WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Форма держави. Проблеми удосконалення державного правління, державного устрою і державного режиму в Україні - Курсова робота

Форма держави. Проблеми удосконалення державного правління, державного устрою і державного режиму в Україні - Курсова робота

реальна дійсність можуть не збігатись і не відповідати дійсному характеру існуючих відносин. Слід відзначити, що поняття "форма держави" відображає єдність, взаємообумовленість об'єднаних у ній елементів, в результаті чого народжується нова якість, що не властива жодному з цих окремо взятих елементів. При цьому, форма правління і державний устрій характеризують, головним чином, структурний аспект форми держави, а державний режим - її функціональний аспект.
У різних країнах державні форми мають свої особливості, характерні ознаки, що у міру суспільного розвитку наповняютьсяновим змістом, збагачуючись у взаємозв'язку й взаємодії. Разом із тим форма існуючих держав, особливо сучасних, має загальні ознаки, що дозволяє дати визначення кожному елементу форми держави.
Перерахуємо три основні структурні елементи поняття форми держави:
1. Державне правління. Державне правління визначається як спосіб організації вищої державної влади.
2. Державний устрій. Державний устрій - це спосіб поділу держави на певні складові частини та розподілу влади між державою та цими частинами.
3. Державний режим. Державний режим - порядок здійснення державної влади певними методами й способами.
Отже, форма держави - це її апарат, що виражається в характері політичних взаємовідносин між людьми, між людьми й державою, між державою й людьми в процесі управління ними (політичний режим), в методах організації вищих органів державної влади (форма правління) і в адміністративно - територіальному поділі держави (форма територіального устрою).
Розділ 2. Форма правління - організація державної влади. Порядок її утворення.
Характер форми правління залежить від типу суспільства. В суспільствах, які не мають економічного обміну, і вимушені об'єднуватися через централізовану державну владу, формою правління є монархія. Там, де форма правління не спряжена із системою феодальної власності на землю і її верховним власником в особі монарха, вона має вид деспотії. Для суспільств, що основані на обмінних стосунках між вільними, політично рівними суб'єктами - власниками, характерна республіканська форма правління.
Форма правління обумовлюється також конкретним розташуванням соціально - політичних сил і результатами боротьби між ними; історичними особливостями окремих країн; особливостями культури народу; впливом у країні політичних процесів, в тому числі воєнних.
Політичний режим, будучи сам зумовлений тими ж соціальними факторами, впливає на форму правління більш опосередковано, визначаючи ті її змінні риси, які пов'язані з історично - конкретними політичними ситуаціями в державі.
Теорія держави, фіксуючи в його історії реально - виникаючі форми правління, виробила кілька їх класифікацій. Найбільш поширена з них - це поділ форм держави за кількістю правлячих осіб. Якщо влада належить одному - монархія, якщо багатьом - аристократія, якщо всім - демократія, або республіка. Існування такої класифікації відмічено ще Геродотом. Однак і критика цього поділу має досить давню історію, піднімаючись до Платона й Арістотеля. Перший з них розрізняв форми правління в залежності від переважання в державі трьох доброчинностей: мудрості, мужності й помірності, другий - в залежності від співвідношення правильних та спотворених видів правління, називаючи правильними ті, в яких особиста цікавість правителів підлягає загальній цікавості держави, і, навпаки, спотвореними - ті, в яких переважає особиста цікавість.
Допускались й інші класифікації. Монтеск'є, наприклад, звертав увагу на різні принципи - сили, які, на його думку, рухають державне життя. Він вважав, що доброчинство втілюється в демократії (республіці), помірність - в аристократії, честь - в монархії, страх - в деспотії.
Зафіксований Геродотом поділ форм правління дійшов до наших днів. Фішеровський словник права називає його класичним. Правда, середня ланка геродотовської тріади - аристократична форма - була втрачена в ході розвитку державності. В результаті сьогодні мова йде про монархію й республіку, хоча окремі елементи аристократичної форми правління існують і до цих пір ( наприклад, палата лордів в англійському парламенті).
Монархія як форма правління відрізняється наступними ознаками:
" існуванням одноосібного носія верховної влади, - монарха (фараона, короля, імператора, шаха і т.п.), який користується цією владою довічно;
" порядком передачі верховної влади спадкоємцям;
" тим, що монарх представляє державу за власним правом, яке не походить від влади народу (підкреслюється божественне походження монарха);
" відсутністю юридичної відповідальності монарха, як глави держави.
Ці признаки у своїй ідеальній сукупності зустрічаються досить рідко. У Візантії, наприклад, де зі ста дев'яти імператорів сімдесят чотири були вбиті, у всіх випадках престол переходив до царевбивці не по спадщині, а за правом захоплення.
Республіка, як форма правління, відрізняється наступними признаками:
" вибранням органів державної влади на визначений термін і її колегіальним характером;
" наявністю вибраного на певний термін глави держави;
" таким характером державної влади, яка користується владними повноваженнями не за власним бажанням, а за дорученням суверенного народу;
" юридичною відповідальністю глави держави.
За історичними періодами свого існування республіки класифікуються на античні (держави - поліси - Афіни, Рим); середньовікові (феодальні - Венеція, Флоренція); буржуазні, коли республіканська форма правління досягає свого розквіту, стаючи способом політичної організації громадянського суспільства.
Республіканська форма правління з'являється там, де мова про політичне об'єднання вільних громадян, які є самостійними суб'єктами господарського й суспільного життя.
Форма правління тоталітарної держави, звичайно, є спотвореною формою республіки і відрізняється наступними признаками:
" наявністю правлячої партії, що утворює ядро політичної системи і відіграє керівну роль в управлінні всіма державними й суспільними справами країни:
" співпадінням вождя партії і глави держави в одній особі, прагнучих до довічного збереження своїх політичних постів;
" наділенням глави держави диктаторськими повноваженнями;
" формальним характером партійних і державних виборів;
" підвищеною роллю партійної й державної бюрократії, яка вирішує всі конкретні справи
Loading...

 
 

Цікаве