WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування - головний стратегічний напрям реформування фінансування охорони здоров’я України - Реферат

Загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування - головний стратегічний напрям реформування фінансування охорони здоров’я України - Реферат

рівень узгодженості вбачається у законопроекті № 4505, оскільки за умов пропорційної виплати (відсоток від суми доходу) особи з більшими доходами сплачують більші суми внесків. Таким чином, вони здійснюють фінансову підтримку осіб з меншими доходами.
Щодо укладання контрактів із надавачами послуг, то в законопроекті № 3370 засновується на рівні акредитації. Не існує чіткого регулювання стосовно права страховика обирати серед існуючих пропозицій надавачів послуг тих, з якими буде укладено контракт. У законопроекті № 4505 більш детальне регулювання стосовно укладання контрактів, але не існує чіткого регулювання стосовно права страховика обирати серед існуючих пропозицій надавачів послуг тих, з якими буде укладено контракт. Отже, з метою уникнення подальших суперечок закон має чітко визначати, чи надається страховику право вибору для укладання контракту серед існуючих пропозицій надавачів послуг.
Різні програми послуг передбачені різними рівнями страхування (законопроект № 3370). Більш універсальні програми, як правило, справедливіші (законопроект № 4505), справедливі системи забезпечують однакову доступність послуг для осіб з однаковими потребами. Отже, другий законопроект є більш справедливим.
У законопроекті № 3370, надавач послуг наділяється частковою автономією (у розпорядженні доходами від обов'язкового та добровільного медичного страхування). У законопроекті № 4505 автономія надавача послуг у розпорядженні більшою часткою доходів, причому передбачається, що переважна частина коштів буде надходити від медичного страхування. Автономія надавача послуг в управлінні установою при відповідному державному регулюванні є мотивуючим фактором ефективності сфери охорони здоров'я.
Спільними позитивними рисами обох груп законопроектів про обов'язкове медичне страхування є норми, що стосуються підвищен­ня ступеня фінансово-господарської автономії надавачів послуг, досить детальне визначення груп населення, що підлягають страхуванню.
Водночас в обох групах законопроектів недостатньо опрацьованими залишаються питання, що стосуються визначення переліку послуг, які покриваються за рахунок страхування, принципів визначення вартості послуг, порядку і принципів відшкодування вартості медикаментів, що надаватимуться застрахованим.
Проаналізувавши вплив зазначених вище альтернативних законопроектів, який вони можуть справляти за умови їх прийняття, на солідарність та справедливість фінансування сфери охорони здоров'я в Україні, а також з огляду на проблеми, пов'язані з вимогами до регулювання та управління, та на рівень складності запровадження нової системи фінансування сфери охорони здоров'я в Україні, експерти проекту вважають, що обидва законопроекти містять окремі елементи, які в майбутньому можуть сприяти підвищенню ефективності та якості системи фінансування та управління у сфері охорони здоров'я в Україні.
Спроби політиків упровадити загальнообов'язкове медичне страхування закінчилися нічим не лише на загальнодержавному рівні, а й у намаганні провести експеримент на базі міста Києва.
Не лише політичні опоненти не можуть знайти загального шляху реорганізації охорони здоров'я, але й думки вчених розійшлися щодо впровадження страхового механізму.
Так, одні вважають, що в Україні терміново слід провести реформу соціального страхування з уведенням системи державного обов'язкового медичного страхування, причому за системи страхової медицини більшість медичних закладів зароблятимуть кошти на своє утримання і працюватимуть на повному самофінансуванні, за винятком окремого переліку закладів, які й надалі фінансуватимуться з бюджету [5].
На думку інших, доцільним є поступове запровадження страхової медицини й активне залучення позабюджетних коштів (за рахунок законодавчо визначеного переліку платних послуг, здавання в оренду основних фондів, непрофільної діяльності, благодійних коштів тощо), тобто перехід до бюджетно-страхової форми фінансування. Вони вважають, що частка державних коштів має бути не нижчою за 60% від загального обсягу [6].
Слушною з приводу реформування фінансового механізму охорони здоров'я є думка про те, що сума страхових внесків держави має бути встановлена на нинішньому рівні забезпечення у розрахунку на одного жителя, що гарантуватиме існуючий рівень фінансування. Дійсно, страховий механізм потрібно запроваджувати поступово, і держава не повинна перестати брати участь у фінансуванні закладів охорони здоров'я, навпаки, вона має брати найактивнішу участь і не лише в контролюванні, а й у фінансуванні з поступовим збільшенням обсягів фінансування.
Приклад зарубіжних країн підтверджує, що має відбуватися не лише підвищення витрат на охорону здоров'я у межах суспільства, а й зростання частки держави у цьому процесі.
Висновки. Підбиваючи підсумки, можна констатувати той факт, що жоден із законопроектів не є ще достатньо опрацьованим та виваженим для того, щоб забезпечити рівномірне запровадження нової системи медичного страхування, яка б характеризувалась фінансовою стабільністю та базувалася на принципі прозорості процесу прийняття рішень щодо обсягу допомоги, який гарантується застрахованим особам. Тому необхідно знайти єдиний шлях до реформування охорони здоров'я і розробки нового законопроекту.
Завданням законопроекту має бути:
- розмежування джерел фінансування охорони здоров'я та визначення напрямів їх використання;
-запровадження в Україні обов'язкового медичного страхування;
- створення умов для розвитку самоврядування закладів охорони здоров'я державної та комунальної власності;
- сприяння подальшому розвитку ринкових відносин у сфері охорони здоров'я;
- визначення шляхів збільшення фінансування охорони здоров'я;
- виведення із тіньового обігу коштів, які сплачують громадяни України за медичні послуги;
- створення умов для розвитку добровільного медичного страхування як додаткового джерела фінансування охорони здоров'я;
- покращення якості надання медичних послуг;
- урегулювання суспільних відносин у системі охорони здоров'я та встановлення правил фінансування медичних послуг.
Система обов'язкового медичного страхування, на відміну від державного фінансування, забезпечить оплату медичної допомоги за надану медичну послугу, створить умови для розвитку ринкових відносин у системі охорони здоров'я, надасть можливість розвитку самоврядування закладів охорони здоров'я.
Перспективи подальшого розвитку. Існує потреба в комплексному визначенні оптимального розміру страхової премії, необхідно дослідити міжнародний досвід у сфері запровадження обов'язкового медичного страхування і розробити новий проект закону обов'язкового медичного страхування. У разі прийняття законопроекту виникає необхідність у розробці додаткового медичного законодавства, а саме - законів про діяльність закладів охорони здоров'я, про лікарське самоврядування, про захист професійних прав медичних працівників, про права пацієнтів тощо.
Поетапність реалізації реформ створить умови для зважених дій, які врахують виникнення можливих ускладнень у процесі становлення обов'язкового медичного страхування в Україні.
Список використаних джерел
1. Проект Закону України про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування від 12 груд. 2003 р. № 4505 // http://rada.gov.ua
2. Проект Закону України про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування від 6 лют. 2004 р. № 4505-1 // http://rada.gov.ua
3. Проект Закону України про фінансування охорони здоров'я та медичне страхування від 8 листоп. 2003 р. № 3370 // http://rada.gov.ua
4. Проект Закону України про загальнообов'язкове медичне страхування від 27 січ. 2004 р. № 3370-1 // http://rada.gov.ua
5. Кондратюк С.Я. Шляхи реформування фінансового забезпечення медичних закладів України // Фінанси України. - 1999. - № 7. - С. 55-65.
6. Куценко В., Богуш Л. Потенціал сфери охорони здоров'я // Економіка України. - 1999. - № 3. - С. 69-71.
7. Льовочкін С.В. Завдання і напрями реформування фінансів соціальної сфери // Фінанси України. - 1999. - № 12. - С. 25-32.
8. Нижник Н. Проблеми управління охороною здоров'я України // Укр. мед. вісті. - 1997. - Лип.-груд. - № 2-3 (57-58). - С. 40-41.
9. Рудий В. Регуляторна основа для запровадження обов'язкового медичного страхування в Україні // Гл. врач. - 2004. - № 5. - С. 74-76.
10. Рудень В.В., Сидорчук О.М. Передумови запровадження обов'язкового медичного страхування // Фінанси України. - 2006. - № 10. - С. 71-73.
Loading...

 
 

Цікаве