WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Прозорість і відкритість публічного управління як об’єкт законодавчого регулювання - Реферат

Прозорість і відкритість публічного управління як об’єкт законодавчого регулювання - Реферат

регулювання передусім участі громадян у здійсненні публічного урядування, а не одержання ними інформації про його стан.
Орієнтація на ці перспективи потребує уточнення і розмежування понять прозорості та відкритості в діяльності органів публічної влади. Без прозорості як належної обізнаності громадян та їх колективів з обумовленістю і змістом діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування неможливим є свідомий та результативний вплив громадськості на цю діяльність. Відкритість не повинна ототожнюватися із прозорістю: можна бути дуже добре обізнаним із діяльністю апарату управління, але не мати ніяких реальних можливостей вплинути на її зміст. Прозорість і відкритість мають бути взаємно узгодженими: навряд чи можна забезпечити стабільне управління за умов, коли високий ступінь прозорості дає можливість громадянам споглядати усі негаразди в діяльності управлінського апарату, а брак відкритості не дозволяє результативно впливати на їх усунення.
Визначаючи необхідність прийняття відповідного Закону України, вважаємо за доцільне звернути увагу на те, що воно повинно сприяти:
- забезпеченню визначеності принципів діяльності органів публічної влади;
- підсиленню демократичного вмісту публічного управління як засобу практичної реалізації суспільних інтересів, настроїв та очікувань;
- практичній реалізації права громадян на участь в управлінні державними й громадськими справами;
- більш широкому й активному використанню творчого потенціалу громадян та їх колективів для вирішення нагальних питань суспільного розвитку;
- посиленню громадського контролю за належним використанням публічно-владних повноважень, протидії корупційним проявам у функціонуванні органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
- формуванню у громадськості адекватних уявлень про обумовленість, зміст, напрями і методи діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Відповідно, Закон України "Про прозорість і відкритість діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування" має, на наш погляд, обов'язково відобразити наступні положення.
Доцільно розмежувати поняття прозорості та відкритості:
- "прозорість - функціональна характеристика органів державної влади та органів місцевого самоврядування; визначається мірою обізнаності громадян стосовно сутнісних проявів матеріальної і процесуальної сторони їх діяльності; зрозумілості широкій громадськості її обумовленості, змісту і сенсу; виявляється у тому, що окремі громадяни та/або їх колективи, на які поширюється, або яких так чи інакше стосується рішення або дії органу публічної влади мають бути найповніше обізнані про них і те, яким чином вони будуть здійснені";
- "відкритість - функціональна характеристика органів державної влади та органів місцевого самоврядування, визначається мірою безпосередньої участі громадян у їх діяльності; виявляється у забезпеченні активного і реального впливу громадян та їх колективів на зміст публічно-управлінської діяльності через постановку вимог перед органами публічної влади щодо прийняття певних рішень, здійснення дій або утримання від них".
Щодо забезпечення прозорості в діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування Закон мав би враховувати:
- необхідність формування у громадськості цілісних і повних уявлень про зміст та форму діяльності органів влади;
- створення належних можливостей для споглядання управлінського процесу зацікавленими громадянами та їх колективами поєднане із зустрічними активними зусиллями апарату управління щодо системного інформування населення про свою діяльність;
- створення такого рівня поінформованості громадян та їх колективів про управлінську діяльність, за якого вони самі, відповідно зі своїми інтересами та очікуваннями, можуть усебічно й обгрунтовано визначати ступінь відповідності змісту та форми публічного управління;
- несумісність прозорості діяльності органів публічного управління із нав'язуванням громадськості власних оцінок умов і результатів своєї діяльності: управлінські структури не повинні рекламувати себе у вербальній або візуальній формі платникам податків за їх же кошти.
Засобами забезпечення прозорості мають бути надання вільного доступу до матеріалів, що відображають діяльність органів управління, та попереднє інформування про підготовку нормативно-правових актів. Складовою забезпечення прозорості в діяльності органів публічної влади є покладання на них обов'язку інформувати громадськість про організацію своєї повсякденної діяльності. Законом має бути встановлений вичерпний перелік винятків обмеження доступу до інформації.
З метою контролю за прозорістю органів влади слід передбачити підготовку урядом на підставі звітів центральних і місцевих органів виконавчої влади узагальненої щорічної доповіді Президенту України і Верховній Раді України про забезпечення прозорості діяльності органів влади. Відповідний звіт виконавчих органів місцевого самоврядування має подаватися радам і оприлюднюватися в місцевих засобах масової інформації.
Генеральний прокурор мав би готувати і подавати щорічний узагальнений звіт щодо порушень і з описом заходів, які були здійснені ним для забезпечення дотримання даного Закону.
Відкритість діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування є необхідною передумовоюзабезпечення суспільного сенсу їх функціонування й позитивного сприйняття цієї діяльності широкою громадськістю. Забезпечення належної відкритості обмежується специфікою публічного управління як особливого виду суспільної праці, що потребує відповідних знань, умінь і навичок; внаслідок чого відкритість не може досягатися, приміром, необмеженим зовнішнім втручанням у практичне функціонування органів публічної влади.
Утвердження відкритості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування потребує закріплення: 1) права громадян на звернення до органів публічного управління з ініціативою щодо видання, зміни або скасування нормативно-правового акта; 2) проведення консультацій, конференцій і створення дорадчих органів; 3) організації публічних слухань (неформальних, покликаних виявити увесь спектр суспільних інтересів, очікувань і пропозицій з того чи іншого питання, та формальних, процедура зіставлення інтересів яких має наближатися до судової і за підсумками яких приймається відповідне рішення).
Законом мають бути встановлені засоби і межі практичної реалізації громадської ініціативи щодо змісту того чи іншого нормативно-правового акта ще на етапі розгляду його проекту. Зокрема, через покладання обов'язку оприлюднювати надіслані пропозиції в узагальненому вигляді у супроводі стислого коментаря з викладом мотивів їх прийняття або відведення. Враховуючи, що застосування таких вимог може паралізувати роботу вельми незвичного до співпраці з громадськістю вітчизняного адміністративного апарату, доцільно встановити вичерпний перелік питань, з яких нормативно-правові акти мають видаватися виключно в такому порядку.
Слід передбачити умови і межі громадської ініціативи щодо прийняття нормативно-правових актів органами управління, а також термін прийняття рішення. Приміром, орган управління видає нормативно-правовий акт за громадською ініціативою, як правило, не пізніше ніж через шість місяців після її одержання, або в ці ж терміни повідомляє про неможливість його видання.
Встановлення тарифів, пільг, квот тощо має здійснюватися не у формі брутального нав'язування того чи іншого рішення від імені держави чи територіальної громади, як це зовні здебільшого виглядає сьогодні; а має бути результатом певного діалогу і компромісу суспільних інтересів, де органи управління виступають передусім у ролі посередника-арбітра, який приймає рішення
Loading...

 
 

Цікаве