WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Систематизація принципів підготовки та проведення державно-управлінських реформ - Реферат

Систематизація принципів підготовки та проведення державно-управлінських реформ - Реферат

ставали органічною частиною системних перетворень суспільства. Цей негативний досвід видається доцільним врахувати у процесі реалізації нової стратегії державотворення і розвитку суспільства на середньострокову перспективу, однією з головних складових якої визначено формування сучасної системи державного управління [29].
Ще одним аспектом прикладення системного підходу є важливість комплексного застосування самих принципів діяльності з підго­товки та проведення державно-управлінських реформ. Даний аспект можна прослідкувати у працях К.Вескотта і Є.Регульського, які звертають увагу на те, що для успіху реформи державного управління виділені ними засади мають використовуватися в комплексі [17, с. 80, 95; 21, с. 218]. Подібно до цього Г.Цеюдо стверджує, що в Мексиці політика реформування державного управління досягла значно більших успіхів при одночасному дотриманні низки принципових положень [19, с. 57].
У процесі аналізу принципів постановки цілей державно-управлінських реформ на першочергову увагу заслуговує принцип стратегічного мислення, який особливо відзначається серед сучасних принципів управлінської діяльності. Цей принцип передбачає, насамперед, формування комплексного мислення з елементами орієнтації на довгострокову перспективу успішної діяльності, чітке визначення мети організації та її пріоритетів [3, с. 52]. У випадку державно-управлінських реформ ці положення є основою виділеного науковцями принципу стратегічного бачення, який постулює потребу визначення місії та основних цілей реформування, що відображають цілісне бачення очікуваного результату - нової системи державного управління [16, с. 22; 17, с. 81]. За висновком Г.Драпера, потреба кращого стратегічного бачення є важливим уроком реформаторського досвіду низки країн. Хоча багато з реформ зосереджувалося на розробці стратегічних планів, ці плани загалом не спиралися на стратегічне бачення, а тому не були, насправді, стратегічними [16, с. 22].
Одним з основоположних управлінських принципів є принцип об'єктивності, який відображає залежність системи державного управління передусім від характеру, рівня розвитку і закономірностей суспільства, а також суспільних цілей, які поставлені та вирішуються у даний історичний відрізок часу [30, с. 190-191].
З цього випливають два принципи постановки цілей державно-управлінських реформ. Перший з них можна сформулювати як принцип суспільної підпорядкованості, згідно з яким зміст і часові параметри цілей даних реформ мають підпорядковуватися цілям, змісту та динаміці суспільного розвитку. Важливість дотримання цього принципу підтверджує сучасний досвід країн як Західної, так і, особливо, Центральної та Східної Європи щодо проведення успішних реформ державного управління, які були зумовлені цілями, змістом та перебігом політичних та соціально-економічних реформ [3, с. 191; 31, с. 174].
Другий принцип пов'язаний з тим, що кожна країна відзначається неповторною сукупністю характеристик, які відображають її історію, культуру, традиції, ментальність людей, а також сучасний стан політичного та соціально-економічного розвитку. Як показують К.Вескотт та Є.Регульський, ці характеристики зумовлюють ступінь суспільної готовності до сприйняття і підтримки того чи іншого елемента управлінської системи, тому вони обов'язково мають бути враховані при розробленні планів реформ [17, с. 82; 20, с. 2]. Отже, потрібно, уникаючи небезпечної спокуси скопіювати реформи інших країн, адаптувати їх доречні елементи, а детальну модель реформ розробляти самостійно шляхом залучення заінтересованих суспільних кіл власної країни [16, с. 24]. Викладене зумовлює принцип створення власної моделі, який полягає в необхідності розроблення унікальної моделі державно-управлінських реформ саме для даної країни з урахуванням її історико-культурних характеристик та сучасного стану суспільства.
Важливе значення при визначенні цілей реформ має використання базового принципу випереджального стану управління, який передбачає перехід від орієнтації на минуле (планування від досягнутого) до орієнтації на майбутнє [32, с. 20]. Виходячи з цього принципу підготовка державно-управлінських реформ має здійснюватися на основі спеціальних прогнозних досліджень можливих проблем і перспектив розвитку суспільства та самого державного управління як у даній країні, так і у світі, з використанням сучасної наукової методології.
Суттєвими для формулювання цілей державно-управлінських реформ є такі загальноуправлінські принципи цілепокладання: конкрет­ність та вимірюваність; зрозумілість; орієнтація в часі; реальність [33, с. 266-267; 34, с. 66-67]. У плануванні зазначених реформ ці принципи означають наступне.
Принцип конкретності та вимірюваності висуває вимогу визначати кожну мету у вигляді конкретного очікуваного результату з формулюванням певних об'єктивних, чітких та зручних для використання критеріїв (нормативів), краще кількісних, які б дали змогу оцінити ступінь досягнення мети. Такі критерії, за іншою термінологією - стандарти, є обов'язковою умовою реалізації функції контролю [3, с. 52, 176]. Для дотримання зазначеного принципу необхідно дати достатньо деталізований опис моделі державного управління, що має бути одержана в результаті перетворень. У Польщі й Угорщини наявність таких моделей суттєво сприяла успіху реформ адмініст­ративної системи [31, с. 15, 85]. В Україні розроблялися відповідні проекти стратегій реформування, проте вони не були офіційно затверджені [15, с. 95-135]. Цей недолік став суттєвою перешкодою вітчизняним реформам, на що вказували Я.Гонцяж, Н.Гнидюк і А.Сундаков [15, с. 43; 18, с. 43].
Принцип зрозумілості означає формулювання цілей таким чином, щоб вони були зрозумілі як працівникам державного апарату, які з необхідність мають працювати на їх досягнення, так і пересічним громадянам. Зрозумілість цілей є однією з умов сприйняття та підтримки державно-управлінських реформ державним апаратом і суспільством загалом [15, с. 96, 120, 133; 16, с. 23; 18, с. 43].
Принцип орієнтації в часі передбачає встановлення чітких термінів досягнення цілей. За висновком авторів робіт [16, с. 23; 17, с. 81], наявність продуманого графіка, тобто доцільних часових меж і темпів змін, є необхідним компонентом успішних реформ. У практиці вітчизняного реформування цей принцип було порушено, оскільки жодного комплексного плану перетворень так і не було затверджено [15, с. 43].
Нарешті, принцип реальності вимагає ставити такі цілі, які можуть бути досягнуті у встановлені терміни за наявних ресурсних обмежень. Важливість цього принципу в підготовці реформ державного управління, що передбачає обов'язкове проведення аналізу вигод і витрат,обгрунтовується, наприклад, у роботі [16, с. 23].
До наведених вище принципів цілепокладання видається важливим додати також виділений П.Надолішнім принцип згортання складного, який можна визначити як доцільність опису основних цілей модернізації державного управління невеликою кількістю фундаментальних ідей і образів. Це дає змогу уникнути двох крайнощів: зведення реформ до механічного поєднання окремих елементів; надмірного їх ускладнення, внаслідок чого виникає певний психологічний бар'єр, своєрідний страх перед складністю проблематики реформування [22, с. 75]. Даний принцип конкретизує загальноуправлінський принцип вибірковості, суть якого
Loading...

 
 

Цікаве