WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Соціально-політичні аспекти становлення громадянського суспільства в Україні - Реферат

Соціально-політичні аспекти становлення громадянського суспільства в Україні - Реферат

впливовими партіями лівої частини спектра політичного життя України є Комуністична і Соціалістична партії. Вони чітко
визначають свою соціальну базу - це люди праці: робітники, селяни, інтелігенція. Ці партії виступають за пріоритет колективних форм власності
і господарювання в економіці, дієві соціальні гарантії, розвиток співробітництва у рамках СНД.
Опонентами соціалістів і комуністів є численні організації націонал-радикального і націонал-демократичного спрямування. Більшість цих
партій не мають чіткої соціальної бази. Їх об'єднують антикомунізм та ідея державної незалежності України. На противагу лівим партіям вони
виступають за радикальне реформування економіки на ринкових засадах, однозначно негативно оцінюють перебування України у складі СРСР, її
соціалістичне минуле, вбачають у Росії головну загрозу незалежності України, а її майбутнє - в інтеграції з країнами Заходу.
Власне центральну частину політичного спектра України займають партії загально-демократичн-ого спрямування - Ліберальна партія
України, Партія праці, Українська партія справедливості, Народно-демократична партія та ін. Орієнтуючись на власника, ці партії тяжіють до
лібералізму. Вони виступають за радикальні ринкові реформи у ліберальному чи соціальному варіантах їх здійснення.
Глибока і тривала системна криза, в якій опинилося українське суспільство, негативні економічні і соціальні наслідки здійснюваних реформ
призводять до того, що ідеї ринкових перетворень і державної незалежності України втрачають популярність і, відповідно, зменшується вплив
партій націонал-демократичного і націонал-радикального спрямування. Це наочно засвід-чили вибори до Верховної Ради у березні 1998 р. За
результатами виборів найбільш радикальна націоналістична партія -Українська Національна Асамблея - набрала лише близько 0,4 % голосів,
виборчий блок "Національний фронт" (Конгрес українських націоналістів, Українська консервативна республіканська партія, Українська
республіканська партія) - близько 2,7 %, виборчий блок "Менше слів" (Всеукраїнське політичне об'єднання "Державна самостійність України",
Соціал-національна партія України) - близько 0,2 %. До Верховної Ради пройшов лише Народний Рух України (9,4 %).3
Не стала несподіваною і поразка на виборах партій ліберальної орієнтації - за виборчий блок "Партія праці та Ліберальна партія - разом"
проголосували близько 1,9 % виборців, а за виборчий блок "СЛОн - Соціально-ліберальне об'єднання" (Міжрегіональний блок реформ,
Конституційно-демократична партія) - 0,9 %.4 Ці партії виникли раніше, ніж сформувалася їхня соціальна база - підприємці, власники. В
цілому ж останні вибори до Верховної Ради чітко виявили в розвитку партійної системи України тенденцію до класичного розмежування
політичних сил за класовою ознакою на ліві і праві.
Важливими політичними інститутами громадянського суспільства є групи інтересів -добровільні об'єднання людей, створені для
вираження і задоволення їх потреб у відно- синах з різними політичними інститутами, насамперед з державою. Поняття "групи інтересів" є
відносно новим для вітчизняної науки про політику. Близьким за змістом до нього є більш звичне для нас поняття "громадські організації", до
яких відносяться професійні спілки, жіночі, молодіжні, ветеранські, дитячі організації, наукові, технічні, культурно-просвітницькі,
фізкультурно-спортивні та інші добровільні об'єднання громадян, творчі спілки, земляцтва, фонди тощо.
Самі по собі громадські організації не є "групами інтересів" у їх політологічному розумінні. Як "групи інтересів" громадські організації
виступають тоді, коли виконують політичні функції, взаємодіють з політичними інститутами - державою і політичними партіями. Політичні функції різною мірою властиві всім громадським організаціям. В одних випадках, наприклад, у профспілок, жіночих, молодіжних організацій, вони є досить виразними. В інших випадках, наприклад, у різних аматорських об'єднань, політичні функції можуть виявлятися лише ситуативно. За будь- яких умов "групи інтересів" відрізняються від політичних партій тим, що не прагнуть політичної відповідальності, не ставлять собі за мету завоювання державної влади, а обмежуються лише здійсненням впливу на неї, виступаючи в цій якості як групи тиску.
Представництво групових інтересів громадянського суспільства на державному рівні здійснюється як у безпосередніх, так і в опосередкованих формах. Найбільш поширеною формою безпосереднього, прямого впливу "груп інтересів" на органи державної влади є лобізм.
До найважливіших форм опосередкованої взаємодії "груп інтересів" з державою відноситься їх вплив на неї через вибори і політичні партії.
"Групи інтересів" прагнуть до налагодження зв'язків з політичними партіями, підтримують їх на виборах, щоб через них впливати на державу.
Декотрі з найбільш масових "груп інтересів", наприклад, профспілки, створюють власні політичні партії для обрання своїх представників до
органів державної влади.
Серед численних і багатоманітних "груп інтересів" у країнах з розвиненою ринковою економікою найбільш впливовими є об'єднання найманих працівників (профспілок) іпідприємців. Головне завдання профспілок - захист інтересів найманих працівників у відносинах з підприємцями і державою. В умовах соціалізму профспілки виступали інструментом державної політики, діяли під керів- ництвом правлячої партії.
У демократичному суспільстві вони покликані перебувати в опозиції до влади, виступати рівноправним партнером у відносинах з державою. Становлення незалежних профспілок вже відбувається в Україні. Утворилися, зокрема, незалежна профспілка гірників України, Незалежна профспілка гірників Донбасу, Вільні профспілки залізничників, Вільні профспілки працівників текстильної та легкої промисловості України, Федерація профспілок авіадиспетчерів України та інші профспілкові об'єднання. Спадкоємниця єдиних радянських профспілок Федерація профспілок України втратила монополію на представництво інтересів трудящих. Поряд з нею діють інші міжгалузеві профспілкові об'єднання - Національна конфедерація профспілок України, Всеукраїнське профспілкове вільне об'єднання солідарності трудівників, Всеукраїнське об'єднання солідарності трудівників.
Профспілки прагнуть самі представляти свої інтереси на державному рівні. Характерним у цьому відношенні є створення у квітні 1997 р.
Всеукраїнської партії трудящих, в основу діяльності якої були покладені програма дій та передвиборна платформа Федерації профспілок України.
Щоправда, на виборах до Верховної Ради ця партія отримала всього 0,8 % голосів, що певною мірою відбиває і авторитет самої ФПУ в
суспільстві. Більш перспективною, ніж створення власних "кишенькових" партій, для профспілок була б інтеграція з впливовими політичними партіями лівої орієнтації, як це відбувається в багатьох країнах Заходу. Паралельно зі становленням нових проф-спілок в Україні відбувається утворення об'єднань підприємців. До них відносяться, зокрема, Український союз промисловців і підприємців, Спілка орендарів і підприємців України, Асоціація фермерів України та інші об'єднання.
На сьогодні найвпливовішим з таких об'єднань можна вважати Український союз промисловців і підприємців, який має розгалужену мережу
регіональних організацій і прагне здійснювати відчутний вплив на політику держави. Політичними інститутами громадянського суспільства, крім партій і"груп інтересів", є також "четверта влада" - недержавні засоби масової
інформації. Однак похідними від соціальної структури суспільства і найбільш важливими засобами впливу громадянського суспільства на державу є саме політичні партії і так звані "групи інтересів".
Loading...

 
 

Цікаве