WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Регулювання відносин власності - Реферат

Регулювання відносин власності - Реферат


Реферат на тему
Регулювання відносин власності
Методологічні аспекти дослідження власності.
В Конституції України, програмах політичних партій лівого, правого та центристського напрямку декларується рівність різних форм власності.
В ряді випадків робляться спроби кількісно визначити їх частку у виробництві продукції і послуг. Чому вона повинна бути такою, а не іншою - це звичайно не обгрунтовується.
Практично не досліджується питання про нове у формах власності в сучасній економіці. Власність не є чимось незмінним. Ті юридичні форми власності, які існують сьогодні (приватна, суспільна) виникли ще віки тому при іншому, ніж зараз, рівні розвитку продуктивних сил. Сучасний рівень розвитку продуктивних сил повинен внести в ці відносини щось нове. Але в чому полягає це нове?
Для відповіді на це питання треба проаналізувати досвід вдосконалення виробничих відносин в країнах з більш розвиненими продуктивними силами, враховуючи, що більш розвинені країни показують менш розвиненій лише картину її власного майбутнього.
Щоб визначитись відносно співвідношення різних форм власності в економіці, треба теоретично прояснити, які умови покликали у свій час ту чи іншу форму власності до життя, чи існують ці умови і в яких масштабах у сучасній економіці.
Такий аналіз дозволить дати оцінку сучасному курсу на реформування власності. Крім того, щоб дати об' єктивну оцінку курсу на приватизацію, реставрацію приватної власності, треба прояснити, при яких умовах виникла приватна власність і в чому проявлявся її стимулюючий вплив на розвиток продуктивних сил. Потім треба проаналізувати, які зміни виникли в продуктивних силах з часу виникнення приватної власності і як ці зміни вплинули на присвоєння (форму власності).
Власність як юридична категорія. Право власності - сукупність правових норм, які закріплюють стан належності речей - засобів виробництва і наслідків праці - за особами чи колективами, та заснована на цьому правомочність володіння, користування і розпорядження ними вказаними речами.
Володіння - фактичне посідання речі.
Користування - право виробничого чи особистого споживання речі для задоволення власних потреб і інтересів в залежності від її призначення (експлуатація власності, одержання плодів та прибутків та ін.).
Розпорядження здійснюється скоріше за все шляхом укладання різних угод: купівлі-продажу, даріння, обміну тощо.
Власність як економічна категорія - суспільні відносини, що історично розвиваються, котрі характеризують розподіл (привласнення) речей - (елементів багатства суспільства) між різними особами (окремими особами, суспільними групами, класами, державами). На поверхні явищ власність виглядає як предмети, що належать певним особам. Але поняття власності не можна зводити до речового змісту чи відношення людини до речі. Відносини власності - відносини між людьми по присвоєнню матеріальних благ складаються у процесі виробництва. "Всякое производство есть присвоение индивидуумом предметов природы в пределах определенной общественной формы и посредством ее. В этом смысле будет тавтологией сказать, что собственность (присвоение) есть условие производства" [ Маркс К., Энгельс Ф.Соч.2-е изд.Т.12.С.713].(Далі за формою: МЭ .Т.12.С.713).
Власність, як кожна економічна категорія, є абстракція тих дійсних відносин, котрі виникають між людьми в процесі розвитку продуктивних сил. Ці відносини історично швидкоплинні. Тому власність так мало є вічною категорією, як і ті суспільні відносини, які разом створюють те, що називають власністю.
Власність здійснюється через саме виробництво, визначається ним.
Громадська власність - історично перша форма власності.
Нерозвинутість знарядь виробництва, низький рівень продуктивності праці обумовлювали необхідність колективної праці і колективного присвоєння наслідків праці. Загальних зусиль членів громади потребувало полювання, рибальство, будівництво житла, човнів. Тому продукт праці належав усій громаді.
Внаслідок цього визначальною формою прояву виробничих відносин у цей період були відносини громадської власності. Вони поширювалися перш за все на ділянки землі (тварин, рослин, сировину для виготовлення знарядь виробництва та ін.), а також на житло, сумісне використання знарядь праці (човнів, рибальських сіток та ін.).
В громаді існувала і особиста власність. Вона поширювалася на знаряддя виробництва особистого користування: найбільш ефективно знаряддя праці можна було використовувати в тому випадку, якщо вони відповідали індивідуальним особливостям людини, робітника і знаходилися в його користуванні, в особистій власності. Хоча у ряді випадків у цей час існувала також індивідуальна праця ( збирання плодів, ягід, індивідуальне полювання та ін.), наслідок праці окремого члена громади надходив в загальне користування.
Добувати їжу було важко, не завжди той чи інший член громади мав можливість забезпечити себе харчами. Щоб вижити, усі добуті продукти повинні були надходити у загальний розподіл. Це забезпечувало збереження життєдіяльності громади. У первісній громаді можна було вижити завдяки сумісній праці членів громади, зрівнялівці в розподілі. Все це обумовлювало існування громадської власності.
Приватна власність виникає внаслідок довгого історичного процесу розвитку продуктивних сил: виникнення землеробства, тваринництва, ремісництва, торгівлі. Більш досконалі засоби виробництва, нові його методи значно підвищували продуктивність праці і давали можливість окремим сім'ям відмовитися від колективної праці. В землеробстві обробляти землю при наявності тяглової худоби могли одна-дві людини. Якщо для проведення полювання раніше були потрібні загальні зусилля багатьох мисливців, то тепер, щоб доглядати худобу, отримувати від неї м'ясо, молоко, хутро та шкіри, могла окрема сім'я.
Громадська праця перестала бути необхідністю. Оскільки індивідуальна праця, парцелярне (дрібне, особисте) господарювання створювали кращу заінтересованість у результатах праці, вони стали переважною формою організації виробництва. Громадський поділ праці, підвищення її продуктивності сприяли розвитку обміну, товарного виробництва, грошей. Це створювало грунт для накопичення майна в натуральній формі й у вигляді скарбів.
Майно родини вже не піддавалося контролю громади, воно ставало об'єктом індивідуального обміну та збагачення приватних власників.
Роздріблення праці по окремих родинах врешті решт привело до виникнення приватної власності. Вона підривала громадську власність на земельні ділянки, з часом приватна власність утверджується і на землю. Полемізуючи з Дюрінгом, який вважав, що приватна власність виникає внаслідок насильства, захоплення власності, Ф.Енгельс писав: "Частная собственность образуется в результате изменившихся условий производства и обмена, в интересах повышения производства и развития обмена, - следовательно, по экономическим причинам" [ Маркс К., Энгельс Ф. Соч.2-е изд.Т.20 С.166 ] .
Уцей час "Средства труда - земля, земледельческие орудия, мастерские, ремесленные инструменты - были средствами труда отдельных лиц, рассчитанными лишь на единоличное употребление, и, следовательно, по необходимости оставались карликовыми, ог p аниченными. Но поэтому-то они, как правило, и принадлежали самому производителю" [МЭ .Т.20.С. 279].
Індивідуальний характер виробництва закономірно продовжував приватну власність: "При той форме товарного производства, которая развивалась в средние века, вопрос о том, кому должен принадлежать продукт труда, не мог даже и возникнуть. Он изготовлялся отдельным производителем из собственного сырья, часто им самим же произведенного, при помощи собственных средств труда и собственными руками или руками семьи. Такому производителю незачем было присваивать себе этот продукт, он принадлежал ему по самому существу дела. Следовательно, право собственности на продукты покоилось на собственном труде" [МЭ .Т.20.С. 281].
Приватна власність при індивідуальному характері виробництва стимулює розвиток продуктивних сил. Значно підвищується зацікавленісь робітників у збільшенні робочого часу, підвищенні інтенсивності праці, кваліфікації, у створенні нових
Loading...

 
 

Цікаве