WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Об’єктивна необхідність і теоретичні основи державного регулювання економіки - Реферат

Об’єктивна необхідність і теоретичні основи державного регулювання економіки - Реферат


Реферат на тему
Об'єктивна необхідність і теоретичні основи державного регулювання економіки
Зростання усуспільнення виробництва веде до зростання втручання держави в економіку. Держава бере на себе забезпечення загальних умов функціонування ринкової економіки: організацію конкуренції, приймає заходи щодо нейтралізації монополістичних дій, проводить антикризові та антиінфляційні заходи. Значна роль держави у створенні інфраструктури (транспорт, зв' язок, енергетика, фундаментальні наукові дослідження тощо ). Вкладання капіталу в інфраструктуру нерідко не приносять достатнього прибутку, але вони необхідні для того, щоб забезпечити нормальне функіонування та розвиток економіки, її конкурентноздатність на світовому ринку. Деякі галузі не витримують конкуренції з боку нових виробництв, які випускають товари-субститути, але збереження цих галузей є умовою нормального функціонування економіки. Так, в повоенний період в кризовому стані опинилися залізниці Англії (не витримали конкуренції з автомобільним транспортом), вугледобувна промисловість ( не витримала конкуренції з нафтою та нафтопродуктами). Оскільки економіка Англії без цих галузей обійтись не могла, ці галузі були націоналізовані, держава взяла на себе їх утримання і реконсрукцію.
Держава створює нові підприємства або навіть галузі , які необхідні для розвитку економіки , забезпечують науково-технічний прогрес, якщо приватний капітал не ризикує вкладати капітал для їх організації. Так, наприклад , створювалась спочатку атомна промисловість США : держава взялась за її організацію , хоча були сумніви в тому , що буде отримано позитивний результат. До того ж в цьому випадку вимагалась значна концентрація ресурсів, яку могла швидко забезпечити саме держава. В країнах , що розвиваються , держава бере на себе створення сучасного промислового виробництва , бо приватний капітал роздрібнений , його важко в умовах цих країн централізувати.
За допомогою кредиту , податкових пільг держава стимулює позитивні зміни в галузевій структурі економіки , забезпечує розвиток відсталих в економічному відношенні територій тощо.
Держава регулює зовнішньо-економічні відносини , захищаючи вітчизняних товаровиробників , коли вони недостатньо конкурентоздатні , виступаючи за розширення ринків збуту для них , розвитку вільної торгівлі в міру посилення свого експортного потенціалу , підвищення конкурентоздатності вітчизняного виробництва.
Держава організує соціальний захист населення у випадку безробіття , інвалідності, виплату пенсій, допомоги, стимулює створення робочих місць , регулює тривалість робочого дня , мінімальний розмір зарплати тощо.
Головний принцип державного втручання в економіку : держава бере на себе те , що не може здійснити приватний бізнес. Вона не конкурує з бізнесом , а допомагає йому.
" Концепція переходу УРСР до ринкової економіки " визначає функції і засоби державного регулювання ринкових відносин. Таким чином, метою державного регулювання економіки є досягнення ефективного поступального та стабільного економічного, соціального, наукового розвитку України. Державне регулювання забезпечується управлінською, плануючою та контрольною діяльністю міністерств , державних комітетів та інспекцій України і виключає втручання у діяльність підприємств та інших господарюючих суб ' єктів , не передбачене законодавством.
Основними принципами державного регулювання економіки є :
- мінімальне втручання державних органів в економічні процеси : ним делегуються тільки ті функції , які не можуть бути забезпечені безпосередньо суб'єктами ринкових відносин ;
- системний вплив на розвиток соціально-економічних процесів з урахуванням тісних взаємних зв'язків ринку капіталів, фінансів, товарів, праці та інших на базі формування необхідних нормативниж регуляторів і нормативів, методичної бази та відповідальних державних органів.
Функції держаного регулювання економіки в Україні включають формування системи економічних інститутів державного управління; розробку і погодження стратегії економічної, соціальної та науково-технічної політики ; зміцнення умов функціонування ринку , активізацію ринкових відносин , пом ' якшення впливу кризових явищ шляхом використання прав та можливостей , які уряд має в своєму розпорядженні , включаючи матеріально-технічні та фінансові ресурси ; регулювання пропозиції та попиту на товари шляхом дотування їх споживання; перерозподіл доходів населення і суб ' єктів господарювання , спрямований на пом ' якшення соціальної нерівності ; стимулювання виробництв , що створюються на базі нових технологій , розвиток експортного виробництва, економічний захист стратегічно важливих виробництв ; розробку і реалізацію шляхом бюджетного фінансування регіональної економіки ; розробку і реалізацію системи соціального захисту населення ; вироблення та забезпечення дотримання вимог по охороні навколишнього середовища та його відтворення.
Державне регулювання економіки здійснюється за допомогою нормативного , фінансового та адміністративного методів.
Правовою основою державного регулювання економіки є законодавчі і нормативні акти , що визначають формування та функціонування елементів ринкового господарства.
Закордонний досвід регулювання економіки. Ліберальний (США) та неоліберальний (ФРН) підходи до регулювання економіки характеризуються відносно найменшим втручанням держави в економічні процеси. Держава втручаеться в економіку тоді , коли ту чи іншу проблему не здатні вирішити ринкові структури , підприємства. Держава створює умови для розвитку підприємництва , конкуренції, нормальної дії ринкового механізму. Вона впливає на економіку через бюджетно-фінансову політику, кредитно-грошову та податкову системи, формує раціональне співвідношення попиту і пропозиції.
В США через бюджет перерозподіляється відносно менша частка ВВП ніж в ФРН. В ФРН менша диференціація доходів в порівнянні з США. ФРН більш залежить від зовнішньоекономічних зв'язків, тому тут більше уваги приділяють заохоченню експорта.
Кейнсіанський підхід до регулювання економіки характерний для таких країн як Англія , Франція, Італія. В цих країнах значна частка державної власності, суттєвий вплив на формування попиту значних державних замовлень , великі державні інвестиції для створення робочих місць та вирішення соціальних проблем.
Через державний бюджет перерозподіляється більше третини ВВП , що дозволяє державі суттєво впливати на економіку, підтримувати оптимальну диференціацію доходів, концентрувати ресурси для вирішення великих економічних та соціальних проблем.
В 80-ті в цих державах відбувається процес приватизації державної власності.
Шведська модель соціалізму характерна для скандинавських країн, окремі елементи її використовують в Іспанії, Португалії, Греції. Модель відрізняється сильною соціальною спрямованістю. За рахунок значних податків відбувається перерозподіл ВВП на користь менш забезпечених верствнаселення. Тут високий рівень зайнятості , оплати праці , незначна диференціація доходів.
Але незначна диференціація доходів веде до того , що з Швеції виїздять талановиті митці , винахідники, інженери в інші країни, де вища диференціація доходів, де можна мати вищий заробіток.
Високий рівень податків веде до зниження конкурентоздатності товарів цих країн , низького рівня доходності капіталу , що в свою чергу , стимулює його відток з країни.
Японський підхід до регулювання економіки характеризується більшим значенням планування , застосування поряд з економічними адміністративних методів регулювання економіки. Наприклад , конкретним корпораціям встановлюють строки і розміри оновлення основного капіталу і штрафні санкції за невиконання цих завдань.
Більш значна роль банківської системи в організації переливу капіталу в порівнянні з переливом капіталу за посередництвом продажу цінних паперів через фондову біржу.
Розрив між максимальною та мінімальною заробітною платою становить 5-6 разів (в США 10-11). Власники корпорацій привласнюють доход не в формі підриємницького доходу , а в формі зарплати за виконання специфічних функцій і дивідендів по акціях.
Трудові відносини мають значну специфіку : постійні робітники приймаються на роботу на все життя , тимчасові не мають тих пільг і привілеїв , які мають постійні робітники ; в корпораціях розповсюджений патерналістський стиль управління.
Loading...

 
 

Цікаве