WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Проблеми державного управління лісовим господарством України - Реферат

Проблеми державного управління лісовим господарством України - Реферат

Закладено законодавчо-правовий алгоритм деформації системи ефективного прийняття рішень у лісовому господарстві. Інакше не можна пояснити той факт, що органи місцевого самоврядування, наділені правами розпорядження лісовим фондом, по суті, не зацікавлені у його ефективному та раціональному використанні, оскільки позбавлені доходів, які отримуються на користь держави. Наявність чи відсутність ефективного користувача, так само, як і власне лісового фонду, практично ніяким чином не відображається на життєвому рівні та добробуті місцевих громад.
Суміщення підприємствами Державного комітету лісового господарства функцій нагляду та власника суперечить принципу рівності перед законом усіх суб'єктів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності та відомчої приналежності.
Відсутність науково обґрунтованої та затвердженої на урядовому рівні лісової політики держави спричинили певний правовий нігілізм, який заважає галузі впевнено рухатись до цивілізованого ринку. Також у цьому відношенні у перехідний період слід відзначити такі проблеми: консерватизм лісового законодавства, що проявляється у жорсткій формалізації норм і правил ведення лісового господарства та лісокористування, на відміну від більш ефективного рамкового принципу його побудови; функції законотворчості, контролю, власника і підтримки поєднує в собі Державний комітет лісового господарства України, що суперечить антимонопольним принципам; чинне законодавство країни та підзаконні акти недостатньо враховують особливості ринкової економіки у лісовому секторі; екологічне та лісове законодавство вкрай недостатньо забезпечують інтеграцію та практичне виконання міжнародних угод зі сталого управління лісами [7].
Усі перераховані проблеми взаємопов'язані та часто взаємообумовлені. Їхнє успішне вирішення потребує системного підходу, чіткого й ефективного інструментарію лісової політики, направленого на досягнення єдиної мети - збалансованого, невиснажливого користування ресурсами на засадах сталого розвитку лісової галузі й держави.
Результати проведеного аналізу стану системи державного управління лісовим господарством України дозволяють сформулювати науково обґрунтовані стратегічні пріоритети лісової політики України:
1. Формулювання і відображення у правових документах парадигми сталого управління лісами через перегляд концептуальних засад визначення пріоритетності окремої функції лісів.
2. Лісову політику країни доцільно формувати, виходячи з: визнання рівної значущості екологічних, економічних та соціальних функцій лісу; розробки і впровадження критеріїв та індикаторів сталого управління лісами; залучення широких верств населення, неурядових організацій до процесу підготовки рішень у лісовому секторі; створення ефективних правових механізмів забезпечення виконання міжнародних угод і домовленостей.
3. Розробка та внесення необхідних доповнень до існуючої нормативно-правової бази змін щодо забезпечення екологічно орієнтованого та комплексного використання лісових ресурсів з урахуванням їх ландшафтного і водорегулюючого значення.
4. Стале, раціональне та багатоцільове використання лісових ресурсів: переорієнтація лісового господарства з одноцільової (сировинної або захисної) моделі на екологічно, економічно та соціально збалансовану модель багатоцільового лісокористування;
Все це можливо тільки при розробці нових методів і способів державного управління, визначених законодавчо, типових або стандартних дій лісокористувачів, заснованих на застосуванні сучасних інформаційних технологій [9]. А також залежить від зміни існуючої державної політики щодо державного управління лісами і контролю господарської діяльності, яка в них проводиться, тісної взаємодії Президента України, Верховної Ради України, Держкомлісгоспу, Мін'юсту та Міністерства охорони навколишнього природного середовища.
Висновки. Сучасне екологічне право в Україні спирається на законодавчі та інші регулятивні акти подвійного роду. З одного боку, поряд з новими законами продовжують діяти і деякі з попередніх правових актів, успадкованих від СРСР. З іншого - активно напрацьовується і створюється національне екологічне право. Але українське екологічне і лісове законодавство також не повною мірою здатне забезпечити захист лісу, оскільки, в першу чергу, багато в чому залишається декларативним, і не містить конкретних механізмів розв'язання існуючих проблем. Так само не повною мірою і дуже вибірково ураховує досягнення і досвід сучасного міжнародного екологічного законодавства. Тому одним з необхідних заходів щодо поліпшення сучасного рівня державного управління і контролю пропонуються структурні зміни існуючих схем лісокористування в лісах України всіх форм власності, упровадження яких дозволить розв'язати проблеми нераціонального використання лісів і земель лісового фонду.
Це дозволить побудувати дійсно демократичну і правову державу в Україні з ефективною системою екологічного законодавства Формування українського екологічного права, яке б забезпечило належну юридичну основу щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів, повинно бути основоположним напрямком для вирішення проблем сталого екосистемного управління лісами.
Література:
1. Конституція України. // Відомості Верховної Ради. - 1996 - № 30. -126 с.
2. Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради. - 2002. - № 3-4. - С.27-78.
3. Указ Президента України "Про заходи щодо подальшого розвитку природно-заповідної справи в Україні" від 23.05.2005 р. за № 838/2005 // http://www.ukrslovo.com, Вип. № 34 (3286).
4. Указ Президента України "Про заходи щодо посилення державного контролю у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів" від 05.01.2004 р. № 1/2004.
5. Закон України від 08.02.2006 р ."Про внесення змін до Лісового кодексу України"// http://www.zakon.rada.gov.ua.
6. Рішення Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від 26.11.2003 р. за № 27/1 // http://www.rada.gov.ua/press/skl4/news/ses4/n21-11-13.
7. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.04.2006 р. за № 208-р "Про схвалення Концепції реформування та розвитку лісового господарства" // http://www.zakon.rada.gov.ua.
8. Постанова Кабінету Міністрів України від 13.03.06 р. за № 273 "Про підсумки соціально-економічного розвитку України у 2005 році та заходи щодо поліпшення економічної ситуації" // Офіційний вісник України. - 2006. - № 11. - С. 94 - 101.
9. Афанасенко К.В. Участь делегації Державного комітету лісовогогосподарства України в 4-й міністерській конференції із захисту лісів у Європі у м. Відень (Австрія) // Причорноморський екологічний бюлетень. - 2004. - №1(11). - С. 163-166.
10. Малишева Н.Р., Олещенко В.І. та ін. Правові засади впровадження в Україні Конвенції про біорізноманіття. - К.: Хімджест. - 2003, - 176 с.
11. Лазаренко Я. М. Становлення законодавчих систем в Україні. Розвиток лісового законодавства України. - К.: Право України. - 2003. - №3. - С. 23-27.
12. Шеляг-Сосонко Ю.Р. Менеджмент охоронних лісів України. - К.: Фітосоціоцентр, 2003. - 299 с.
Loading...

 
 

Цікаве