WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Утвердження суспільної власності та його наслідки - Реферат

Утвердження суспільної власності та його наслідки - Реферат

змінами у виробництві, у витратах засобів виробництва і робочої сили. При будь-якому розмірі надбавки до зарплати, вони незмінно полягають у потенційному чи реальному звільненні 92 робітників ціною витрат на застосування 8-ми додаткових верстатів даного типу.
Зміни у розподілі, обумовлені гіперінфляцією, взагалі роблять недостатніми розрахунки по визначенню економічної ефективності при допомозі вартісних категорій, особливо коли мова йдеться про віддалену перспективу.
Наведемо другий приклад. Припустимо, що в трьох випадках економиться по 60 тис. крб. ціною додаткових капітальних вкладень по 300 тис. крб. Таким чином, у всіх випадках коефіцієнт порівняної ефективності Е(норма прибутку на додатково інвестований капітал) складає 0,20. Якщо рішення буде прийматися, виходячи із значення Е, варіанти треба визнати рівноефективними. Але можна припустити, що економія в 60 тис. крб. в першому випадку являє собою результат збереження матеріалів (в рік на одного робітника виготовляється даних матеріалів на 6 тис. крб.), в другому випадку - звільняються із заробітною платою 3 тис.крб. за рік на одного, в третьому - із заробітною платою 1,2 тис. крб. за рік на одного. Таким чином, реалізація першого варіанту приведе до реального чи потенційного звільнення 10, другого-20, третього-50 працівників. Очевидно, вплив цих варіантів на підвищення ефективності суспільної праці не однаковий: при інших рівних умовах звільнення 50 працівників обумовлює значно більшу економію часу, ніж 20 і тим більше 10 чоловік.
Припустимо, що капітальні вкладення у 300 тис. крб. становлять результат річної праці: в першому випадку-120, в другому- 60, в третьому- 40 робітників. Чим менше робітників відволікається для отримання даного ефекту, тим вища ефективність суспільної праці. Має значення також строк служби засобів праці, які складають дані капітальні вкладення. Якщо засоби праці являють собою результат річної праці 120 робітників, для створення даного ефекту у рік потрібно зайняти при строку їх служби 10 роікв 12 робітників, 6 років- 20 робітників. В першому випадку забезпечується більш висока ефективність суспільної праці.
При наведених вище умовах можливий варіант, коли звільнення 10 робітників буде досягнуте ціною щорічної затрати праці 20 робітників. В цьому випадку ефективність суспільної праці зменьшиться. Можливий варіант, коли звільнення 50 робітників буде досягнуте за рахунок щорічної затрати праці 10 робітників. Кожен робітник, зайнятий створенням машин і інших засобів заміщення робочої сили, звільнить 5 робітників. Вибір варіантів економії часу доцільно було б вести за таким показником - коефіцієнтом ефективності витрат по економії часу Ез, який являє собою відношення кількості звільнених робітників Э з до кількості робітників Рз, зайнятих створенням для цього машин чи інших засобів економії часу.
Процес все більшої ідеалізації товарно-грошових відносин, який відбувався в СРСР з 50-60-х років, все більш широке використання показника прибутку (рентабельності) для оцінки ефективності проектних варіантів і результатів діяльності підприємств загальмували дослідження процесу економії часу і обумовлюваного нею економічного зростання. Не виявлені головні взаємозв'язки даного процесу, показники, що їх характеризують, адекватна процесу одиниця виміру ефекту і витрат, нез'ясоване питання про ефективність витрат по економії часу. Внаслідок цього в переломний момент розвитку нашої економіки, після закінчення первинної механізації, планові установи лишилися без опису того процесу, яким треба було ефективно керувати - процесу економії часу і економічного зростання. Це одна з причин того, що не вдалося в повному обсязі реалізувати переваги планового регулювання економіки.
Суспільна власність на засоби виробництва створювала надійні соціальні гарантії: планомірний характер виробництва дозволяв уникнути безробіття, соціальний захист, народна освіта, охорона здоров'я спиралися на централізовані фонди суспільного споживання, які при безкризовому розвитку економіки весь час зростали.
Була знята проблема дискримінації в оплаті праці за статтю, расовою та національною ознаками. Якщо в капіталістичному суспільстві така дискримінація може служити джерелом додаткових прибутків деяких капіталістів, то у суспільстві, яке базується на суспільній власності і ставить метою не зиск, а зростання суспільного добробуту, всебічний розвиток усіх громадян, така дискримінація не може існувати. Ліквідація її знімає можливість соціальних конфліктів, соціальної напруги.
Суспільство з відносно невеликою диференціацією доходів громадян відносно більш стабільніше, у ньому менша соціальна напруга. Тут обмежена влада грошей, менші можливості для виникнення злочинів.
Народи СРСР разом володіли власністю - засобами виробництва і виробленою продукцією. Це було одним з факторів, які відвертали руйнівні міжнаціональні конфлікти і створювали сприятливі умови для розвитку всіх народів.
Та форма суспільної власності на засоби виробництва, яка існувала в СРСР, дозволила успішно провести індустріалізацію країни, забезпечити високі темпи економічного зростання, розв'язати задачі, які виникли під час екстремальних обставин (війна, забезпечення самодостатнього оборонного потенціалу, освоєння космосу тощо).
Але після завершення первинної механізації виявилися недоліки цієї форми суспільної власності. Робітники недостатньо були зацікавлені у вдосконаленні виробництва, пошуках нової техніки і технології, створенні нових товарів і технологій. Високий рівень централізації у прийнятті економічних рішень обмежував ініціативу і підприємливість працівників. Недостатньою була економічна відповідальність за наслідки господарських рішень, що створювало умови для волюнтаризму.
Недоліки даної форми власності поглиблювались недосконалістю господарського механізму. Диктат виробника, тверді стабільні ціни, які встановлювала держава, використання у якості оціночного фондоутворювального показника валової продукції і його модифікацій і ряд інших обставин породжували затратний характер економіки.В цілому господарський механізм слабо орієнтував підприємства на підвищення економічної ефективності, не забезпечував перерозподілу коштів туди, де вони могли принести максимальний економічний ефект.
Loading...

 
 

Цікаве