WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Суб’єкти політичної аналітики в державному управлінні - Реферат

Суб’єкти політичної аналітики в державному управлінні - Реферат

еліти, але інститут політичних експертів так і не сформувався. Заміна в ряді країн Західної Європи практики передачі монархічної влади у спадок обранням перших осіб держави частиною населення не призвела до того, що практикуючі політики усвідомили необхідність появи спеціальних політичних консультантів. Відсутність попиту на даний вид послуг обумовила й відсутність пропозиції, у результаті чого фактично до початку XX ст. політичної експертизи просто не існувало.
Подібну точку зору висловлюють і західні дослідники - наприклад, Л.Пал вважає, що до Першої світової війни поняття політичної експертизи практично ототожнювалося з умінням управляти державою. У даного вміння дві складові - мудрість правителя і його досвід, які й дозволяють йому здійснювати політичну експертизу власних управлінських рішень. У результаті аж до середини XX ст. практикуючі політики перебували в упевненості, що вони здатні самостійно здійснювати функції політичної експертизи, не залучаючи до цього якихось фахівців [3].
Ситуація кардинально змінюється після Другої світової війни. Цей період по праву можна назвати часом появи й розквіту політичної експертизи. Л.Пал пов'язує це з трьома основними причинами. Перша з них - загальне посилення позицій науки про управління. Йдеться про появу в західному суспільстві впевненості в необхідності розвитку теорії і практики менеджменту, що повинен сприяти більш ефективній організації управління, причому в усіх структурах - від окремого підприємства до всієї держави. Друга - зростання уваги суспільства до гуманітарних наук, у результаті чого прийшло усвідомлення того, що якісний політичний аналіз є не продуктом досвіду й багатої політичної практики, а продуктом наукових технологій. Як третю причину канадський політолог називає успішний розвиток після війни економіки західних країн [3].
Розглядаючи запропоновані причини, у черговий раз доводиться звернути увагу на ту обставину, що в західній політичній традиції прийнято широко тлумачити політичну аналітику, розуміючи її як процес прийняття будь-яких державних рішень. На це вказують і причини розвитку політичної експертизи після Другої світової війни. Наприклад, економічне зростання розглядається Л.Палом як наслідок появи нової пануючої економічної парадигми - кейнсіанства, що припускала активне втручання держави в економічну підсистему суспільства. На думку Л.Пала, посилення втручання держави в економіку призвело до того, що вона змушена була вдатися до послуг експертів у даній сфері, оскільки раніше, керуючись теорією "невидимої руки" Адама Сміта, вона брала не настільки активну участь в економічних процесах. Таким чином, Л.Пал веде мову про експертів в економічній, але не в політичній сфері. Тому ми змушені поки що відкинути запропоновані ним причини, оскільки нас передусім цікавлять детермінанти появи власне політичної експертизи в державному управлінні.
Відзначимо, що перші дві з них цілком можуть бути взяті на озброєння, але на наш погляд, вони вкрай близькі одна одній, у зв'язку з чим було б більш виправданим об'єднати їх в одну передумову виникнення політичної експертизи, а саме - усвідомлення політичною елітою корисності й навіть необхідності використання наукових технологій, які можуть бути запропоновані гуманітарними галузями знання. Поява сциєнтистської парадигми дозволила змінити зневажливе ставлення до наукових технологій, характерне для політиків першої половини XX ст., і залучити до участі у вирішенні актуальних проблем державного управління носіїв даних технологій - експертів.
Водночас ця причина є скоріше вторинною - адже керівники держави могли повірити в могутність наукових технологій тільки в тому випадку, якщо вони самі вже не могли повною мірою впоратися з рішенням поставлених перед ними завдань і якщо стара стратегія "досвіду й мудрості" уже перестала давати ефективні результати. Виникнення політичних технологій стало лише реакцією на нездатність політиків самостійно приймати якісні рішення, у результаті чого в них виникла потреба в зміні існуючої системи політичної аналітики. Нові аналітичні прийоми виявилися пропозицією, яка сформувалася під попит, що утворився в результаті істотного ускладнення політичної системи в XX ст. Саме цей фактор і варто визнати основною причиною появи наукової політичної аналітики з використанням експертного знання, що повинна була замінити стратегію "досвіду й мудрості", яка дала збій.
Дійсно, в XX ст. на політичній арені з'явилися одразу кілька нових і вкрай важливих політичних суб'єктів, а вже існуючі суттєвим чином змінилися й підвищили рівень свого суспільного впливу. Так, усе більш активно стали втручатися в політику комерційні структури, що раніше перебували за рамками політичного поля, різко зросла роль засобів масової інформації, особливо після появи електронних ЗМІ, у результаті чого ЗМІ одержали навіть назву "четвертої влади". Активно розвивається виборча система, удосконалюється принцип поділу влади й парламентаризму, внаслідок чого в країнах з демократичною системою право вибору одержує переважна більшість населення, а законодавча й судова влади істотно розширюють свої повноваження. У світі з'являється значне число парламентських республік, де вищий законодавчий орган влади одержує право формувати кабінет міністрів, при цьому останній функціонує тільки на засадах підтримки парламентом. Виникає й інститут парламентського контролю за діяльністю уряду. Як значимі політичні актори заявляють про себе громадські організації, що кидають виклик традиційним політичним партіям. Та й самі партії переживають істотну трансформацію: вони вдосконалюють навички роботи з виборцями, внутрішню організаційну структуру, механізми реагування на зміни ситуації.
Ускладнення політичного процесу призводить до того, що політики змушені враховувати у своїй діяльності все нові й нові фактори, стикатися зі зростаючим у геометричній прогресії обсягом інформації, приймати значно більшу кількість рішень. Крім того, політичний процес виявляється настільки динамічним, що поняття досвіду стає все більш і більш розмитим - повторюваних ситуацій стає усе менше, а набутий від участі в певних подіях досвід виявляється в майбутньому малокорисним. Більше того, спроби використати старі напрацювання в нових ситуаціях без урахування умов, що змінилися, все частіше й частіше виявляються досить невдалими.
Дані обставини призводять до того, що політики змушені шукати допоміжні інструменти для оптимізації своєї діяльності й знаходять їх у вигляді носіїв спеціального знання про політичний процес, здатних за допомогоюнаукових технологій трансформувати його в компетентний аналіз ситуації, політичний прогноз і, що найголовніше, в політичне рішення.
У результаті в країнах розвиненої демократії парадокс політичної експертизи виявляється подоланим, і вона стає рівноправним членом "експертної родини". Більше того, політичні експерти все частіше працюють у тісному контакті з іншими експертами, що відбувається внаслідок збільшення числа прикладних проблем, які вимагають комплексного підходу. Політичні експерти співробітничають з експертами в галузі економіки, юриспруденції, соціології, демографії та цілої низки інших галузей наукового знання. Наприклад, можливість зміни виборчого законодавства є як політичною, так і юридичною проблемою, що вимагає участі відповідних фахівців. А для вирішення завдання забезпечення перемоги того або іншого кандидата на виборах потрібне підключення не тільки
Loading...

 
 

Цікаве