WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Добровільна форма соціального страхування: питання правового регулювання - Реферат

Добровільна форма соціального страхування: питання правового регулювання - Реферат


Реферат на тему:
Добровільна форма соціального страхування: питання правового регулювання
Роль соціального страхування у системі соціального захисту більшості країн світу є визначальною. Соціальне страхування - складне економічне та правове явище. Як правова категорія - це форма соціального захисту населення, система заходів щодо матеріального забезпечення та соціального обслуговування в старості, на випадок тимчасової або постійної втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття та в інших випадках, передбачених законодавством [1].
Відокремившись від цивільно-правового, соціальне страхування, як і будь-яка інша важлива сфера людської діяльності, стало активно розвиватися і вимагати певного структурно-логічного впорядкування. Основним засобом такого впорядкування є класифікація, яка дозволяє розподілити всю сукупність відносин щодо соціального страхування на взаємопов'язані структурні ланки системи соціального страхування.
Основними критеріями для класифікації в системі соціального страхування є форма страхування та об'єкт. Останній, в свою чергу, став чинником відокремлення соціального страхування від цивільно-правового. В сучасних умовах його значення не зменшується. Об'єкт соціального страхування виступає підставою для організації окремих його видів.
Визначення об'єкта - це складний процес, що потребує ретельного, науково обґрунтованого підходу з метою оптимальної організації конкретного виду соціального страхування. Довгий час тривають дискусії щодо запровадження в Україні загальнообов'язкового державного медичного страхування. Вважаємо, що більшість проблем організаційно-правового характеру вказаного виду соціального страхування пов'язана з визначенням об'єкту страхування, його відокремлення або можливістю поєднання з об'єктом загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок тимчасової непрацездатності.
Під час формування розвинутої системи соціального страхування для юридичної науки особливий інтерес представляє інший критерій класифікації - форма соціального страхування. Багаторічний досвід держав із соціально орієнтованою ринковою економікою свідчить про широке використання двох форм соціального страхування: обов'язкової та добровільної.
У колі вітчизняних науковців домінує думка про те, що соціальне страхування існує тільки в обов'язковій формі. Підставою для такого висновку стало законодавство України про соціальне страхування. Вважається, що питання добровільного соціального страхування врегульоване шляхом надання можливості прийняти участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування на добровільних засадах осіб, які йому не підлягають в обов'язковому порядку. Постає питання: чи можна вважати таку участь добровільною формою соціального страхування?
Дослідження досвіду зарубіжних країн щодо організаційно-правових засад обов'язкового та добровільного соціального страхування дозволяють сформулювати риси розмежування цих двох форм.
Обов'язкова форма соціального страхування за ознакою розповсюдження (застосування) є переважною. Вона запроваджується державою з метою забезпечення соціальних гарантій та соціальних інтересів всіх суб'єктів суспільства. Єдність інтересів зумовлює принцип солідарності. Об'єктивність, значущість та повсякденність соціальних ризиків ставить перед державою завдання: організувати та законодавчо закріпити обов'язкову участь певних суб'єктів у системі соціального страхування. В залежності від тяжкості наслідків соціального ризику, ступеню вірогідності його настання, законодавець визначає коло осіб, які в обов'язковому порядку підлягають соціальному страхуванню для кожного виду. Традиційно, воно поширюється на найманих працівників, які складають більшість населення, основним доходом якого є заробітна плата. Обов'язковість участі контролюється державою, закріплюється в законі та не залежить від волі застрахованих.
В Україні обов'язкова форма соціального страхування є державною. В сучасний період більшість країн світу шукають оптимальні шляхи поліпшення соціального захисту населення. Одним із перспективних вважається розвиток обов'язкового недержавного соціального страхування, який передбачає масове залучення недержавних установ у цю сферу [2].
Добровільне соціальне страхування, на відміну від обов'язкового, здійснюється за волевиявленням особи, тобто, основним критерієм їх розмежування є залежність виникнення страхування від волі. Відповідно до прийнятих законів про окремі види загальнообов'язкового державного соціального страхування, ті особи, які не увійшли до кола застрахованих в обов'язковому порядку, мають можливість страхуватися добровільно в фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування [3]. Правові наслідки зазначених норм - можливість здійснення добровільного соціального страхування суб'єктами, що провадять обов'язкове соціальне страхування. Такий підхід, в умовах створення системи соціального страхування, з економічної та організаційної точки зору виправданий. В практиці організацій систем соціального страхування випадки добровільного державного соціального страхування зустрічаються вкрай рідко.
Відповідно до змісту норм, з моменту написання заяви (підписання договору про добровільну участь у страхуванні) та сплати страхового внеску (або внесків за певний мінімальний період) особа вважається застрахованою, набуває прав та обов'язків застрахованих за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Законодавець не встановлює особливі правила добровільного страхування, не передбачає вибірковості охоплення об'єктів страхування або іншого порядку забезпечення в разі настання страхового випадку. Волевиявлення особи не розповсюджується на встановлення умов страхування, що є основною відмінною рисою добровільної форми соціального страхування від обов'язкової.
Використання єдиних принципів і норм для добровільної та обов'язкової форми соціального страхування, на нашу думку, є невдалим. Встановлений механізм страхування свідчить про існування лише двох відмінних рис - волі щодо участі у соціальному страхуванні та у порядку виникнення статусу застрахованої особи, яких недостатньо для ствердження факту існування в Україні добровільного соціального страхування.
З метою чіткого розмежування форм соціального страхування, добровільне соціальне страхування має регулюватися окремим нормативно-правовим актом. Той факт, що його здійснює страховик загальнообов'язкового державного соціального страхування, особливого правового значення не має. В умовах тривалого процесу становлення та формування системи
Loading...

 
 

Цікаве