WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Методологічні аспекти впровадження державної політики - Реферат

Методологічні аспекти впровадження державної політики - Реферат


Реферат на тему:
Методологічні аспекти впровадження державної політики
Процес упровадження (імплементації) державної політики став предметом теоретико-методологічних досліджень лише в останній час, проте важливість цієї проблематики посилюється відповідно до наростання демократичних і гуманістичних тенденцій розвитку українського суспільства. Загальна проблема, що є предметом нашого дослідження, може бути сформульована як пошук ефективної методологічної моделі реалізації державної політики та її основних рішень. Інакше кажучи, що має враховувати суб'єкт державного управління для досягнення потрібного результату, які ресурси та ризики визначають його діяльність. Теоретичне значення постановки та вирішення вказаної проблеми зумовлене тією обставиною, що в значній кількості наукової й навчальної літератури вона не розкривається і стверджується наївне бачення, що для досягнення успіху в суспільно-політичній сфері достатньо мати аргументовані рішення. Практична цінність вказаної проблеми бачиться в тому, що її прояснення дасть змогу покращити процес упровадження державної політики, оптимізувати використання наявних ресурсів і мінімізувати ризики недосконалих імплементацій.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Доречно зауважити, що в зарубіжній науковій літературі проблемі імплементації державних рішень приділяється значна увага, вона досліджується з різних точок зору, зокрема розкривається історичний процес її осмислення та становлення різних підходів [1, с. 391-394], проводиться чіткий поділ між а) формулюванням політики і б) впровадженням цієї політики [2, с. 277], здійснена класифікація моделей імплементації на основі вибраних методів [3, с. 177], вказані можливі перешкоди до оптимального впровадження [2, с. 278] тощо. У вітчизняній науковій літературі також представлені окремі аспекти дослідження процесу реалізації державної політики. Так, значна увага приділяється нормативно-правовим засобам і владним методам імплементації [4, с. 506-520], розкрита роль еліти в її здійсненні [5, с. 213-225]. Проте можна констатувати, що вона не набула системного висвітлення, зокрема і в методологічному плані. До невирішених у науковій літературі частин методології впровадження державної політики слід віднести розкриття першочергової ролі державного управління у цьому процесі, визначення значення у ньому концептуальних засад, типів або парадигм реалізації. Відповідно метою статті є розкриття методологічних особливостей імплементації державної політики та умов досягнення потрібних результатів. Для її досягнення ставляться такі завдання:
- розкрити роль основних суб'єктів процесу впровадження;
- визначити значення концептуальних засад здійснення політики;
- класифікувати типи, етапи та функції впровадження державних політичних рішень;
- встановити індикатори імплементації державної політики.
Попередньо зазначимо, що вихідним для нашого дослідження методологічних аспектів упровадження державної політики буде діяльнісний підхід, що дає змогу по-новому подивитись на політику, розкрити її у відповідній системі категоріальних визначень, урахувати логічну послідовність здійснюваних кроків, їх детермінованість об'єктивними та суб'єктивними чинниками, інституційно-задані особливості впровадження політичних рішень тощо. У цьому форматі можна констатувати, що серед значної кількості визначень політики важливим для нас є кілька, що стосуються розуміння її як процесу діяльності, із фіксацією відповідних характеристик - цілепокладання (формування й практична реалізація певних цілей), мистецтво можливого (вміння досягнути можливого й бажаного результату), вплив на інших заради ствердження власних цілей. Важливим буде розглянути роль державного управління як інституту реалізації офіційної політики, а також його вплив на інші суб'єкти політичного процесу. До останніх, зокрема, можна віднести такі елементи:
- опозиційно-владні інститути (зокрема, парламентська опозиція);
- опозиційно-позавладні партії та інші політичні об'єднання;
- недержавні інститути та організації;
- громадяни та їх об'єднання.
Наявність у політичному середовищі вказаних суб'єктів зумовлює висновок, що державне управління - це лише один із сегментів упровадження офіційно (доктринально) визначеної політики. Для чіткішого виокремлення нашого предмета дослідження варто зафіксувати, що впровадження політичних рішень і програм засобами державного управління відчутно відрізняється від подібних у сфері управління бізнесом. До таких граней відмінності належать:
1. Більш широкий предмет перетворення - все суспільство або його значна частина і, відповідно, масштабніші завдання, що стоять перед суб'єктом трансформацій.
2. Суб'єкт державно-управлінської діяльності відрізняється не лише кількісно, а й має якісні особливості, що носять інституційно визначений характер і суспільно значимий синергетичний ефект.
3. Використовуваний державними інституціями інструментарій є різноманітнішим, у ньому ширше застосовуються ментально-психологічні чинники.
4. Результати політичних змін стосуються не лише матеріальної сфери, а й охоплюють усі грані суспільства, мають безпосередні й віддалені наслідки, що не завжди піддаються кількісним вимірам і є підсиленням або послабленням соціального капіталу.
Отже, здійснення державної політики - це загальна назва політичної діяльності органів державної влади та її представників з точки зору її результативності, що складається із двох взаємозв'язаних етапів. Перший етап є шляхом, здійснюваним думкою від певного реального стану політичного життя до його висвітлення у системі знання і розуміння. Зрозуміло, що це зовсім не тотожні речі. Хоча знання покликане дати об'єктивну картину існуючого, завдання політиків на цьому етапі полягає у тому, щоб максимально врахувати всі об'єктивні тенденції політичних процесів і власні суб'єктивні прагнення, тобто сформувати умоглядну лінію необхідного розвитку. Розуміння контексту соціально-політичних змін передбачає не просто відтворення об'єктивно-необхідної картини дійсності, але й включає позиціонування суб'єкта - визначення його інтересів, потреб, цінностей, мотивів тощо. Тут відбувається формування умоглядних (віртуальних) результатів - ідей, концепцій, доктрин (інакше кажучи, бачень і упереджень (vision and illusion), а також визначення намірів, програм, завдань тощо. На другому етапі відбувається впровадження або втілення у життя сформованих раніше концептів або проектів. Тут варто зауважити, що термін "втілення" не до кінця адекватно відтворює специфіку реалізації політики, адже "продукти" політичної діяльності далеко не завжди мають матеріальні якості і досить часто перебувають в ідеальній, психологічній сфері.
Упровадження політики держави є продовженням першого й детермінуючого етапу - її формування. Тому для дослідження конкретних функцій і можливостей здійснюваної політики слід розглядати ці два етапи у їх єдності, із врахуванням визначальної ролірезультатів першого етапу. Це особливо важливо із врахуванням аксіоми політики - наміри (мотиви) відіграють визначальну роль, хоча й не забезпечують досягнення бажаного результату. З точки зору методології важливо визначити категоріальне значення сформованих концептів для подальшого їх упровадження, оскільки в літературі відсутнє узгоджене трактування цього взаємозв'язку, а від нього залежить розгортання практичної політичної діяльності. Важливість вказаного визначення випливає також із того, що в теорії існує кілька варіантів відповіді на ставлення суб'єкта до проблеми обґрунтування своїх дій і найбільш відомими серед них є:
- фаталістична, що проходить через низку історичних трансформацій (наприклад, натурфілософія, телеологізм) і на сьогодні доповнює відому тезу про "свободу як пізнану необхідність" революційною доцільністю;
- ситуативна, що, на відміну від попередньої, спирається не на універсальність у різних її трактуваннях, а на
Loading...

 
 

Цікаве