WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Типологія стилів керівництва в органах державного управління - Реферат

Типологія стилів керівництва в органах державного управління - Реферат

(вищого) рівня - керівник-творча особистість /мистецтво управління/, діють такі фактори, як персональні стандарти, цінності та моральні норми. Потребує повного вираження свого "я" у професійній діяльності, повного проявлення творчих здібностей, що дає можливість називати його творчою особистістю.
Тобто керівник наступного рівня повинен мати навички і здібності керівника попереднього рівня. Але це, в основному, стосується керівників першого та другого рівнів, оскільки навички другого рівня можна набути шляхом самовдосконалення та наполегливої праці, вони є "технічними керівниками". Керівник третього рівня повинен бути насамперед людиною творчою, чому навчити практично неможливо, тому необхідно спочатку знайти відповідну людину і вже потім підготувати з неї професійного керівника, розвиваючи творчі здібності. Керівник третього рівня це насамперед стратег, він повинен давати відповідь на запитання: "Куди ми йдемо? Чого ми хочемо досягти?". Тому об'єктами, якими, на нашу думку, повинен керувати керівник третього рівня, є центральні органи виконавчої влади наскрізної компетенції та деякі міжтериторіальні органи. Компетенцією керівників другого рівня є управління структурними підрозділами центральних, міжтериторіальних органів виконавчої влади, місцевими адміністраціями. І, нарешті, керівники першого рівня - управління структурними підрозділами місцевих адміністрацій. Але категорично ставити крапку на запропонованому розподілі не можна, оскільки державне управління вимагає від працівників усіх рівнів управління наявності більшої або меншою мірою творчих здібностей.
Проаналізувавши рівні компетенції керівників, було виокремлено основні якості досвідченого керівника, які повинні бути притаманні всім рівням:
- керівник повинен володіти ситуацією за будь-яких обставин;
- керівник повинен мати професійні знання, як загальні, так і вузькоспеціалізовані;
- має миттєво реагувати на події;
- володіти методикою прийняття рішень та навички контролю за виконанням рішення;
- мати соціальні навички (спілкування з підлеглими, іншими людьми);
- володіти мистецтвом ділового мовлення;
- мати емоційну гнучкість;
- мати власний творчий підхід до вирішення будь-яких питань;
- мати схильність до самопізнання, самореалізації.
Багато уваги приділено дослідженню роботи менеджерів різних керівних ланок у приватному секторі економіки, на відміну від керівників органів державного управління. Тут можна виділити роботи Л.Зайверта з визначення вимог щодо якостей керівника [8], А.Алексеева та В.Пигалова щодо факторів успішної діяльності керівника [1], М.Вудкока та Д.Френсіса з моделювання навичок та можливостей майбутніх керівників [7], П.Вайнцвайга, який сформулював десять заповідей творчої особистості [5] та багатьох інших. Але все ж таки головна відмінність державного управління полягає в тому, що керівник нижчого рівня, як і керівник вищого рівня, має підлеглих, які так само управляють державними процесами. Тому ми вважаємо, що одним із головних вмінь та навичок у процесі управління керівника органу державного управління має бути вміння управляти людськими ресурсами. Виходячи з цього, розглянемо можливість застосування загальноприйнятих типів керівників у державному управлінні.
Найбільш прийнятною, на нашу думку, моделлю добору типу керівника на посаду органу державного управління з позиції оцінки діяльності є тривісна таблиця Реддіна [2, с. 77-80]. Він розглянув типи керівників з трьох позицій: ефективності - ступеня, за якого керівник досягає найвищих вимог його посади; орієнтації на завдання - ступеня, до якого керівник спрямовує власні зусилля та зусилля підлеглих щодо досягнення цілей, характеризується плануванням, організацією процесу, контролем; орієнтації на відносини - ступінь відповідальності, з яким керівник ставиться до роботи, характеризується довірою, повагою до ідей підлеглих з урахуванням їх почуттів. За його розробкою існує типологія восьми можливих стилів керівництва, що виникають як вісім комбінацій трьох факторів: адміністратор, соглашатель, доброзичливий автократ, автократ, прогресист, місіонер, бюрократ, дезертир. Вимогам державної служби найбільш відповідають: адміністратор, доброзичливий автократ. У деяких випадках потрібен керівник - автократ, а позитивні сторони бюрократа повинні бути властиві переважній більшості керівників органів державного управління.
Адміністратор - керівник, орієнтований на вирішення наявних завдань та високий рівень взаємовідносин з урахуванням ситуації, що надає можливість прийняти ефективне рішення. Найбільш прийнятний тип керівника органу державного управління, можливий для використання в усіх рівнях органів виконавчої влади незалежно від їх компетенції. Характерно для керівника першого та другого рівнів.
Доброзичливий автократ - керівник, який використовує високий ступінь орієнтації на завдання та низький ступінь орієнтації на відносини в ситуації, яка тяжіє до такої поведінки. Тому він менш ефективний, ніж адміністратор у загальній частині державного управління. Найкраще використовувати керівника такого стилю управління в органах державної влади жорсткого виконання обов'язків - органи внутрішніх справ,фіскальні органи, митниця та інші.
Автократ - керівник, який використовує високий ступінь орієнтації на завдання та низький ступінь орієнтації на відносини в ситуації, яка не тяжіє до такої поведінки. Ефективність цього стилю керівництва проявляється у випадках екстреного виправлення ситуації, для запобігання тяжких наслідків. Йому характерна швидкість прийняття рішень, практично миттєве розуміння та оволодіння ситуацією, завдання підлеглим чіткі, лаконічні. Недоліком можна вважати необхідність великого досвіду, оскільки рішення приймаються одноосібно і не мають аналогів. Найкраще використання в органах державної влади швидкого реагування: міністерство надзвичайних ситуацій, органи боротьби з організованою, економічною злочинністю. Можливе використання в органах державної влади в надзвичайних ситуаціях.
Бюрократ - керівник, який використовує низький ступінь орієнтації на завдання і на відношення в ситуації, яка тяжіє до такої поведінки. Це людина, яка передусім зацікавлена в правилах та процедурах як таких та бажає таким чином контролювати ситуацію для власної вигоди. Часто це добросовісна людина. В чистому вигляді бюрократичний стиль керівництва неприйнятний, оскільки в сучасному світі негативні сторони такого стилю переважають позитивні. Але його основні позитивні риси повинні бути притаманні усім стилям керівників державного управління:
- чітка фіксація формальних посадових обов'язків кожного працівника;
- строгий відбір кандидатів на заміщення посадових вакансій за професійними та моральними якостям;
- періодична атестація кадрів для оцінки компетентності працівників та для прийняття рішень щодо підвищення на посаді;
- об'єктивність у реалізації керівних процесів, що досягається на основі точного дотримання єдиного регламенту та формальних правил керівної діяльності.
Фактично ці принципи повинні стати базою при підготовці працівників органів державного управління будь-якого рівня. Перевагою ж бюрократичної системи можна вважати: точність, швидкість, чіткість, документальне оформлення, постійність, попередження конфліктів, економія витрат на людські та матеріальні ресурси.
Підсумовуючи вищезазначене, необхідно зауважити, що соціально-економічну і політичну трансформацію українського суспільства можна забезпечити лише за рахунок ефективного і раціонального використання управлінського ресурсу, інноваційних технологій роботи з персоналом органів управління. Одним із шляхів підвищення ефективності в роботі є раціональний добір працівників на вищі посади в органах державного управління, зважаючи на стиль керівництва та доцільність його використання у відповідних органах виконавчої влади.
Список використаних джерел
1. Алексеев А., Пигалов В. Деловое администрирование. - М.: Технологическая школа бизнеса, 1993.
2. Белогуров В.П. Основы управления: Учеб. пособие. - Х.: Консум, 2003. - 240 с.
3. Бідняк М. Н. Організація управління: Навч. посіб. - К.: А.С.К., 2003. - 176 с.
4. Бойдел Т. Как улучшить управление организацией: Пособие для руководителей / Пер. с англ. Т.Бойдел. - М.: ИНФРА-М, 1995. - 202 с.
5. Вайнцвайг П. 10 заповедей творческой личности. - М.: ИНФР-М, 1997.
6. Воронкова В.Г. Менеджмент у державних організаціях: Навч. посіб. - К.: ВД "Професіонал", 2004. - 256 с.
7. Вудкок М., Френсисс Д. Раскрепощённый менеджер. - М.: Дело, 1991.
8. Зайверт Л. Ваше время в ваших руках. - М.: Экономика, 1990.
9. Цвєтков В.В. Державне управління: основні фактори ефективності (політико-правовий аспект). - Х.: Право, 1996. - 164 с.
Loading...

 
 

Цікаве