WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Емпірична оцінка потреб щодо змісту навчання у галузі місцевого управління - Реферат

Емпірична оцінка потреб щодо змісту навчання у галузі місцевого управління - Реферат


Реферат на тему:
Емпірична оцінка потреб щодо змісту навчання у галузі місцевого управління
Соціальне замовлення щодо підвищення якості професійного навчання представників місцевої влади
Одним із ключових рівнів у системі територіального управління є рівень муніципального чи місцевого управління, пов'язаний як з ефективною організацією життєдіяльності населених пунктів, так і з процесом децентралізації державного управління. Якість управлінської роботи на цьому рівні є визначальною умовою для розвитку всієї країни, оскільки вона забезпечує включення максимальної кількості ресурсів і їх найбільш раціональне використання [2].
Створення інституту місцевого самоврядування і муніципального управління в постсоціалістичних країнах пов'язане з характером їх суспільного розвитку в останньому десятилітті ХХ століття. Раптова зміна основних ідеологічних орієнтирів, фундаментальних основ суспільного ладу і життєвих укладів не могла не позначитися на підходах до організації територіального управління. Стає все більш зрозумілим, що при цьому в публічному дискурсі істотно чіткішим було розуміння того, від чого необхідно відмовитися, ніж того, що необхідно побудувати. Відмовлялися від соціалістичних форм господарювання, у рамках яких населені пункти розглядалися як придатки до господарської діяльності підприємств, що розташовані на їх території. Локальні інтереси будь-якої території завжди розглядалися як незначущі і підлеглі загальнодержавним. Ідеологічний підхід до оцінки явищ і подій мав практично абсолютний пріоритет перед професійним. Провідними позитивними ідеями було прагнення до волі, поваги до прав людини, особистого розвитку.
Управління процесами організації життєдіяльності і розвитку міст і районів одержало принципово нові цільові орієнтири і форми організації. При цьому минулі роки наочно продемонстрували добре відомий факт, що між ідеями і реальними процесами суспільного розвитку пролягає чимала дистанція. Виявилося, наприклад, що прагнення до свободи здатне обернутися свободою деяких осіб вирішувати свої завдання за рахунок усіх інших. А необхідною умовою реалізації прав людини і можливостей розвиватися є копітка взаємопогоджувана робота багатьох людей і організацій різного рівня.
Одним з домінуючих суспільних настроїв, що виникли в зв'язку з цими "відкриттями", виявилося розчарування і відмова від надто райдужних надій, пов'язаних з найближчим майбутнім. Дослідження, присвячені буденному життю "простих людей", часто виявляють їхнє песимістичне ставлення до того, що відбувається [4]. На цьому ґрунті виростають "новий феодалізм" і кримінальні відносини, що стали повсякденністю, "сірі" схеми економічних взаємодій, нові технології маніпулювання суспільною свідомістю і відносини у "великій політиці", відплив фінансового і людського капіталу за кордон, низький міжнародний авторитет нових держав.
Одночасно минулі роки, незважаючи ні на що, дійсно стали для багатьох людей і суспільних інститутів можливістю звільнення від пресу держави і розвитку. Відкрилися відносини із "зовнішнім світом", кардинально змінилися економічні відносини, зникло домінування єдиної ідеології і пов'язаного з нею партійно-державного тоталітаризму. Але можливості, що відкрилися у зв'язку з цим, вимагають від людей великої віддачі і відповідного професіоналізму нового типу, що напрацьовується значною мірою тільки власним досвідом і має низку характеристик, тісно пов'язаних зі специфікою сьогодення в пострадянських країнах.
У міру становлення відносин, пов'язаних з інститутом місцевого самоврядування, з'являлися нові суб'єкти і нові акценти. Усе населення виявилося залученим до виборів і політичних відносин місцевого рівня: одні як кандидати і помічники кандидатів, інші як виборці. Вибирати місцевих керівників - при всій нерозвиненості політичної й управлінської свідомості нових незалежних держав - не теж саме, що вибирати депутатів Верховної Ради, чи Думи, чи Президента.
Обрані керівники виявляються не тільки в новому політико-правовому просторі, але і перед необхідністю виконувати завдання, пов'язані з організацією життєдіяльності і розвитком їхніх муніципальних утворень. Людей, що могли б займатися цим професійно, практично немає. Керівники, що сформувалися в радянських умовах, повинні серйозно змінити підходи і організацію їхньої діяльності. У людей, які щойно прийшли до влади, в основному немає необхідної освіти і досвіду управління такими об'єктами, як населені пункти.
У цих умовах особливої актуальності набуває проблема професіоналізації місцевого самоврядування за допомогою професійного навчання і тренінгу представників органів місцевого самоврядування, придбання ними сучасних знань і навичок ефективного управління населеними пунктами різних розмірів, їхнього реального ознайомлення з кращим досвідом колег як у країні, так і за кордоном. У вирішенні цього завдання важливо дбайливо і раціонально підійти до наявних ресурсів, вчасно відповісти як на поточні, так і на стратегічні питання. При розробці навчальних і тренінгових програм важливо не обмежуватися поданням загальних положень, теоретичних уявлень і концепцій. Необхідно гранично конкретизувати навчальні курси, відповідаючи в такий спосіб на запити реальних людей, що працюють у системі місцевого управління, і тих, хто живе в наших містах і селах. Саме тому метою цієї роботи було проведення емпіричної оцінки потреб у навчанні і тренінгу з боку муніципального управління і місцевого самоврядування на основі моделі ефективності муніципального управління.
Два підходи до оцінки потреб щодо змісту навчання
Усі підходи до оцінки потреби в навчанні можна розділити на прямі і непрямі методи оцінки. У першому випадку потенційних та дійсних студентів, слухачів прямо запитують, з чим вони хотіли б ознайомитися, з якими проблемами вони стикаються у своїй професійній практиці [12]. На підставі подібної інформації конкретизуються навчальні програми і курси. Непрямі методи оцінки потреб у навчанні ґрунтуються на аналізі особливостей і результатів професійної діяльності, характеру і ступеня досягнення цілей організації. На основі отриманих даних визначають, що вдається, а що ні. Передбачається, що найменш успішні області, сфери діяльності є критичними і вимагають особливої уваги і додаткових зусиль у процесі підвищення кваліфікації, професійного навчання і тренінгу.
У даній статті представлені результати застосування другого підходу. Визначення потреб у навчанні ґрунтувалося на оцінці уявлень
Loading...

 
 

Цікаве