WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Регулювання відносин власності - Реферат

Регулювання відносин власності - Реферат

засобів праці, технологій. Зростання багатства окремих родин сприяє розвитку потреб, появі все нових споживних вартостей. Багатшими і різноманітнішими стають продукти харчування, одяг, житло та ін.
Приватна власність сприяє розвитку людської особистості: "Парцеллярное хозяйство и частное присвоение его плодов способствовали развитию личности, несовместимому с организмом более древних общин" [ Маркс К., Энгельс Ф.Соч.2- изд. Т.19.С.418-419 ].
Приватна власність мала ще одну підставу для свого існування: вона сприяла виникненню класового суспільства, виникненню і розвитку розумової праці.
Ф.Енгельс пояснює це таким чином: "Пока совокупный общественный продукт дает продукцию, едва превышающую самые необходимые средства существования всех, пока, следовательно, труд отнимает все или почти все время огромного большинства членов общества, до тех пор это общество неизбежно делится на классы. Рядом с этим огромным большинством, исключительно занятым подневольным трудом, образуется класс, освобожденный от непосредственно производительного труда и ведающий такими общими делами общества, как управление трудом, государственные дела, правосудие, науки, искусства и т. п."[МЭ .T.20.С.293].
Існування класів "...обуславливалось недостаточностью производства и будет уничтожено полным развитием современных производительных сил" [МЭ .T.20.С.293]."...Упразднение классов предполагает такую высокую ступень развития производства, на которой присвоение особым общественным классом средств производства и продуктов, - а с ними и политического господства, монополии образования и духовного руководства, - не только становится излишним, но и является препятствием для экономического, политического и интеллектуального развития. Эта ступень теперь достигнута" [МЭ .T.20.С.293].
В контексті вище наведеного Ф.Енгельс робить висновок: "Для мануфактуры и для первой стадии развития крупной промышленности не была возможна никакая другая форма собственности, кроме частной собственности, не был возможен никакой другой общественный строй, кроме строя, основанного на частной собственности. Пока нельзя производить в таких размерах, чтобы не только хватало на всех, но чтобы оставался избыток продуктов для увеличения общественного капитала и дальнейшего развития производительных сил, до тех пор должен всегда оставаться господствующий класс, распоряжающийся производительными силами, и другой класс - бедный и угнетенный" [МЭ .T.4.С.330].
Характер виробництва з розвитком капіталізму постійно змінювався: "Вместо самопрялки, ручного ткацкого станка, кузнечного молота появилась прядильная машина, механический ткацкий станок, паровой молот; вместо отдельной мастерской - фабрика, требующая совместного труда сотен и тысяч рабочих. Подобно средствам производства, и само производство превратилось из ряда разрозненных действий в ряд общественных действий, а продукты - из продуктов отдельных лиц в продукты общественные. Пряжа, ткани, металлические товары, выходящие теперь из фабрик и заводов, представляют собой продукт множества рабочих, через руки которых они должны последовательно пройти, прежде чем стали готовыми. Никто в отдельности не может сказать о них: "Это сделал я, это мой продукт" [МЭ .T.20.С.280].
"Если до сих пор собственник средств труда присваивал продукт потому, что это был, как правило, его собственный продукт, а чужой вспомогательный труд был исключением, то теперь собственник средств труда продолжал присваивать себе продукт, хотя последний являлся уже не его продуктом, а исключительно продуктом чужого труда. Средства производства и производство по существу стали общественными. Но они остаются подчиненными той форме присвоения, которая своей предпосылкой имеет частное производство отдельных производителей, когда каждый, следовательно, является владельцем своего продукта и выносит его на рынок" [МЭ .T.20.С.281].
В цих умовах приватна власність себе зживає.
П.Самуельсон і Н.Нордхауз констатують: "...Частная собственность становится все менее частной, а свободные предприятия все менее свободными".
Суспільство обмежує розпорядження приватною власністю. Її вже не можна так вільно продати, купити, ліквідувати виробництво, як це було 100-150 років тому. Держава підпорядковує підприємства антимонопольному, антикризовому регулюванню, плануванню, в ряді випадків націоналізує підприємства чи цілі галузі.
Змінюється право успадкування. При індивідуальному характері виробництва син, як правило, успадковує фах батька. Тому перехід до нього у спадок зособів виробництва сприяв збереженню виробництва, виробничих навичок, і тим був виправданий. Але це право все більше втрачає значення у сучасних умовах.
Перехід великих підприємств і засобів спілкування в руки акціонерних товариств, трестів і в державну власність доводить, що буржуазія вже непотрібна для керування сучасними продуктивними силами: ці функції капіталіста тепер виконують наймані службовці. Буржуазія, як дворянство у Франції в 1789 році, стає не тільки все більш соціально зайвою, а і прямою соціальною перешкодою.
В наш час виробництво організує, як правило, фахівець-менеджер: директор, керуючий і т.п. На Заході вже кілька десятиріч пропагується теорія " управлінської революції" , згідно з якою старий капіталізм зник, колишні господарі-капіталісти вже не керують виробництвом, їх місце зайняли фахівці-менеджери.
У післявоєнні роки там, де застосовуються високі технології, де потрібна вища освіта, господарем на виробництві поступово стає робітник, який безпосередньо зайнятий у виробничому процесі. Зміни в процесі виробництва і в змісті праці робітника примушують перекладати на його плечі прийняття багатьох управлінських рішень, зокрема по вдосконаленню виробництва.
Відносини приватної власностітрансформуються у зв'язку з необхідністю забезпечувати всебічний розвиток усіх громадян. Розвинуті країни намагаються створити умови, за яких усі бажаючі змогли би отримати вищу освіту. Приблизно 90% фермерів США мають сьогодні вищу освіту. Суспільство створює умови для розкриття здібностей і хисту його громадян: системи різноманітних конкурсів, спецшкіл, стипендій дозволяють виявляти найбільш талановитих і організувати їх спеціальну підготовку. Воно зацікавлене у тому, щоб таланти служили суспільству: це все більше стає умовою його розвитку, а також умовою підтримання конкурентоздатності товарів даної країни на світовому ринку.
Відповідно змінюється розподіл. Тепер він повинен забезпечити не тільки отримання певної (вищої чи середньої) освіти, але й підготувати дитину до отримання такої освіти. У родині дитина повинна отримати не тільки їжу, одяг, житло і т.п, але й певний розвиток. Це вимагає підвищення зарплати, перш за все мінімальної, розвиток системи соціального захисту.
Витрати на соціальні потреби з 1965 р. по 1983 р. підвищилися (у відсотках до національного доходу чи кінцевого суспільного продукту у деяких країнах): в СРСР-з 11,8 до 13,9; США- з 7,0 до 13,8; Великобританії- з 11,7 до 20,5; Франції- з 15,8 до 29,4; ФРН- з 16,7 до 24,3; Швеції- з 13,8 до 33,3.
Для таких змін в розподілі потрібно було обмежити привілеї і пільги, котрі виникали із володіння приватною власністю. Як правило, в розвинутих країнах світу діє прогресивний податок на дохід і власність. У ФРН власник дорогоцінностей повинен вказати їх вартість у податковій декларації і сплатити податок за користування предметами розкошу. Податок на спадщину і даріння сягає 90%. Система оподаткування зводить різницю між максимальними і мінімальними доходами до співвідношення 1:5, 1:7. У Швеції співвідношення доходів після сплати податків між будь-якими категоріями населення не перевищує 1:2.
Потреби розвитку продуктивних сил примушують брати курс на всебічний розвиток усіх громадян. Рівень розвитку продуктивних сил дозволяє забезпечити це. Тим самим втрачається ще одна підвалина існування приватної власності і класового суспільства: відпадає необхідність у класі багатих як умові існування розумової праці. Більше того, існування класу багатих, які споживають те, що могло би сприяти розвитку інших громадян, стає прямою перешкодою для розвитку продуктивних сил.
Loading...

 
 

Цікаве