WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Реформування економіки в повоєнний період - Реферат

Реформування економіки в повоєнний період - Реферат

друге - за зниження собівартості. Для першого підприємства вигідно отримувати від другого більш якісну сировину, але другому це невигідно, бо підвищення якості сировини вимагає додаткових витрат, внаслідок яких зростає собівартість продукції.
Важко дати однозначну відповідь на питання, як працювало підприємство, краще чи гірше, якщо один фондостворюючий показник покращується (наприклад, якість продукції), а другий - погіршується (наприклад, продуктивність праці). На практиці при підвищенні якості продукції дуже часто продуктивність праці знижується, бо підвищення якості продукції вимагає додаткових затрат праці.
Непродуманий підбір оціночних показників веде до того, що одні і ті ж первинні види ефекту відображаються в них багато разів, інші - в меншій кількості показників. Так, економія живої праці знайде своє відображення в показниках продуктивності праці, прибутку, а в разі, якщо ця економія використана на розширення виробництва на даному підприємстві, - в показнику реалізованої продукції. Економія уречевленої праці знайде своє відображення лише в одному з цих показників - показнику прибутку (якщо продуктивність праці розраховують по валовій продукції).
Інколи проблему більш повної оцінки результатів діяльності підприємств пробують вирішувати за рахунок збільшення кількості оціночних показників. Але кожний додатковий оціночний показник - це нове обмеження при виборі варіантів господарських рішень.
КамАЗ підвищив надійність і ресурс двигуна в 2-3 раза, коли застосував для його виготовлення новий, більш дорогий матеріал. Це привело до підвищення матеріалоємкості продукції. Оскільки матеріалоємкість продукції на КамАЗі - фондостворюючий показник, фонд матеріального заохочення на підприємстві був зменшений.
Нова технологія складання гідроагрегату дозволила заощадити 700 тис. крб., але витрати на зарплату зросли на 20 тис.крб. Це привело до порушення нормативного співвідношення між темпами зростання продуктивності праці і зарплати, а відтак - до зменшення фонду зарплати.
Щоб точно зорієнтувати підприємство у його господарський діяльності, оцінити його внесок в підвищення загального добробуту, треба мати узагальнюючий показник, який зводить первинні види ефекту до однієї форми виразу, дозволяє дати однозначну відповідь на питання, який варіант кращий, як працювало підприємство: краще чи гірше в порівнянні з іншими підприємствами.
У 1979 р. була прийнята постанова "Про покращення планування і посилення впливу господарського механізму на підвищення ефективності виробництва і якості роботи".
Постанова націлювала на покращення планування науково-технічного прогресу, прискорення реалізації науково-технічних винаходів, направлених на підвищення темпів зростання продуктивності праці і якості продукції.
Намічалося завершити за 2-3 роки формування виробничих об ' єднань як основної госпрозрахункової ланки промисловості. Малося на меті за рахунок цього досягти централізації допоміжних і обслуговуючих служб, підвищити рівень спеціалізації виробництва.
Вводився показник нормативної чистої продукції, на основі якого проводилася оцінка діяльності підприємств, виділялися кошти на зарплату.
В липні 1987 року була прийнята серія постанов по радикальній реформі управління економікою. Ними передбачалося:
1. перейти від директивного планування до індикативного. Контрольні цифри, які доводились плановими органами до підприємств, вже не мали директивного характеру. Вони відображали суспільні потреби в продукції, яку виробляло підприємство, мінімальні рівні ефективності виробництва. Але вони не повинні були сковувати трудові колективи при розробці планів, обмежувати їх ініціативу;
2. ввести державне замовлення, яке має гарантувати задоволення першочергових суспільних потреб. Державні замовлення обов'язково мають бути включені в план підприємства. З часом намічалося скорочувати склад і об'єм державного замовлення;
3. застосовувати довгострокові економічні нормативи, які мають забезпечити тісний зв'язок державних інтересів з госпрозрахунковими інтересами підприємств. Економічні нормативи визначали взаємовідносини з бюджетом, формування фонду оплати праці, фондів економічного стимулювання. Вони мали бути стабільними на протязі п'ятирічки;
4. встановлення лімітів державних капітальних вкладень для нового будівництва, розвитку міжгалузевих виробництв, а також тих матеріальних ресурсів, які розподіляються централізовано.
Передбачалося на протязі 4-5 років перейти від централізованого розподілу матеріальних ресурсів і прикріплення споживачів до постачальників до оптової торгівлі засобами виробництва.
Малося на меті створити умови для діяльності підприємств на умовах повного господарського розрахунку і самофінансування, посилити зацікавленість підприємств в найбільш повному використанні своїх резервів і можливостей для збільшення випуску і підвищення якості продукції, ефективності виробництва.
Права і обов'язки підприємств були визначені в Законі СРСР "Про державне підприємство (об ' єднання)", прийнятому 30.06.87 року.
Для переходу на повний госпрозрахунок і самофінансування намічалося здійснити радикальну реформу системи ціноутворення, перейти до нової системи цін, яка б створила кращі умови для боротьби за ефективність виробництва, ресурсозбереження, якість продукції. Система цін мала включати централізовано встановлювані ціни, договірні та самостійно встановлювані підприємствами ціни. З часом питома вага останніх цін мала зростати.
Реформувалась банківська система. З Держбанку виділилися Промислово-будівельний банк, Агропромисловий банк, Банк житлово-комунального господарства і соціального розвитку, Банк трудових збережень і кредитування населення (Ощадбанк).
Була прийнята також спеціальна постанова №817 "Про підвищення ролі Державного комітету СРСР по науці і техніці в управлінні науково-технічним прогресом в країні".
Був взятий курс на розвиток кооперативів, прийнята постанова Ради Міністрів, яка визначала статус малого підприємства і відкривала шлях для створення малих підприємств.
СТРАТЕГІЯ ПРОРИВУ. Вона була здійснена новими індустріальними країнами (Південна Корея, Тайвань, Сінгапур та ін.). За допомогою іноземного капіталу в цих країнах були створені сучасні підприємства, які працювали на експорт. Масове виробництва тут обходилось дешевше: в 1986 році середня погодинна оплата праці в порівнянні зСША була нижчою в Південній Кореї в 9 раз, на Тайвані в 8 раз, в Сингапурі - в 6 раз, в латиноамериканських нових індустріальних краінах - в 10 раз.
Більша частина продукції нових підприємств експортувалась в країни, які створили ці підприємства. Новим індустріальним країнам така політика транснаціональних корпорацій дала можливість отримати нову техніку і технологію, мати значні валютні надходження. Валютні надходження дали можливість швидко збільшити фонд накопичення, імпортувати нову техніку і технологію, перебудовувати економіку на її базі, мати високі темпи економічного зростання.
Певні елементи стратегії прориву були в розвитку економіки СРСР. Перед реформою надходження від експорту зброї досягли приблизно 21 млрд.дол. на рік. Значні валютні надходження приносив експорт нафти та газу. Можна було очікувати значних валютних надходжень від експорту літаків, використання космічної техніки. Це дозволило створювати сучасні конкурентоздатні підприємства типа ВАЗу, КамАЗу, переозброювати діючі підприємства сучасною технікою, підвищувати конкурентоздатність виробництва.
Loading...

 
 

Цікаве