WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Організаційні основи будівництва політичних партій - Реферат

Організаційні основи будівництва політичних партій - Реферат

усіх країнах уведення квот забезпечило однакове збільшення представництва жінок. Головним фактором, що обумовлює успішність застосування законодавчо закріплених положень про квотування, є детально розроблені і зведені в ранг обов'язкових для виконання норми, а також встановлення санкцій до суб'єктів, які ухиляються від дотримання цих норм (в Аргентині партії, що не дотримались квот у виборчому списку, знімають з перегонів). Не останню роль відіграє й заохочення з боку держави (фінансове) уведення квот у політичних партіях як у Франції, наприклад.
Загалом демократичний рух на Заході, особливо його жіноча складова, відстоює сьогодні паритетне - 50 на 50 - гендерне представництво в органах влади. При цьому соціологи і суспільствознавці дійшли висновку, що наявність 30% жінок в управлінні будь-якого суспільства приводить до якісних змін щодо прийнятих суспільно вагомих рішень. Тобто 30% - це та "критична маса", що дає змогу не просто задекларувати, а реально відчути присутність жінок у політиці, суттєво впливати на її формування [15, с. 77].
Які критерії необхідно визначити партіям при вирішенні проблеми квотування? Можливо взяти за основу співвідношення чоловіків і жінок серед членів партії, а можливо серед симпатиків. Рівень освіти та особисті лідерські якості також можуть лягти в основу критеріального ряду для визначення норм представництва статей. Але бажано уже зараз науково обґрунтувати квоту дляпредставництва жінок на керівних посадах у партіях. Адже саме партія готує кадровий резерв для вищих посадових осіб держави, а квоти вводяться на перспективу, а значить не суто для жінок, а для осіб протилежної статі. Саме життя потребує формування нового типу політичного лідера, що поєднує позитивні "жіночі" і "чоловічі" управлінські якості.
Аналізуючи дані дослідження Міжнародного інституту демократії та підтримки у виборах (ІДЕА) та Стокгольмського університету щодо гендерних квот у політичних партіях, можна дійти висновку, що вони коливаються у межах 15% - Індійський національний конгрес (Індія), 20% - Соціалістичний рух (Греція), Демократичне конституційне зібрання (Туніс), Соціалістичне об'єднання народних сил (Марокко) - 50% (Партія зелених, Шведська соціал-демократична народна партія, Партія лівих (Швеція), Соціалістична партія (Франція), Громадські дії партії (Коста Ріка). При цьому в одній країні в різних партіях встановлюються різні квоти, наприклад, Італія - Народна партія Італії - 20%, Ліві демократи і Комуністична оновлена - 40%, Соціал-демократія Італії - максимум 66%, представництва будь-якої статі у партійних структурах і Федерація зелених - 50%. Одні з партій уводять квоти для партійних списків, інші - для представництва в усіх партійних структурах [15, c. 80-84].
Можливим переходом до жорстких квот у партіях може бути запровадження "м'якого квотування" - обов'язкову участь і розгляд у конкурсах на керівні пости осіб обох статей.
Висновки: на загал маємо констатувати, що в Україні практично немає повноцінних політичних партій. Це зумовлено складним етапом нашого розвитку. У перехідних системах, де інститути громадянського суспільства ще не зміцніли, суспільні інтереси часто підміняються вузько груповими інтересами тих, хто створив і фінансує партію. Така партія приваблює на свій бік тих виборців, які сподіваються на отримання певних особистих вигод унаслідок її перемоги. Так виникають клієнтельні партії (кланові, олігархічні, особистісні проекти) - це патронажні організації, які нічого спільного із політичними партія не мають. Вони приділяють значну увагу організаційним аспектам роботи і мають забезпечувати постійне надходження ресурсів для своїх членів і симпатиків. Поширювати свій вплив їм легко, оскільки лояльність їхніх прихильників повністю базується на наданні їм матеріальних благ і підтримки.
Значно важче розбудовувати ідеологічні партії, особливо за умов невисокої громадянської свідомості та розбещеності клієнтельними відносинами. Таким партіям нелегко нарощувати свій вплив серед виборців, особливо, не побувавши при владі і не використавши ресурси влади. Однак саме від цих партій найбільше залежить стабілізація демократичних режимів, формування партійних систем демократичного взірця. Діяльність таких партій творить громадянське суспільство і зміцнює державу.
Перспективними напрямами подальших досліджень, враховуючи багатогранність проблеми, що обговорюється, є дослідження поняття "партійне будівництво", яке можна вживати як у вузькому розумінні, так і в широкому. Необхідно розгорнути широку дискусію в політичних партіях стосовно їх організаційного зміцнення, щоб теоретичні пропозиції науковців не залишились непоміченими.
Список використаних джерел
1. Дюверже. Политические партии // http://feelosophy.narod.ru/Duv
2. Хесс Х. Практическая работа в партии. Справочное руководство: Справочник: Пер. с англ. - М.: Європа, 2005. - 160 с.
3. Зульцбах В. Основы образования политических партий. - М.: Европа, 2006. - 312 с.
4. Кречмер Г. Фракції, партії в парламенті. - К.: Заповіт, 1999. - 300 с.
5. Хімченко О. Політичні партії і виборчий процес в умовах розбудови демократичного суспільства: Навч. посіб. - К.: ВД "Професіонал", 2006. - 208 с.
6. Шведа Ю. Теорія політичних партій і партійних систем: Навч. посіб. - Л.: Тріада плюс, 2004. - 528 с.
7. Зельницький А., Удовенко П. Політичні партії і вибори (Довідник партійного працівника). - К.: ІУЕП "Гарант квалі". - ФКП "НДІСЕП" ВПЦ "Тираж", 2003. - 600 с.
8. Закон України про політичні партії в Україні // Відом. Верховної Ради України. - 2001. - № 23. - Ст. 118.
9. Білоус А.О. Політико-правові системи. Світ і Україна. - К.: АМУПП, 1997. - 198 с.
10. Нідермайєр О. Внутрішньопартійна демократія // Політичні партії в демократичному суспільстві. - К., 2001. - 126 с.
11. Афонін Е., Гонюкова Л., Войтович Р. Громадська участь у творенні та здійсненні державної політики. - К.: Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, 2006. - 160 с.
12. Жінки в політиці: Міжнародний досвід для України / За заг. ред. Я.Свердлюк та С.Оксамитної // За матеріалами міжнародного наукового семінару "Жінки в політиці: міжнародний досвід для України", Київ - НаУКМА, 7 жовт. 2005 р. - К.: Атіка, 2006. - 272 с.
13. Основи теорії гендеру: Навч. посіб. - К.: К.І.С., 2004. - 536 c.
14. http://www.pdp.org.ua/ http://www.deputat.org.ua/
15. Мельник Т. Міжнародний досвід гендерних перетворень. - К.: Логос, 2004. - 320 с.
Loading...

 
 

Цікаве