WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Цілі та компетенції як складники європейського управління - Реферат

Цілі та компетенції як складники європейського управління - Реферат

ще й сферу економічних політик і політик зайнятості (ст. І-15) та сферу зовнішньої і безпекової політик (ст. І-16). Такий висновок ґрунтується на положенні ч. 1 ст. І-14, згідно з якою Союз поділяє компетенцію з державами-членами, коли Конституція надає йому компетенцію, що не стосується сфер, зазначених у ст. 12 та 16.
Отже, згідно з Договором КЄ спільна компетенція охоплює такі головні сфери, як внутрішній ринок; соціальна політика в аспектах, визначених у ч. III; економічне, соціальне та територіальне гуртування; сільське господарство та рибальство, за винятком збереження морських біологічних ресурсів; довкілля; транспорт; транс'європейські мережі; енергетика; простір свободи, безпеки та правосуддя; спільні проблеми безпеки у сфері охорони здоров'я в аспектах, визначених у ч. ІІІ.
У сферах досліджень, технічного розвитку та космічної діяльності Союзові належить компетенція вживати заходів, зокрема окреслювати та реалізовувати програми; здійснення цієї компетенції не повинне перешкоджати державам-членам здійснювати їх компетенції. У сферах співпраці з питань розвитку та гуманітарної допомоги Союзові належить компетенція вживати заходів та провадити спільну політику; здійснення цієї компетенції не повинне перешкоджати державам-членам здійснювати їх компетенції.
Як було зазначено вище, до спільної компетенції належить також сфера економічної політики, в якій Союз ухвалює заходи, що забезпечують координацію економічних політик держав-членів, зокрема ухвалює загальні настанови щодо цих політик. При цьому держави-члени наділені повноваженням координувати свої економічні політики в межах Союзу. Окремі положення, як наголошується в ч. 2 ст. І-15 Договору КЄ, належить застосовувати до держав-членів, що запровадили євро.
У сфері політики зайнятості, яка також віднесена до спільної компетенції, Союз ухвалює заходи, що забезпечують координацію політик зайнятості держав-членів, зокрема ухвалює настанови щодо цих політик. Союз може висувати ініціативи, щоб забезпечити координацію соціальних політик держав-членів.
Компетенція Союзу у сфері спільної зовнішньої та безпекової політики (ст. І-16 Договору про КЄ) охоплює всі сфери зовнішньої політики та всі питання безпеки Союзу, включно з поступовим формуванням спільної оборонної політики, що, можливо, приведе до спільної оборони. На держави-члени покладено обов'язок активно й беззастережно підтримувати спільну зовнішню та безпекову політику Союзу в дусі лояльності та взаємної солідарності й дотримуватися актів, що їх ухвалив Союз у цій сфері. Вони мають утримуватися від дій, що суперечать інтересам Союзу чи можуть зашкодити його ефективності.
Отже, аналіз компетенцій ЄС, закріплених у розд. ІІІ ч. І Договору про КЄ, показує, що за змістом їх справді можна класифікувати як "принципова компетенція", виключна компетенція, сумісна (спільна) компетенція між Союзом і державами-членами та негативна.
Проте під жодний з цих видів компетенцій не підпадає компетенція Союзу, передбачена п. 1 ч. 5 ст. І-12 Договору, згідно з яким у певних сферах і згідно з умовами, закладеними в Конституції, Союзові належить компетенція вживати заходів, що підтримують, координують та доповнюють дії держав-членів, не заступаючи їх компетенції в цих сферах.
Підтверджуючи можливість Союзу користуватися цією компетенцією, ст. І-17 Договору про КЄ визначає сфери, в яких він може вживати підтримувальних, координувальних чи доповнювальних заходів на європейському рівні. До них належать: охорона та зміцнення здоров'я людини; промисловість; культура; туризм; освіта, молодь, спорт та професійне навчання; цивільний захист; управлінська співпраця.
На підставі викладеного можна зробити такі висновки.
І. В попередніх засновницьких договорах (положення яких ще є чинними в даний час і до 2007 р., тобто до набуття чинності Договору про КЄ після його ратифікації) містяться стратегічні цілі, якими цілком можна вважати положення преамбул, де змальовується історико-політичне значення, цільові настанови та спонукальні мотиви відповідного договору.
Закріплені (після "преамбульних" або стратегічних цілей) більш конкретні за змістом цілі Європейського Союзу поділяються на оперативні і тактичні. Їх досягнення характеризується такими особливостями: по-перше, воно здійснюється з дотриманням передбаченої послідовності їх реалізації та принципу субсидіарності; по-друге, цілі Євросоюзу не конкурують з цілями, визначеними в Договорі про ЄСВС, Договорі про ЄЕС та Договорі про Євратом.
З 2007 р. в Європейському Союзі Договором про КЄ також визначені стратегічні, оперативні і тактичні цілі.
ІІ. Положення засновницьких договорів містять кілька видів (або груп) повноважень: ексклюзивні (виняткові) повноваження Співтовариства; конкурентні повноваження Співтовариства; паралельні повноваження.
У соціально-політичному значенні компетенцію Європейського Союзу можна розуміти як певний обсяг здійснення європейського управління в межах Конституції, європейських законів та власної фінансово-економічної бази. Оскільки відносини, що існують в ЄС і найтісніше пов'язані з компетенцією, врегульовані правом, є підстави говорити про неї в юридичному значенні.
У Європейському Союзі розрізняються такі типи компетенцій: "принципова компетенція" держав-членів; виключна компетенція Союзу; "сумісна (або спільна) компетенція Союзу і держав-членів"; "негативна компетенція", тобто певні дії, які є юридично забороненими і для держав-членів, і для Союзу.
Список використаних джерел
1. Баррозу Ж.М. Потрібно звільнити величезний невикористаний потенціал Європи // www.delukr.cec.eu.int.
2. Blackstone's EC Legislation. Sixth Edition. Edited by Nigel G.Forster, 1995. - 506 p.
3. Європейський Союз: консолідовані договори / Пер. Ю.Петруся; Наук. ред. В.Муравйов. - К.: Вид-во "Port-Royal", 1999. - 206 с.
4. Ttreaty establishing a Constitution for Europe // Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities. - 2005 ? 482 p.
5. Атаманчук Г.В. Государственное управление (организационно-функциональные ворпосы): Учеб. пособие. - М.: ОАО НПО "Экономика", 2000. - 302 с. - (Энциклопедияуправленческих знаний).
6. Європейський Союз: основи політики, інституційного устрою та права: Навч. посіб. / Кер. проекту Г.Шиманськи-Гайер; Наук. ред. В.П'ятницький; Т-во Карла Дуйсберга; М-во екон. України; Ін-т європейської політики, м. Берлін. - К.: Кельн: Заповіт, Б.р. - 369 с. - (Україна на шляху до Європи).
7. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления. - М., 1972. - С.130.
8. Александров Н.Г. Право и законность в период развернутого строительства коммунизма. - М., 1961. - С. 239.
9. Азовкин И.А. Местные Советы в системе органов власти. - М., 1971. - С. 179.
10. Авакьян С.А. Правовое регулирование деятельности Советов. - М., 1980. - С. 30.
11. Шеремет К.Ф., Кутафин О.Е. Компетенция местных Советов. - М., 1986. - С. 46.
12. Бутко И.Ф., Пухтинский Н.А. Концепция законодательства союзной республики о местных советах // Сов. гос. и право. - 1991. ? № 1. - C. 16.
13. Мартиненко П. Проект Конституції для Європи: реформаторський потенціал // Інституційні реформи в ЄС: Аналіт. щоквартальник. - 2003. - Вип. 4. - 74 с.
Loading...

 
 

Цікаве