WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Самоврядування у великих містах:тенденції та перспективи трансформації - Реферат

Самоврядування у великих містах:тенденції та перспективи трансформації - Реферат

громадяни безпосередньо на місцях будуть зацікавлені у наповненні місцевого бюджету й здійснюватимуть контроль над його витратною частиною.
У цьому зв'язку варто згадати таку безпосередню форму здійснення самоврядування, яка на сьогодні набуває поширення в усьому світі й залишається можливою в умовах великого міста. Йдеться, власне, про неінституалізоване безпосереднє самоврядування локальних громад, яке в українському законодавстві означене окремим терміном "самоорганізація населення". Самоврядування спільнот, які являють собою певну цілісність і функціонують як природні складники громадянського суспільства, на відміну від місцевого самоврядування, яке, як правило, пов'язане з виконанням делегованих державою повноважень, не включає до себе владної компоненти. Коло інтересів таких спільнот і, відповідно, коло їх компетенції обмежено господарськими проблемами. Вирізнення "місцевого самоврядування" та "самоорганізації населення" є методологічно значущим для вироблення адекватної державної політики, відповідної законодавчої бази й методів управлінської діяльності щодо цих різних феноменів.
Незалежно від особливостей функціонування місцевого самоврядування в різних країнах та специфіки відносин державної влади та місцевого самоврядування, сьогодні існує стійка тенденція до підсилення ролі самоорганізації населення як окремих груп - складників громадянського суспільства. Відтак, відповідаючи на вимоги часу і зважаючи на господарський характер діяльності таких самоорганізованих громад, доцільно відносини держави з ними визначити законодавчо в напрямі мінімізації її втручання в їхню діяльність, відмови від патерналістської стратегії на користь субсидіарної, яка на сьогодні є засадничою для розв'язання питання взаємин між державною та місцевою владами для розробки сучасних концептів самоврядування, відомих під назвою теорій соціального обслуговування.
Принцип субсидіарності, за визначенням В.Кравченко, полягає в тому, що "публічна влада повинна втручатися у вирішення громадських справ лише тією мірою та в тих межах, за якими суспільство та його групи, починаючи від індивідуумів до сім'ї, територіальних громад та інших більш значних соціальних груп, не в стані задовольнити свої різнобічні потреби" [7, с. 90]. Вперше цей принцип було сформульовано 1931 р. в енцикліці Папи Пія XI, де перебирання державою на себе розв'язання тих питань громадського життя, які цілком спроможні розв'язувати самі громади, засуджено й визнано джерелом порушення громадського порядку: "Не можна змінювати або порушувати цей найважливіший принцип соціальної філософії: повноваження, які вони здатні здійснювати з власної ініціативи і власними засобами, не повинні бути відібрані у людей та передані до громади, так було б несправедливо і суттєво порушило б громадський порядок, якщо забрати у більш низького соціального утворення функції, які воно може здійснювати саме, і передати їх соціальному утворенню більш високого порядку. Єдина мета будь-якого суспільного втручання полягає в тому, щоб допомогти членам суспільства, а не знищити або поглинути їх" [4, с. 15]. Відтак принцип субсидіарності, попри те, що він значною мірою суголосний громадській теорії самоврядування, оголошеній "застарілою й непридатною в сучасних умовах" багатьма вітчизняними [10, с. 10] і закордонними дослідниками цього питання, виявляє свій евристичний потенціал і може виступати методологічно конститутивним щодо визначення різниці в об'єкті, предметі, обсягах і межах повноважень державної й місцевої влад, а особливо в умовах великого міста.
Висновки. З цього погляду доцільним видається застосування економічних важелів налагодження співпраці держави й органів самоорганізації населення та забезпечення передання їм певної частини контрольних і господарських функцій. Для цього необхідно законодавчо закріпити кореляцію податкових надходжень у район з відрахуваннями на діяльність органів самоорганізації населення. "Якщо зацікавити окремого громадянина в участі у розв'язанні питань місцевого рівня, між ним і державою встановлюється зв'язок через громаду чи округ: він бере участь у будівництві "свого" спортмайданчика, забезпеченні роботи пожежної охорони, сприяє розвитку культури через свої спілки. Ця діяльність здійснюється з урахуванням місцевої специфіки і відповідно до місцевих потреб, які найкраще відомі місцевим мешканцям, а не чиновникам вищих інстанцій" [8, с. 32]. Однак цю, власне, прозору обставину й не взято до уваги розробниками запланованої територіально-адміністративної реформи, яка своєю головною складовою має реформу місцевого самоврядування і ґрунтовна критика якої з боку фахівців-практиків та науковців лунала на засіданні Українського клубу "Адміністративно-територіальна реформа: проблеми та перспективи" в травні 2005 р.
Як видається, справедливим є зауваження з боку директора міжнародних програм Міжнародної асоціації управління господарством міст і округів Д.Тейлора на адресу центральних урядів країн, де довгий час панували комуністичні чи автократичні режими. "Такі уряди, - констатує він, - не поспішають ставати до своєї децентралізації, оскільки вважають, іноді справедливо, що органи місцевого самоврядування насправді не готові взяти на себе відповідальність за надання послуг, якими займаються центральні уряди" [5]. Та, однак, - за словами Р.Дж.Янга, керівника проекту ТАСІS "Сприяння у зміцненні місцевого самоврядування", - "будівля демократії ніколи не буде міцною, якщо її будівництво буде обмежено лише горішніми поверхами. Є в англійській мові такий термін - "grass-root democracy" - "демократія коренів трави", і місцеве самоврядування є такою демократією [13]. Сказати б більше: такоюдемократією в умовах великого міста є самоорганізація населення. Без вироблення механізмів залучення населення великих міст у безпосередню демократію - самоврядування - демократія політична залишатиметься проблематичною.
Перспективи подальших розробок. З огляду на це перед науковцями - правознавцями, фахівцями у галузі державного управління постає нагальне завдання розробки таких правових норм, які забезпечували б безперешкодний розвиток самоорганізації населення.
Список використаних джерел
1. Барабашев Г.В. Местное самоуправление. - М.: МГУ, 1996. - 350 c.
2. Барабашев Г.В. Муниципальные органы современного капиталистического государства (США, Великобритания). - М.: Изд-во МГУ, 1971. - 280 c.
3. Бичихін В.М. Місцеве самоврядування: концептуальні підходи в реаліях постмодерного світу // Світ у ситуації постмодерну: занепад культури чи зміна парадигм? - К.: МАУП - ГО "Інститут сучасних проблем України", 2006. - 268 c.
4. Борденюк В. Місцеве самоврядування в механізмі держави: конституційно-правовий аспект // Право України. - 2003. - № 4. - С. 128.
5. Браун, Дебора М.С. О партнерстве со всем миром: краткий очерк о Международной ассоциации управления хозяйством городов и округов // Вопр. демократии. - 2004. - № 3 // http:// usinfo.state.gov/journals/journals.htm
6. Кац Э. Местное самоуправление в США. - М.: Логос, 2003. - С. 366.
7. Кравченко В.В. Становлення та розвиток законодавства України про місцеве самоврядування // Актуальні проблеми виконання законів України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про місцеві державні адміністрації". - К.: Атіка, 2003. - 288 с.
8. Материалы заседания дискуссионного клуба в Фонде "Институт экономики города" // http://www.urbaneconomics.ru
9. Цит. за Определение и пределы принципа субсидиарности. Доклад Координационного Комитета по местным и региональным властям CDLR) // Коммуны и регионы Европы. Вып. 55. - Страссбург. Издание Совета Европы, 1994. - 280 с.
10. Туровский Р.Ф. Местное самоуправление: к организации эффективной власти // Общественные науки и современность. - 2005. - № 6. - 168 с.
11. Люхтерхандт Г. Ценности местного самоуправления в западноевропейских демократиях // Местное самоуправление в современной России: политика, практика, право: Материалы семинаров / Моск. обществ. науч. фонд, Междунар. ин-т гуманит.-полит. исслед.; Под ред. С.Рыженкова. - М., 1998. - 160 с.
12. Черкасов А.И. Сравнительное местное самоуправление: теория и практика. - М.: Прогресс, 1998. - 350 с.
13. Янг, Р.Дж. Основные принципы местного самоуправления // www.pr.kg/articles/ n0300/11msu.htm
Loading...

 
 

Цікаве