WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Теоретико-методологічні аспекти глобалізації та її вплив на державне регулювання аграрного ринку - Реферат

Теоретико-методологічні аспекти глобалізації та її вплив на державне регулювання аграрного ринку - Реферат


Реферат на тему:
Теоретико-методологічні аспекти глобалізації та її вплив на державне регулювання аграрного ринку
Становлення сучасної системи світового господарства й світогосподарських зв'язків з часів першої промислової революції супроводжувалося гострими теоретичними суперечками. В їх основі лежали кардинальні розбіжності поглядів на причини, що породжують міжнародну торгівлю, й її вплив на добробут держав і народів. Ці розбіжності найбільш яскраво виразили представники двох шкіл - протекціоністи, що виступали за строге обмеження доступу на національний ринок іноземних товарів, і фритредери - прихильники вільної торгівлі між країнами.
Процеси сучасної глобалізації не є чимось несподіваним, виниклим у результаті якогось відкриття. Історично світ глобалізується й інтегрується в процесі всього свого розвитку. Закон глобалізації є об'єктивним законом розвитку людства. Це означає, що процеси глобалізації неможливо скасувати, відкласти, зупинити, що й зумовлює постановку проблеми та актуальність теми дослідження, особливо стосовно їх впливу на Україну. При цьому необхідно визначити ступінь впливу глобалізаційних процесів не тільки на національну економіку в цілому, а й на її аграрний сектор зокрема. Тим більше, що ціла низка глобальних проблем, які потребують негайного вирішення, пов'язані з функціонуванням саме цієї сфери економіки: продовольча, екологічна, енергетична, сировинна та ін.
Тема глобалізації у світовій економіці має досить дискусійний характер, про що, зокрема, свідчить аналіз публікацій.
Так, на думку Л.Бляхмана, глобалізація - це процес створення єдиного світового ринку товарів, послуг, фінансових ресурсів, технологій, інтелектуальної власності й робочої сили, інформаційною основою якого стає Інтернет [4].
Політолог Д.Видрін вважає, що, по суті, глобалізація - це тотальна уніфікація світових правил гри [2].
На думку Ю.Яковця, найбільш логічним видається наступне визначення: глобалізація - це процес інтернаціоналізації, що приймає глобальні планетарні масштаби й одержав нові прояви транснаціоналізації, тобто взаємного проникнення економік і глобальні масштаби. Одночасно це й універсалізація, або гомогенізація життя, коли під впливом обмінів людьми, товарами, капіталами, культурними цінностями тощо світ тяжіє до єдиних стандартів, принципів, цінностей [10].
В.М.Лукашевич вважає, що глобалізація - це об'єктивний соціальний прогрес, вмістом якого є всезростаючий взаємозв'язок і взаємозалежність національних економік, національних політичних і соціальних систем, національних культур, а також взаємодії людини та зовнішнього середовища. В основі глобалізації, на його думку, лежить розвиток світових ринків товарів, послуг, праці, капіталу [5].
Однак чимало питань стосовно впливу процесів глобалізації на світовий агропромисловий комплекс і на рівень регуляторних повноважень української держави в процесах регулювання національного аграрного ринку, особливо в умовах вступу нашої країни до Світової організації торгівлі, залишаються недостатньо дослідженими і потребують поглибленого вивчення.
Виділяють кілька періодів у процесі розвитку глобалізації. Простежимо еволюцію розвитку сучасного світового економічного господарства. Так, у XVI-XVII ст., коли предметами міжнародної торгівлі були в основному агропродукти й ремісничі вироби, вона здійснювалася, головним чином, між країнами Європи та її найближчого оточення. Цей ареал активної на той час інтернаціоналізації господарського життя й становив "світову економіку" тієї епохи. Відомий американський теоретик у цій галузі І.Валлерстайн назвав її "Еurореаn World-System" - "європейською світосистемою" [8].
Період XVIII-XX ст. характеризується змінами в характері міжнародного поділу праці. Типовий обмін готових виробів на продовольство й аграрну або мінеральну сировину та паливо виявився значною мірою витиснутий обміном одних продуктів обробної промисловості на інші. Це в остаточному підсумку привело до того, що в 1955 р. частка готових виробів у загальному обсязі світового експорту становила 40,5%, у 1975 р. - 52,6, а в 1995 р. - 74,7%. За оцінками експертів, до 2015 р. вона підвищиться до 88,6%. Обмін аграрно-сировинними товарами й паливом витісняється на узбіччя міжнародної торгівлі. За І.Валлерстайном, це є капіталістична світосистема - "Capitalist World-System" [8; 10].
У ХХ ст. набула значного розвитку інтернаціоналізація господарського життя, яка на базі торгівлі доповнилась вивозом позичкового й продуктивного капіталу. Поряд з тенденцією інтернаціоналізації всесвітнього господарства на основі міжнародного поділу праці продовжує діяти міжнародна спеціалізація, сутність якої полягає в тому, що окремі країни спеціалізуються на випуску якихось конкретних товарів і послуг. Ця спеціалізація пояснюється традиціями, специфікою виробничого потенціалу, економічним потенціалом, наявністю природних ресурсів.
Спеціалізація дає змогу окремим країнам не витрачати значні грошові ресурси на створення деяких виробництв для випуску товарів, а одержувати їх шляхом зовнішньої торгівлі. Це пов'язане з тим, що та або інша країна має тривалий, професійний досвід у виробництві тих чи інших високоякісних товарів, що дозволяє експортувати їх в інші країни, які імпортують такі товари, оскільки вони їх не виробляють через певні внутрішні національні особливості економік.
У результаті такого розвитку міжнародної спеціалізації відбувся поділ країн на три групи: 1) країни, що виробляють продукцію обробної промисловості на світовий ринок; 2) країни, що постачають продукцію видобувної промисловості; 3) країни, що спеціалізуються на виробництві й продажу продукції сільського господарства.
До третьої групи відносять країни, спеціалізація яких на всесвітньому ринку обмежується сільськогосподарською продукцією, або через слабкий економічний розвиток, в основному внаслідок колоніального панування ряду західних країн у XVIII-XIX ст., або в результаті даної спеціалізації. У першу чергу це стосується країн Азії, Африки, Латинської Америки, країн СНД (у тому числі й України).
Кажучи про третю групу країн - постачальників сільськогосподарської продукції, слід зазначити наявність серед них спеціалізації на певний вид продукції. Так, Бразилія є визнаним постачальником кави, Аргентина - м'яса, Куба - цукру, країни Латинської Америки й Африки - бананів, арабські країни - фініків і цитрусових, бавовни, Україна - зернових, олійних культур, цукру [7; 8].
В узагальненому вигляді об'єктивні фактори, які в цей час визначають процес глобалізації, можуть бути представлені в такий спосіб.
По-перше, основним об'єктивним фактором, що визначає цей процес, є міжнародний поділ праці. Це вищий щабель розвитку суспільного територіального поділу праці, що спирається на спеціалізацію виробництва окремих країн на певних видах продукції, якими вони обмінюються (для України це природно сільськогосподарська продукція). Міжнародний поділ праці утворить основу розширенняміжнародної торгівлі, становить об'єктивну базу розвитку світового ринку (в тому числі аграрного).
По-друге, фактор глобального науково-технічного прогресу й впровадження нових технологій, який забезпечує стабільну й усезростаючу перевагу одних країн над іншими. Нові технології змінюють:
· основи виробництва й організації праці в аграрній сфері;
· способи використання аграрної продукції (наприклад можливість довгострокового зберігання вироблених продовольчих продуктів);
· процес відновлення виробничих фондів, що стає безперервним (наприклад прискорена амортизація устаткування, безперервне вкладання в нові високопродуктивні аграрні технології).
Крім того, нові технології створюють конкурентні переваги й можливості монопольного впливу на світовий аграрний ринок. При цьому країни й корпорації, що створюють нові технології й володіють ними, привласнюють підвищену частку світового прибутку порівняно із вкладеним цими країнами капіталом [6].
По-третє, фактором розвитку об'єктивного процесу глобалізації є рівень макрогосподарської відкритості, який формується. Відкритість національних економічних кордонів - явище
Loading...

 
 

Цікаве