WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Раціоналізм як науковий підхід в аналізі політики - Реферат

Раціоналізм як науковий підхід в аналізі політики - Реферат


Реферат на тему:
Раціоналізм як науковий підхід в аналізі політики
Аналіз державної політики як сфера прикладних досліджень, професійної діяльності і навчальна дисципліна, що має довгу історію і коротке минуле, поступово займає повноправне місце в українському суспільстві. Актуальність і новизна теми змушує дослідників говорити про мультидисциплінарність цієї наукової сфери.
Про раціоналізм та ірраціоналізм в аналізі політики написано велику кількість праць, тому матеріал цієї статті є своєрідним доповненням до уже опублікованого і покликаний стимулювати обговорення питань.
Раціоналізм як основна аналізу політики досить довго домінував у суспільній свідомості, але зважаючи на те, що технології вдосконалення процесу прийняття рішень щодо політики і методологія використання моделей аналізу вдосконалювалися одночасно і тому окрім перешкод для повнораціональної державної політики [9, с. 282-283] також існують жорсткі обмеження використання раціоналізму в аналітичній роботі реального процесу прийняття державно-політичних рішень. Виокремимо ці обмеження:
· абсолютне інформаційне перевантаження сучасного процесу політики;
· переважне використання аналізу для підтвердження й узаконення ухвалених рішень (аналіз для політики) ніж для раціонального вибору між альтернативами. Тобто виробники рішень спочатку вибирають рішення, а потім обґрунтовують аналітичними матеріалами для виправдання цього вибору;
· політизація аналізу політики. Точка зору, що аналіз може бути абсолютно нейтральним є міфом;
· відсутність у аналітиків політики сили впливу: аналітики-експерти не мають дієво-ефективного впливу на дії політичних і бюрократичних сил;
· потенційна ефективність аналізу політики виявляється у визначенні проблеми й виробленні альтернатив і неефективно дієздатна в упровадженні політики.
Практика застосування раціональної моделі [9, с. 276-283] спонукає до критичного оцінювання дієздатності аналізу політики як установленої послідовності етапів. Перешкоди і обмеження раціональної моделі прийняття рішень та концептуалізація аналізу спонукають до пошуку інших (від повного заперечення до еклектичних технологій) підходів до раціональності й аналізу політики.
Домінуюча протягом років парадигма вирішення суспільних проблем ґрунтувалася на позитивізмі та була за суттю раціональною. Раціоналізм як основа структури дослідження містить методи: аналіз вигід-витрат, операційне дослідження, системний аналіз та інші. Однак при цьому слід наголосити, що всередині цієї парадигми існує значна кількість суперечностей і розбіжностей порівняно з "класичним" підходом. Адже загалом щирі прихильники раціональності фактично працюють у межах обмеженої раціональності (більш докладно про раціональність вибору політики [9, с. 446-450]) і, усвідомлюючи цю природну обмеженість, вони наполягають на існуванні можливості зробити процес прийняття державно-політичних рішень найраціональнішим, тобто "кращим". Особливо це стосується прихильників економічної політики чи окремих галузей політики [8; 3; 4; 5]. Однак модель аналізу політики як основа раціоналізації процесу прийняття рішень не має достатнього підтвердження практикою вирішення суспільних проблем і особливо це стосується України. Як свідчить вітчизняний досвід аналізу політики, насправді інформація, факти, аналітичні матеріали (підґрунтя раціональності) тощо є основою для політичних аргументів у відповідному напрямі політики. Аналіз ніколи не "заміщує" політику чи антиполітику, а лише підкріплює процес політики та залежить від нього. Отже, аналіз політики як результат фактично є не порадою аналітика-експерта щодо альтернативи політики, а своєрідним переконанням й аргументацією політиків. Доречними є слова Дж.Маджоуна "Тоді як політики лише занадто добре знають, то суспільствознавці часто забувають, що державна політика зроблена мовою. В писемній чи усній формі арґумент є центральним на всіх стадіях процесу політики" [16].
Не заперечуючи повністю раціональність як основу аналізу політики, зазначимо, що обмеження й перешкоди повнораціональній політиці суперечать загальновживаному твердженню, що аналіз політики є позитивістськи спрямованим і здатним вдосконалювати процес прийняття рішень. Загалом, зважаючи на взаємопереплетення і взаємовплив, чітко розмежувати аргументацію й переконання від раціональності практично неможливо й тому доцільно виділити п'ять основних підходів до раціоналізму в аналізі політики:
· критичні раціоналісти;
· реалісти політики;
· прихильники формальних спорів щодо процедури;
· критичні теоретики;
· прихильники державного управління.
Отже, зважаючи на обмеження обсягу статті розглянемо окремі з них докладніше.
Критичні раціоналісти у своїй роботі спираються на критику раціонального підходу в аналізі політики і пропонують модифіковані моделі основою яких є акцентування на недоліках раціональності й пропонування "усередненого" курсу політики. Найвідомішими дослідниками, що обстоювали цей підхід, можемо назвати A.Етзіоні (A.Etzioni) [11], Ч.Ліндблома (С.Lindblom) [15] та інших. Тобто критичні раціоналісти відкидають інкрементальну (нарощувальну) модель [9, с. 284-291] і пропонують альтернативний інкременталізм й раціональний підхід. Багато ідей A.Етзіоні заслуговує на більш докладне ознайомлення та характеристику, і доцільно починати з роботи "Активне суспільство" [11].
Ідея "змішаного сканування", як вважав A.Етзіоні, є основою аналізу й, окрім того, він обстоював ідею "комунітаризму" для аналізу, оскільки для державної політики важливим є розбудова суспільства, в якому "дія політики й інтелектуальна рефлексія мали б високий державний статус". Усього цього можна досягти шляхом підвищення індивідуальної й масової свідомості, адже активне суспільство "пізнає себе" й використовує "знання пізнання" для власного перетворення і трансформації сфери державної політики. В процесі становлення активного суспільства важливу роль відіграють суспільні науки, інтелект, здібності, які залучені до парадигми аналізу політики. Отже, аналіз (методологія, технологія, результати, наслідки тощо) використовується для вдосконалення суспільства. Активне суспільство - це суспільство, в якому процес політики є відкритим, прозорим, і у його творенні значну роль відіграє громадськість. Тобто перевірка "колективної реальності" шляхом застосування інтелектуальних здібностей аналітиків. Загалом маємо таке схематичне зображення "активного" суспільства.
A.Етзіоні зазначав, що "суспільство, яке вільне для перевірки ідей та апробації фундаментально нових ідей,
Loading...

 
 

Цікаве