WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Цілі та компетенції як складники європейського управління - Реферат

Цілі та компетенції як складники європейського управління - Реферат

національним (або субрегіональним) рівнями з огляду на цей перелік завдань? Аналіз Договору про ЄСпв показує, що в ньому відсутні загальні положення щодо виняткових повноважень Співтовариства та його конкуруючих повноважень, які розподіляються між ним та країнами-членами ЄС. Така недосконалість у правовому регулюванні внутрішньосоюзних відносин, що спричиняла до постійних практичних питань типу "які повноваження - виняткові, конкурентні чи паралельні - мають здійснюватись Співтовариством в кожному окремому випадку", також зумовлювала чимало правових суперечностей. В деяких випадках ці суперечки вдавалось залагоджувати лише після прийняття відповідного рішення Судом ЄС.
Таким чином, відсутність чіткого розмежування повноважень між ЄСпв, ЄС та державами-членами показує, що Європейський Союз суттєво відрізняється від традиційних федеративних систем, в яких існує чітке розмежування компетенцій між рівнями федерації та її суб'єктів.
Однак європейські вчені, аналізуючи положення засновницьких договорів, виділяють у них кілька видів (або груп) повноважень: ексклюзивні (виняткові) повноваження Співтовариства, які поширюються на ті сфери діяльності, де правові акти можуть ухвалюватись лише Співтовариством; конкурентні повноваження Співтовариства, які є найтиповішим різновидом компетенцій у межах Європейського Співтовариства і зустрічаються, наприклад, у положеннях про спільну сільськогосподарську політику або правову гармонізацію і підлягають дії принципу субсидіарності; паралельні повноваження, які поширюються на такі сфери діяльності, де правові акти можуть прийматись і Європейським Співтовариством, і країнами-членами. Галузями дії паралельних повноважень є зокрема антимонопольне право, політика в галузі наукових досліджень і технологій, або регіональна політика. Правове врегулювання певного питання, яке входить до сфери паралельних повноважень, перевіряється на його відповідність як національному законодавству, так і праву ЄС. У разі суперечностей пріоритет віддається відповідній нормі права ЄС [6, с. 53-54].
Компетенціям Європейського Союзу присвячено цілий розділ (ІІІ) Договору про КЄ, що свідчить про їх надзвичайну важливість, якої надають його автори цьому конституційно-правовому інституту. З теорії держави і права відомо, що компетенція є неодмінною ознакою і найважливішим елементом правового статусу певного органу, організації тощо, в тому числі міжнародної, державної чи міждержавної, якою є Євросоюз. У юридичній літературі ще радянських часів до розуміння компетенції існувало кілька підходів: одні автори вважали, що це права й обов'язки, інші - що це єдність предметів ведення, прав і обов'язків, деякі додають до цих "складових" компетенції ще й статутне призначення [7-12]. У будь-якому разі компетенція є категорією складною, комплексною і як наукове поняття може вживатися в двох значеннях: у соціально-політичному та юридичному.
У соціально-політичному значенні компетенцію Європейського Союзу можна розуміти як певний обсяг здійснення європейського управління в межах Конституції, європейських законів та власної фінансово-економічної бази. Оскільки відносини, що існують в ЄС і найтісніше пов'язані з компетенцією, врегульовані правом, є підстави говорити про неї в юридичному значенні.
Саме в цих двох значеннях і будуть проаналізовані відповідні положення Договору про КЄ, який досить детально регулює компетенційні відносини в ЄС. У розд. ІІІ ч. І Договору про КЄ окремі статті присвячені винятковій компетенції; спільній компетенції Союзу і держав-членів; компетенції у сфері економічних політик та політик зайнятості; компетенції у сфері зовнішньої та безпекової політик; компетенції у сфері підтримуючих, координуючих чи доповнюючих заходів. Тобто назви статей ніби зумовлюють відповідну класифікацію компетенцій Союзу на виняткову, спільну і т.д.
Проте аналіз положень цих статтей показує, що такий дещо спрощений підхід може не врахувати інших компетенційних положень, які містяться в багатьох інших статтях Договору про КЄ, а не лише в розд. ІІІ ч. І. Тому більш прийнятною видається класифікація компетенцій ЄС, в основу якої покладена рекомендація Європейського Парламенту (травень 2002 р.) Європейському Союзові розрізняти такі типи компетенцій: "принципову компетенцію" держав-членів; виключну компетенцію Союзу; "сумісну (або спільну) компетенцію Союзу і держав-членів"; а також "негативну компетенцію" - певні дії, які є юридично забороненими і для держав-членів, і для Союзу. Ці рекомендації, як наголошується у вітчизняній літературі, знайшли своє відображення у Договорі про КЄ, хоча й в обмеженому вигляді, тобто лише визначенням компетенції Союзу і його спільної компетенції з державами-членами [8, с.11].
Справді, згідно з ч. 2 ст. І-11 Договору про КЄ "Союз діє в межах компетенцій, що їх за Конституцією надають йому держави-члени заради досягнення сформульованих в Конституції цілей. Компетенції, що їх не надано Союзові за Конституцією, залишаються за державами-членами". Тобто, виходячи із змісту цієї конституційно-правової норми, компетенції держав-членів цілком можна вважати "принциповою компетенцією" держав-членів.
Ще одним аргументом на користь класифікації компетенцій на "принципову, виключну, сумісну й негативну" може бути абсолютне сприйняття того факту, що саме європейським законодавцям, як нікому краще, зрозуміло, якими мають бути типи (групи, категорії) компетенцій ЄС.
Виключна компетенція Союзу в певній сфері визначається в Договорі про КЄ (ч. 1 ст. І-12) як така, що надає можливість лише Союзу здійснювати законодавчу функцію (діяльність) й ухвалювати юридично обов'язкові акти; держави-члени мають право діяти в цій сфері самостійно лише за умови отримання від Союзу належних повноважень чи щоб виконати правові акти, що їх ухвалив Союз.
Конституційно-правові норми (ч. 1 ст. І-13 Договору про КЄ) досить чітко визначають сфери щодо яких Союз наділяється виключною компетенцією. Це, передусім, сфера митного союзу, якому надається пріоритетне значення. Наступною є сфера конкуренції, в якій Союз встановлює відповідні правила, необхідні для функціонування внутрішнього ринку. Далі визначена сфера монетарної політики для держав-членів, що запровадили євро. Важливого значення набуває в ЄС збереження морських біологічних ресурсів у рамках спільної політики в сфері рибальства, що також отримало статус сфери його виняткової компетенції. Сфера спільної торговельної політики також єоб'єктом виняткової компетенції Союзу.
Союз наділений також виключною компетенцією укладати міжнародні угоди, якщо укладання такої угоди обумовлене законодавчим актом Союзу чи потрібне для здійснення Союзом своєї внутрішньої компетенції, або його висновок може впливати на спільні правила чи на зміну їх обсягу (ч. 2 ст. І-13).
Спільна компетенція Союзу і держав-членів в певній сфері, згідно з ч. 2 ст. І-12 Договору про КЄ, передбачає, що і Союз, і держави-члени мають право здійснювати законодавчу діяльність і ухвалювати юридично обов'язкові акти в цій сфері. Держави-члени застосовують свої компетенції в обсязі, в якому Союз не застосував чи вирішив припинити застосування своїх компетенцій.
Визначаючи сфери спільної компетенції, Договір про КЄ фактично включає до неї, крім чітко окреслених статтею І-14,
Loading...

 
 

Цікаве