WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Актуальні проблеми надання прав національним меншинам в Україні - Реферат

Актуальні проблеми надання прав національним меншинам в Україні - Реферат

основою для систематизації вітчизняного законодавства у цій сфері. Здійснення державної етнополітики, згідно з Концепцією, передбачалося через довгострокові державні програми, спрямовані на прогнозування і регулювання етнонаціональних процесів в Україні. Вона мала стати комплексною пограмою для вдосконалення законодавства держави в цій галузі. Центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію Концепції, власне був Державний комітет України у справах національностей та міграції, який визначив напрями подальшого вдосконалення існуючої нормативно-правової бази з урахуванням міжнародних норм і стандартів. Головною метою Концепції є забезпечення індивідуальних і групових прав на основі домінування перших, оскільки питання про визначення статусу корінних народів, що проживають на території України, залишається відкритим. Дослідження особливостей правового статусу національних меншин в Україні, актуальних проблем конституційно-правового закріплення їх основних прав останнім часом все більше привертає увагу науковців і передусім правознавців. Необхідність подальших розробок загальнотеоретичних проблем, пов'язаних із визначенням правового статусу представників різних національностей, що мешкають в Україні, полягає в тому, що результати досліджень можуть бути використані при внесенні змін та доповнень до існуючого законодавства та при розробці державної програмистосовно національних меншин та корінних народів України.
Для контролю сфери міжнаціональних відносин за участі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Держкомнацміграції з червня по листопад 2002 року в шести регіонах (Автономна Республіка Крим, Донецька, Закарпатська, Львівська, Одеська та Чернівецька області) здійснено спільний проект "Моніторинг дотримання прав національних меншин в Україні". Його метою було одержання об'єктивної інформації про стан дотримання та реалізації прав і свобод представників національних меншин у конкретному регіоні та її узагальнення для розробки рекомендацій для представницької й виконавчої влади та місцевого самоврядування. Під час моніторингу передбачалося проаналізувати чинну законодавчу базу, що забезпечує реалізацію прав і свобод національних меншин в Україні, та міжнародні правові документи; стан дотримання прав національних меншин та ефективність механізмів їх захисту; вивчити стан задоволення освітніх, мовних, культурних та інформаційних потреб національних меншин [5].
Дослідження правового статусу національних меншин в Україні дозволяє заперечити думку про те, що такі групи населення позбавлені певних громадянських прав або можливості користування такими і, як правило, є предметом сильного тиску до асиміляції. Їхньою політичною метою є приєднання до нації держави, до якої належать у сенсі історично-культурної ідентичності, та що відповідає їх економічним інтересам. В Україні склалось унікальне становище, що відзначається такими особливостями. По-перше, фактично сама титульна нація змушена боротися за своє існування в умовах проголошеної незалежності, бо й надалі домінує найбільша національна меншина, яка навіть претендує на роль державотворчої нації поряд з титульною нацією. По-друге, національні меншини упродовж тривалого періоду розвивалися на основі культури російської нації, не розвиваючись як окремішності, за деякими винятками (румунська, угорська і частково польська національні меншини). По-третє, як правило, національні меншини належать до націй, які створили свої держави за кордоном нашої держави. По-четверте, національні відмінності нерідко посилюються відмінностями в конфесійній сфері. Наприклад, поляки і словаки, як правило, належать до католицької церкви. Звісно, такі відмінності ускладнюють інтеграцію цих національних меншин в українську політичну націю. Нарешті, по-п'яте, російська національна меншина підтримується не тільки політично, а й морально присутністю на території нашої держави військово-морського флоту сусідньої держави, а також панівним становищем серед населення титульної нації Російської православної церкви, центр якої знаходиться за кордоном нашої держави.
Загалом в Україні наявна досить широка політико-правова база у сфері забезпечення прав національних меншин, ратифіковано більшість з чинних міжнародних документів. Не в останню чергу завдяки цьому етнополітична напруженість у деяких регіонах не переросла у відкрите конфліктне протистояння. Водночас можна окреслити кілька проблемних аспектів у цій сфері, що потребують вирішення: насамперед, удосконалення деяких чинних законодавчих актів, вимагає удосконалення і система бюджетного фінансування потреб національних меншин.
Отже, Україна має давні традиції щодо забезпечення прав національних меншин, починаючи з доби УНР. Законодавство незалежної Української держави імплементувало норми міжнародно-правових актів щодо прав національних меншин, а в дечому випередило їх. У цілому відповідаючи міжнародно-правовим актам у цій сфері, законодавство України деякою мірою залишається декларативним.
Подальшого дослідження та прикладної розробки у тематиці, присвяченій наданню прав національних меншин, доцільно приділити увагу міжнародним стандартам та міжнародній практиці у забезпеченні сприятливих умов в сфері міжнаціональних відносин. Також в наступних дослідженнях більше уваги слід приділити розв'язанню міжетнічних суперечностей як однієї з основних умов збереження спокою та злагоди в державі.
Література:
1. Антонович М. Права національних меншин в Україні: національне законодавство та міжнародно-правові стандарти // Право України, 2004. - № 6. - С. 68-74.
2. Бугаєв С. Право національних меншин на представництво: актуальні проблеми законодавчого забезпечення в Україні // Вибори та демократія: Науково-просвітницький правничий журнал, 2005. - № 1(3). - С. 51-59.
3. Закон України "Про національні меншини" // Відомості Верховної Ради України. 1992. - № 36.
4. Колісник В. Національний суверенітет та право націй на самовизначення // Вісник Академії правових наук України, 2001. - № 1(24). - С. 112-120.
5. Колісник В. Про визначення поняття правового статусу національних меншин та його головних елементів // Вісник Академії правових наук України, 2002. - № 2(29). - С. 99-106.
6. Ларченко М. Національні меншини. Правові запобіжники дискримінації // Віче, 2004. - № 4. - С. 35-42.
7. Сенюшкіна Т. Права національних меншин та етнічні конфлікти // Вісник Української Академії державного управління, 2003. - № 1. - С. 120-129.
Loading...

 
 

Цікаве