагальнена практика роботи найбільш успішних вуличних комітетів з метою поширення передового досвіду - отже, нічого принципово нового у відношенні регламентації цього інституту ці нормативні документи не містили.
Так, Президія ВЦВК РРФСР, підтримавши досвід створення такої форми громадської самодіяльності мас, прийняла 1 листопада 1934 року спеціальну постанову, у якій була відзначена позитивна робота, яку провели вуличні та квартальні комітети ряду міст - Калініна, Тули, Мічурінська, Прокоп'євська та інших [9, c.3 - 4]. Заслухавши доклади голів вуличних комітетівдеяких міст, ВЦВК РРФСР відзначив, що організовані у 1933-1934 роках у зв'язку із змаганням-конкурсом міських рад з поновлення та збереження житлофонду та благоустрою вуличні (квартальні) комітети провели велику роботу із збереження та ремонту житлофонду, особливо приватних володінь, з очистки дворів і вулиць, з зовнішнього благоустрою і залучення до громадської роботи дружин робітників та службовців, інженерно-технічних робітників і пенсіонерів.
Аналогічного документу в УРСР прийнято не було, хоча засідання ЦВК УСРР із
Loading...

 
 

Цікаве