WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Аналітика державного управління: сутність і тенденції розвитку - Реферат

Аналітика державного управління: сутність і тенденції розвитку - Реферат


Реферат на тему:
Аналітика державного управління: сутність і тенденції розвитку
Сучасна держава перебуває у складному внутрішньому соціально-політичному і неоднозначному зовнішньому геополітичному середовищах, які генерують для неї доленосні виклики. Відповіді на них повинні даватися швидко в умовах постійного подолання значних інформаційних невизначеностей. Тому й у сучасних реаліях постає проблема розуміння природи аналітики державного управління як системи, тобто виникає необхідність у створенні надійної системи наукового супроводу й, зокрема, аналітичного забезпечення державного управління, що дає змогу вирішувати значний комплекс завдань:
- одержувати інформацію, необхідну для обґрунтування цілей і формування завдань управління;
- аргументувати прийняття управлінських рішень;
- виявляти соціальні резерви та використовувати їх для підвищення ефективності виробництва і управління;
- якнайкраще виходити із кризових і неоднозначних ситуацій;
- сприяти розробці концепцій, проектів, програм, планів і прогнозів;
- удосконалювати організацію і систему управління.
Можна погодитися з Л.В.Князєвою і Є.П.Тавокіним у тому, що інформаційно-аналітичні структури повинні забезпечувати можливість: а) одержання регулярної аналітичної й оглядової інформації з найважливіших аспектів зовнішнього управлінського середовища; б) підготовки аналітичних і прогнозних матеріалів з актуальних проблем стану й розвитку управлінського об'єкта; в) розробки ситуаційних моделей вирішення перспективних проблем; г) оперативного одержання оптимального обсягу інформації в непередбачених і надзвичайних ситуаціях [6, с. 7-8].
Як свідчить аналіз останніх публікацій, проблемам аналітики в державному управлінні приділяється значна увага з боку вітчизняних і зарубіжних дослідників. У роботах дослідників далекого зарубіжжя К.Паттона й Д.Савицькі, А.Вілдавські, Д.Гупті, Г.Брувера, П.де Леона, Д.Ч.Ліндблома, а також українських і російських учених В.А.Ребкала, С.О.Телешуна, В.Б.Тихомирова, С.Г.Туронока, І.Г.Яковлєва розглядаються важливі аспекти політичного аналізу, аналітичної діяльності в державному управлінні.
Разом із тим серед невирішених частин загальної проблеми залишається ще багато питань, головне з яких полягає в тому, що не розроблена концепція державно-управлінської аналітики, не обґрунтована її структура, функції, напрями розвитку. Проблема загострюється через значну невпорядкованість в аналітичній термінології. Неоднозначно трактуються такі терміни, як "аналіз", "аналітика", "аналітична діяльність", "види аналізу", "аналіз політики", "політичний аналіз" та ін. Це стримує впровадження аналітики в практику державного управління, а отже, знижує його ефективність, призводить до прийняття необґрунтованих рішень, за які державі доводиться розраховуватися значними матеріальними й моральними втратами.
Виходячи з вищенаведеного мета статті полягає в розробці концептуальних основ державно-управлінської аналітики.
Насамперед варто зазначити, що під концептуальними основами ми розуміємо деякий теоретичний комплекс, що дає змогу пояснити природу аналітики за допомогою побудови її моделі. Він містить у собі теоретичний концепт, структурно-функціональне подання аналітики й осмислення тенденцій її розвитку. Важливим аспектом цих основ є обґрунтування особливостей державно-управлінської аналітики порівняно з іншими її різновидами. Це й визначає основні завдання статті.
Вирішення цих завдань пов'язане із низкою труднощів. У сфері державно-управлінської аналітики ще не склалася критична маса дослідницького матеріалу, яка б дала змогу за допомогою простого синтезу сформувати її концептуальне бачення. Безсумнівними перешкодами на шляху узагальнень є обмеженість і закритість емпіричного матеріалу, в ролі якого виступають характеристики різних аспектів діяльності аналітичних інституцій.
Немаловажне й те, що сам термін "державно-управлінська аналітика" ще не закріпився в реальному житті. Досить часто використовується некоректний термін "політична аналітика в державному управлінні", що виявляється дуже вузьким терміном, який не відображає всього різноманіття аналітичної діяльності в державному управлінні як інтегральному виді діяльності. Справа в тому, що в політичній аналітиці об'єктом дослідження є влада і владні відносини, тоді як державно-управлінська аналітика розглядає ширший комплекс проблем, пов'язаних з управлінням державою та її інститутами.
Термін "аналітика" звичайно включає два змісти. Під аналітикою розуміють, насамперед, галузь діяльності, що стрімко розвивається і базується на одержанні інформації за допомогою аналітичних методів для потреб практичної діяльності. Аналітика в цьому аспекті виступає як діяльність із виробництва знання про процес і в процесі вироблення, прийняття й реалізації політичних рішень [16, с. 27].
Інший аспект трактування аналітики - це ототожнення її із прикладною політико-управлінською дисципліною, що використовує множинні методи дослідження й аргументації з метою розробки принципів і методів підготовки, прийняття і здійснення публічно-політичних рішень у проблемних ситуаціях, що є суспільно значущими [16, с. 27].
Основоположником аналітики вважають Арістотеля, який у фундаментальній праці "Аналітика" заклав основи аналітичного мислення. Він дав розуміння аналізу (грец. аnalysis - розкладання, розчленовування, розбір) - методу дослідження, сутність якого в тому, що досліджуваний предмет подумки або практично розчленовується на елементи (ознаки, властивості, відносини), кожний з яких потім досліджується окремо як частина розчленованого цілого. Призначення аналізу полягає в тому, щоб відокремити суттєве від несуттєвого, звести складне до більш простого.
Значення аналізу в науці було обґрунтоване Р.Декартом. Видатний англійський філософ Б.Рассел вважав аналіз основним джерелом наукового прогресу як методу наукового пізнання, що дає змогу виділити й вивчити вихідні складові об'єкта.
Аналіз містить у собі кілька найважливіших операцій:
1. Розчленовування й диференціація змісту об'єкта, які можуть проводитися як емпіричним шляхом за допомогою застосування спостереження, так і подумки, із застосуванням методів класифікації складових об'єкта. У процесі розчленовування й диференціації залишаються відкритими такі важливі питання: по-перше, чи можна вважати спостережувані структурні одиниці, стани, зв'язки найбільш простими, далі нерозкладаними клітинками досліджуваних об'єктів; по-друге, чи всі важливі характеристики, що визначають поводження досліджуваних
Loading...

 
 

Цікаве