WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Причини реформування державного регулювання економіки, переходу до ринку - Реферат

Причини реформування державного регулювання економіки, переходу до ринку - Реферат

працею до середини 80-х років в СССР було зайнято біля 50 млн. чоловік: приблизно третя частина працівників в промисловості, більше половини - в будівництві, три чверті - в сільському господарстві. Це - наслідок попередньої стратегії економічного зростання, що передбачає механізацію основного виробництва. І це - значний резерв економії часу, який здатнийзабезпечити подальше економічне зростання.
В середині 80-х років було декларовано курс на рішучі зміни співвідношення між новим будівництвом та технічним переозброєнням. Долю засобів, що направляються на реконструкцію, в загальному об ' ємі виробничих капітальних вкладень передбачалося підняти з третини щонайменше до половини.
Курс на ресурсозбереження. В середині 80-х років витрати на тонну приросту нафти збільшилися більш ніж в 1,7 раза, витрати на видобування палива до початку 80-х років були вдвічі вищими, ніж на початку 70-х років, витрати на видобування залізної руди з середини 60-х років зросли втроє. Якщо на початку 70-х років, для того щоб видобути сировини на один карбованець, необхідно було витратити два карбованці капітальних вкладень, то до середини 80-х років - вже 4 карбованці, а до кінця 80-х років - 7 карбованців.
Приймемо, що витрати на вивільнення одного працівника з 60-х років до теперішнього часу зросли з 5 тис.крб. до 25 тис.крб., а капіталоємкість сировини - з 2-х крб. до 7 крб. на карбованець сировини. Для того щоб отримати приріст його видобування в об ' ємі річного виробітку одного робітника Вг (приймемо, що значення Вг складає 10 тис.крб.), в 60-ті роки необхідно було 5+2*10=25 тис.крб., а в кінці 80-х років - 25+7*10=95 тис.крб. Якщо в 60-ті роки заходи по економії матеріалів, що потребували в розрахунку на об ' єм Вг капітальних вкладень на 45 тис.крб., були неефективними (краще було нарощувати видобування сировини), то в кінці 80-х років такого роду заходи дозволяли задовільняти потреби у сировині при значно меньших капітальних вкладеннях, ніж за рахунок її видобутку.
В кінці 80-х років краще було орієнтуватися на ресурсозберігаючі технології: економія сировини та палива обходилася у 2-3 рази дешевше збільшенння їх виробництва.
Аналогічний ефект приносило використання вторинної сировини. Так, капітальні вкладення на збір та переробку тонни чавуну в 25 разів менші, ніж на виплавку тонни чавуну з природньої сировини. Вторинне використання енергоресурсів обходиться в 2-2,5 раза дешевше, ніж будівництво підприємств, які забезпечують виробництво такої ж кількості енергії.
Скорочення строків використання засобів праці, відмова від капітальних ремонтів. Після того, як період первинної мехінізації завершено, зникає альтернатива: ремонтувати техніку або застосовувати ручну працю. Замість того виникає нова альтернатива: або ремонтувати техніку, поки вона здатна працювати, або ж скоріше її замінити.
Із загальної вартості основних виробничих фондів на початок 1985 року біля 3/4 було введено в дію до 1981 року і приблизно половина - до 1976 р. Обладнання на підприємствах, побудованих десять або більше років тому, застаріло з точки зору сучасних потреб. Більше третини машин до 1985 р. були фізично зношені. Сфера ремонту значно зросла. Ремонтом були зайняті 6 млн. чоловік і четверта частина верстатного парку держави. Приблизно п ' ята частина капітальних вкладень та стільки ж чорних металів направлялися на ремонт.
Ремонт зношеної техніки нерідко обходився дорожче, ніж створення нової. Витрати на реставрацію за час використання машин в 2-3, а часом і в 4 рази перевищують їх початкову вартість. Продуктивність обладнання після капітального ремонту, як правило, зменшується, попередні експлуатаційні якості машин не завжди вдається відновити. Продуктивність праці кваліфікованих ремонтних працівників в 4-6 разів нижча, ніж працівників, що зайняті виготовленням нових машин. Крім того, в ремонтних роботах переважають ручні види праці. З економічної та соціальної точки зору доцільно відмовитися від капітальних ремонтів, перейти до політики більш швидкої заміни застарілих засобів праці новими.
Ще на початку 70-х років було поставлене завдання "розробити та поступово вводити нові, більш короткі строки амортизації виробничого обладнання, обмежуючи об'єми малоефективного капітального ремонту та збільшуючи частку амортизаційних відрахувань, що виділяються на заміну зношенного та застарілого обладнання."
З 1988 р. переглянуті норми амортизаційних відрахувань з таким розрахунком, щоб значно скоротити строки служби засобів праці. При цьому збережені лише амортизаційні відрахування на реновацію (повне відновлення) та відмінені амортизаційні відрахування на капітальний ремонт.
В середині 80-х років по машинах та обладнанню в промисловості коефіцієнт вибуття становив 2,3%, в машинобудуванні та металообробці - 2,1%, в чорній металургії - 1,6%. Його намічалося підняти мінімум до 6% в рік з тим, щоб за 3-4 п ' ятирічки повністю оновити основні виробничі фонди.
Більш повне використання ресурсів робочої сили стає актуальнішим по мірі зростання витрат на заміщення робочої сили. Припустимо, що робоче місце для одного робітника обходиться в 6 тис.крб. Чи доцільно створювати у колгоспі цех, що використовує сезонні надлишки робочої сили? Припустимо, що є можливість зайняти певну кількість працівників в цьому цеху на протязі 4-х місяців - з грудня по березень. У 60-ті роки вивільнення одного працівника обходилося в 5 тис.крб. Для того щоб отримати приріст даної продукції в об ' ємі Вг, необхідно було затратити 11 тис.крб., в т.ч. 5 тис. на вивільнення працівника і 6 тис. на створення йому робочого місця. Для того щоб отримати той же приріст за рахунок створення в колгоспі сезонно функціонуючих підприємств, необхідно було створити три робочі місця загальною вартістю у 18 тис.крб. Створювати сезонно функціонуючі підприємства в цьому випадку недоцільно. Однак ситуація змінюється у 80-ті роки, коли витрати на вивільнення працівника наблизилися до 25 тис.крб. Для отримання приросту Вг в цьому випадку необхідно, якщо зростання відбувається коштом підвищення економічної ефективності, 25+6=31 тис.крб., якщо зростання відбувається за рахунок створення сезонно функціонуючого підприємства - тільки 18 тис.крб.
При підвищенні витрат на заміну одного працівника все більше виправдовують себе заходи, спрямовані на покращення використання робочої сили: розвиток особистого підсобного господарства, садівництва, що сприяє збільшенню прикладання праці за рахунок залучення у виробництво перестарілих, підлітків, домогосподарок, дорослих чоловіків за межами робочого дня; праці студентів та школярів під час
Loading...

 
 

Цікаве