WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Удосконалення державного регулювання тарифів на залізничні перевезення - Реферат

Удосконалення державного регулювання тарифів на залізничні перевезення - Реферат

коефіцієнтів на ті види товарів, виробництво яких має найменшу рентабельність. Звичайно, при встановленні тарифів на перевезення окремих видіввантажів потрібен диференційований підхід. Тарифні ставки на перевезення окремих видів вантажів повинні відрізнятися, наприклад, залежно від видів вантажних перевезень, особливостей перевезення та інших факторів, які впливають на собівартість перевезень. Але в даному випадку існує небезпека знову піти старим шляхом вирішення проблем однієї галузі за рахунок другої, що тягне ланцюгову реакцію і в кінцевому підсумку посилює кризові явища в економіці. На нашу думку, комісії слід було б на основі принципу прозорості і економічного підходу (зокрема, встановлення транспортної складової у перевезеннях) виробити науково обґрунтований механізм вироблення тарифів, якого на сьогодні не існує. Цей механізм повинен бути втілений у формі нормативно-правового акта, який встановив би порядок встановлення тарифів на залізничні перевезення, що дозволило б прогнозувати їх можливі зміни.
Оптимального державного регулювання тарифів не можна досягти без вирішення добре відомої проблеми пільг. Звичайно, держава не може повністю відмовитися від надання пільг. Але пільги мають бути економічно і соціально обґрунтованими, з визначенням джерел відшкодування і закладенням у відповідні бюджети коштів на компенсацію збитків Укзалізниці від їх надання. Зокрема, пільги на вантажні перевезення, надані державою господарюючим суб'єктам, щодо яких здійснюється протекціоністська політика, повинні відшкодовуватись із державного бюджету. Якщо ж бюджет не може собі цього дозволити, пільги повинні бути скасовані. Тобто насамперед слід відшукати бюджетні кошти, а потім надати пільги.
Особливо гостро проблема пільг стоїть у сфері пасажирських перевезень. У даний час існує більше 50 видів пільг на проїзд у пасажирському залізничному транспорті. Відповідно до ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт" [6] для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, в тому числі приміських, можуть призначатися пільгові тарифи. Ця стаття передбачає відшкодування збитків залізничного транспорту від їх використання за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення. Тобто, пільги на проїзд пасажирів: у залізничному транспорті далекого слідування повинні компенсуватись з державного бюджету, у приміському сполученні - з місцевих бюджетів. Проте реально відшкодовує пільги тільки Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків від Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення. Частково розраховується Міністерство освіти України. Від решти міністерств і відомств, а також органів місцевого самоврядування кошти на компенсацію пільг просто не надходять. Найгірша ситуація склалася у приміському сполученні, де питома вага безкоштовних перевезень становить 83%, збитки від яких з місцевих бюджетів практично не компенсуються. Ненадходження відшкодування пільг з бюджету призводить до того, що збитки від пасажирських перевезень доводиться покривати за рахунок вантажних тарифів, штучно збільшуючи їх транспортну складову. Наприклад, тільки в 2004 р. Укрзалізниця перекрила 1,8 млрд збитків від пасажирських перевезень шляхом перехресного субсидування.
Отже, потрібно визнати, що за рахунок підвищення тарифів на вантажні перевезення покриваються не тільки транспортні витрати, а й збитки від пасажирських перевезень.
Таким чином, іншою групою причин неефективності тарифної політики є неефективність самої галузі і державного управління нею. Сама по собі наявність перехресного субсидування свідчить про застосування адміністративних методів перерозподілу фінансових потоків. Отже, реформування вимагає не просто тарифна система. Зробити її ефективною можна тільки внаслідок поступової структурної реформи залізничного транспорту і формування оптимального державного регулювання у цій сфері. Це підтверджується світовим досвідом.
Наприклад, у кінці 70-х років внаслідок жорсткого державного регулювання та постійного підвищення конкуренції з боку інших видів транспортування близько третини залізниць США опинилися на межі банкрутства. Внаслідок проведення політики дерегулювання у сфері залізничних перевезень, що означало значне зменшення втручання держави у діяльність перевізників, було досягнуте істотне підвищення ефективності залізничних перевезень. І, відповідно, залізничні тарифи знизилися з 4,2 центів за тонно-милю у 1970 р. до 2,6 центів у 1988 р. [7]. А це, відповідно, підвищило конкурентоспроможність галузі, що, в свою чергу, сприяло збільшенню обсягів перевезень.
Підводячи підсумки, можна зробити наступні висновки:
- існуюча тарифна система недосконала і вимагає реформування;
- причинами неефективності державного регулювання тарифів на залізничні перевезення є, з одного боку недосконале формування тарифів, з другого - порядок витрачання надходжень від перевезень;
- створення Кабінетом Міністрів Міжвідомчої комісії є позитивним моментом в удосконаленні тарифної політики і дає можливість залучити до визначення тарифної політики не тільки державні органи, але й представників господарюючих суб'єктів;
- для удосконалення державного регулювання тарифів на залізничні перевезення потрібно: виробити науково обґрунтований механізм встановлення тарифів; віднайти джерела і шляхи компенсації збитків від надання пільг на залізничні перевезення; реформування тарифної системи проводити у комплексі із структурною реформою залізничного транспорту.
Перспективними напрямами дослідження проблеми державного регулювання тарифів на залізничні перевезення слід вважати: дослідження проблеми порядку встановлення тарифів на залізничні перевезення; встановлення порядку відшкодування збитків від надання пільг на залізничні перевезення.
Список використаних джерел
1. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег. - М., 1978.
2. Макаренко В.М. Проблеми економіки та управління на залізничному транспорті // Зб. наук. пр. Київ. ун-ту економіки і технологій транспорту М-ва транспорту України. - К.: КУЕТТ, 2003. - Вип. 3. - С. 58-61.
3. Бараш Ю. Реформування пасажирського господарства залізничного транспорту України: Зб. наук. пр. Київ. ун-ту економіки і технологій транспорту М-ва транспорту України. - К.: КУЕТТ, 2003. - Вип. 3. - С. 75.
4. Сич Є.М., Гудкова В.П. Пасажирський комплекс залізничного транспорту: розвиток і ефективність. - К.: Вид-во "Аспект-Полиграф", 2004. - С. 174-190.
5. Закон України про природні монополі // Уряд. кур'єр. - 2000. - 24 трав.
6. Закон України про залізничний транспорт // Відом. Верховної Ради України. - 1996. - № 40. - Ст. 183.
7. Thomas Gale Moore. Clearing the Track: The Remaining Transportation Regulations // Regulation. - 1995. - Vol. 18. - N 2.
Loading...

 
 

Цікаве