WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Про вдосконалення аграрних відносин - Реферат

Про вдосконалення аграрних відносин - Реферат

молочній фермі у Великобританії утримувалося біля 50 корів, у Франції -14, у ФРН -10 корів.
При невеликій площі ферм, фермер повинен, як правило, вирощувати одну культуру. Тому техніка недовикористовується, потреби фермерського господарства у техніці більші, ніж у колгоспів і радгоспів,які мають великі сівозміни і можуть використовувати техніку більш повно. В розрахунку на 1 га для створення фермерських господарств інвестицій потрібно в 3-4 рази більше, ніж в колгоспах чи радгоспах.
В Україні на одного працездатного, який був зайнятий у сільському господарстві, у 1989 р. припадало 6,29 га орної землі (у деяких районах - біля 1 га). Створення відносно великих (50 га і більше) ферм залишить без засобів існування значну частину сільського населення, якщо не вжити заходів щодо розвитку на селі переробних підприємств, сфери обслуговування тощо.
У колгоспах і радгоспах були створені засоби виробництва, розраховані на колективне використання (ферми, переробні підприємства, майстерні тощо). Умовою ефективного їх використання є закріплення їх за малими колективами. Того ж потребує збереження існуючих сівозмін. Кращою формою такого закріплення є не передача у власність засобів виробництва і землі, а оренда їх.
Паювання землі не встановлює прямої залежності доходів робітників з результатами діяльності того підрозділу сільськогосподарського підприємства, де вони зайняті. Більше того, для виплати по земельних паях відволікаються кошти, які могли б послужити зміцненню матеріального заохочення робітників у вдосконаленні виробництва.
Оренда створює значну зацікавленість у кінцевих результатах діяльності, оскільки розподіл тут заснований на залишковому принципі. Звідси зацікавленість орендарів в економії ресурсів, підвищенні якості та випуску нових товарів, застосуванні нової техніки і технології. До цього треба додати, що оренда надає достатні можливості для виявлення ініціативи і пілприємливості, прийняття рішень про вдосконалення виробництва, отримання для цього кредитів тощо. Достатньо сильна тут матеріальна відповідальність за надані у розпорядження орендарів ресурси, отримані кредити, результати діяльності.
Оренда (лізинг) дозволяє залучити в процес вдосконалення виробництва тих, хто не має достатнього стартового капіталу, полегшує процес створення нових підприємств, надходження у виробництво нової техніки і технології.
Перевагою оренди в порівнянні з приватною власністю є те, що вона виключає відродження соціального паразитизму: оренда обмежує доходи орендаря тим, що отримано внаслідок вдосконалення виробництва, приватна власність дозволяє мати доходи внаслідок володіння капіталом чи землею.
У сільському господарстві оренда створює кращі умови для вдосконалення виробництва, ніж приватна власність. Припустимо, що банк платить по вкладах 4%, середня норма прибутку складає 12%, оренда ділянки землі коштує 4 тис. дол. щорічної виплати. При цих умовах дана земельна ділянка буде продаватися за 4000 : 4% = 100000 дол.
Якщо 200 тис. дол. вкласти в оренду даної ділянки, вони принесуть 200 х 12% = 24000 дол. З них 4 тис. треба сплатити як земельну ренту. Прибуток орендаря буде 20 тис. дол., чи 10% на вкладений капітал.
Якщо з 200 тис.дол. 100 тис. вкласти у придбання землі, а решту 100 тис. дол. - у вдосконалення виробництва, прибуток складе 100 тис. дол. х х12% = 12000 дол., чи 6% на вкладений капітал.
Оренда забезпечує більш високу норму прибутку, при оренді виробництво стає більш конкурентоздатним, оскільки більше вкладень спрямовується на вдосконалення виробництва.
Крім того, при орендній формі господарювання і державній власності на землю полегшується процес концентрації виробництва, створення сільськогосподарських підприємств оптимального розміру.
Реформування власності повинно виходити із потреб розвитку сучасних продуктивних сил.
Загальний напрямок такого реформування підказує зауваження К.Маркса про індивідуалізацію власності по мірі розвитку капіталізму. У розділі "Історична тенденція капіталістичного нагромадження" глави ХХIV першого тому "Капіталу" він писав:"Капиталистическая частная собственность есть первое отрицание индивидуальной частной собственности, основанной на собственном труде. Но капиталистическое производство порождает с необходимостью естественного процесса свое собственное отрицание. Это - отрицание отрицания. Оно восстанавливает не частную собственность, а индивидуальную собственность на основе достижений капиталистической эры: на основе кооперации и общего владения землей и произведенными самим трудом средствами производства" ["Капитал".- Маркс К.,Энгельс Ф. Соч. 2-е изд.-Т.23.-С.773 ].
Треба створити умови для розвитку ініціативи і підприємництва, розширення кола учасників вдосконалення виробництва. Це потребує проведення тактики обособлення малих колективів, окремих робітників, зарплата яких повинна знаходитися в прямій і сильній залежності від кінцевих підсумків їх діяльності, від результатів вдосконалення виробництва.
Такі колективи повинні бути досить самостійними для того, щоб мати доступ до засобів розвитку і вдосконалення виробництва, і нести економічну відповідальність за їх використання.
Використовуючи досвід розвинених країн світу, треба розвивати венчур, лізинг і оренду, застосовувати принципи "робітничого капіталізму" (програм ЕSOP), створювати малі підприємства, розширювати самостійність підрозділів підприємств.
На перший погляд, сьогодні існують передумови для колективної власності: сучасні засоби виробництва можуть бути ефективно застосовані при колективному використанні, колективна власність забезпечує зацікавленість робітників у кінцевих результатах діяльності даного колективу. Але чи слід передавати у колективну власність, наприклад, АЕС із засобами виробництва величезної вартості? Давати право колективу на власний розсуд використовувати їх? Більш доцільно обмежити частку колективу і кожного його члена тим, що вони особисто вклали у вдосконалення виробництва (приблизно так, як це передбачається в програмах ESOP).
Форма власності повинна враховувати сучасний суспільний характер виробництва. В інтересах розвитку продуктивних сил зберегти суспільну власність на засоби виробництва. Завдяки їй вдалося у свій час більш радикально вирішити ті проблеми, які на Заході вирішують повільно, наполовину: ліквідувати пільги і привілеї, які походять із володіння приватною власністю, використовувати нагромадження і споживання в інтересах працюючих, ефективно регулювати економіку. Суспільна власність - гарантія проти відродження соціального паразитизму, націленості виробництва на задоволення потреб працюючих, надійності соціального захисту.
Loading...

 
 

Цікаве