WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Регулювання цін та ціноутворення - Реферат

Регулювання цін та ціноутворення - Реферат

міри по підвищенню конкуренції. Якщо існує природня монополія, то держава регулює ціни (зазвичай - на енергоносії, суспільний транспорт, послуги зв'язку і т. п.).
Державою в США регулюється від 5 до 10% цін, в Японії - 20% споживчих цін, в Австралії - близько 10%, Швейцарії - ціни майже 50% об'єму товарної продукції. В Іспанії державні ціни складають 10% в загальній структурі споживчих цін.
В Швеції умови втручання держави в процес ціноутворення визначаються Законом про регулювання цін. Згідно цього закону, керівництво має право здійснювати міри щодо прямої дії на ціни ("заморожування") у випадку війни чи при загрозі значного загального підвищення цін. Заморожування цін може бути загальним або вибірковим (по окремих товарах).
В рокидругої світової війни широко використовувалась карткова система при прямому встановленні цін державою. Вона була ліквідована в 1956 р., після відміни карток на каву, цукор і деякі інші товари. Заморожування цін активно використовувалось в період 1970-78 рр. для зменшення темпів інфляції. На думку шведських спеціалістів, заморожування ефективне лише на короткий час - для відновлення різких дисбалансів на ринку і запобігання вибухам інфляції.
Закон передбачає можливість встановлення державою максимального рівня цін на окремі товари, введення порядку, при якому підвищення цін дозволяється тільки після подання попереднього попередження і обгрунтування.
Держава в Швеції жорстко регулює закупівельні ціни на зерно, молоко, м'ясо, яйця і ряд інших сільськогосподарських продуктів. Держава при переговорах з виробниками риби встановлює нормативну ціну на їх продукцію, по трісці - нижню і верхню межі ціни. Фіксується також нормативна кількість продажу (максимальна), по відношенню до якої можуть діяти цінові надбавки.
Ціноутворення частково регулюється також нормативними актами, які пов'язані з конкуренцією. За законом про конкуренцію забороняється бруто-ціни (встановлення цін перепродавцям: оптовикам, роздрібним продавцям, агентам) і картелі учасників торгів. Забороняється встановлення мінімальних цін, нижче яких неможливий перепродаж.
Державне управління цін і конкуренції при Міністерстві громадянської адміністрації має у всіх 23 губерніях Швеції контори кількістю від 2 до 10 чоловік. Вони забезпечують нагляд і контроль за цінами. Діє закон про обов'язок надання відомостей про ціни і умови конкуренції. Там, де діє державна монополія (вино-горілчані вироби, поштові послуги і ін.), суттєвий вплив на встановлення цін має держава. Наприклад, уряд визначає норми прибутку енергетичного концерну "Ваттенфаль", в залежності від якої їм встановлюється тариф на електроенергію.
В ФРН "Закон про принципи господарської структури і політики цін після валютної реформи" (24 липня 1948 р.) ліквідував сотні всіх передумов, які регулювали економічне життя і ціни. Для захисту споживачів на окремі важливі предмети споживання вводились так звані доречні ціни. Так, перший каталог доречних цін, виданий 11 вересня 1948 р., встановлював, що ціна чоловічих черевиків повинна знаходитись в межах від 24,50 до 30 марок. Регулюванню підлягали ціни на вугілля, нафту і деякі інші види сировини. Решта цін були вільними і відображали співвідношення попиту і пропозиції.
Міністр народного господарства ФРН Людвіг Ерхард розглядав ціни в нерозривному зв'язку з іншими економічними категоріями і процесами. Найважливішою метою було забезпечити постійне функціонування ринку покупця, дію конкуренції, яка знищує всі привілеї, не обумовлені підвищенням продуктивності праці. В зв'язку з цим проводилась боротьба проти всяких видів монопольних об'єднань, які здатні встановлювати монопольні ціни і обмежувати конкуренцію. Приймалися всі заходи для збереження стійкості валюти. Уряд протидіяв всякому підвищенню заробітної плати без збільшення продуктивності праці. Знижувалось мито і тим самим збільшувалась пропозиція товарів за рахунок зонішньої торгівлі. Все це дозволило відмовитись від адміністративного регулювання цін, звільнити ціни і в добувній промисловості.
Світові ціни в залежності від характеру утворення можна поділити на ціни "вільного" ринку і ціни "закритого" ринку.
Ціни "вільного" ринку формуються в залежності від співвідношення попиту і пропозиції на світовому ринку. В якості світових цін на цукор-сирець виступає його ціна на біржах в Нью-Йорку і Лондоні, на кольорові метали (мідь, олово, свинець, цинк) - ціни лондонського ринку кольорових металів.
До цін "закритого" ринку відносяться ціни внутріфірмової торгівлі, ціни регіональних економічних угрупувань і ціни спеціальних преференційних (пільгових) угод. Ціни внутріфірмової торгівлі встановлюються в межах міжнародної корпорації, при обміні між материнською компанією і її філіалами за кордоном. Регіональні ціни діють, наприклад, між країнами ЄЕС по зернових, цукру і деяких інших видах продукції. Преференційні ціни встановлюються спеціальними угодами. Так, наприклад, по преференційних цінах здійснюється закупівля цукру країнами ЄЕС в країнах Африки і деяких інших країн. Їх величина зазвичай вища ніж на "вільному" ринку.
Ціни ринку взаємоторгівлі країн-членів РЕВ встановлювались на базі світової вартості - базисних цін світового ринку, які є середнім їх значенням за п'ятирічний період. Починаючи з 1975 року ціни встановлювались за п'ятиріччя, яке передувало даному року. Наприклад, ціни на 1987 р. встановлювались, виходячи із цін світового ринку за 1981-86 рр., на 1988 р. - за 1982-87 рр. і т. д. Тим самим ціни очищувались від спекулятивних і коньюнктурних нашарувань.
Ціни деяких товарів встановлюються за угодою основних виробників цих товарів. Наприклад, ціни на нафту встановлюються країнами ОПЕК - її основними виробниками, які панують на світовому ринку продажу нафти.
Регулювання цін в СРСР в 1970-80-ті роки . Державний комітет цін Ради Міністрів СРСР встановлював ціни на продукцію, яка охоплювала 80-85% від об'єму виробництва у важкій промисловості (на нафту, нафтопродукти, вугілля, газ, руди кольорових і чорних металів, ліс і пиломатеріали, цемент, шифер, гірськохімічну сировину, основні види продукції хімічної промисловості, машини, прилади, обладнання і т. д.). Держкомітет затверджував також ціни на
Loading...

 
 

Цікаве