WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Державна самоідентифікація України в процесі реалізації національних інтересів - Реферат

Державна самоідентифікація України в процесі реалізації національних інтересів - Реферат

зовнішньо-торговельних відносин; поєднання макроекономічної стабільності та динамічного розвитку.
Становлення української нації вимагає формування спільної громадянської культури, яка органічно поєднує традиційні цінності українського народу з цінностями національних меншин у їх сучасному цивілізованому вигляді. Це вимагає вирішення таких невідкладних завдань: 1) об'єктивне осмислення історичного досвіду України із усвідомленням катастрофічних наслідків безкомпромісного суперництва політичних еліт. Національні інтереси українського суспільства повинні бути вищими за політичну кон'юнктуру; 2) формування історичної пам'яті, ліквідація "білих плям" минулого; 3) утвердження модернізаційного характеру української національної ідеї, що потребує пошуку оптимального взаємовпливу та співіснування традиційних для українського соціуму цінностей і новітніх культурних впливів, які привносить глобалізований світ.
Модерна повномасштабна українська нація повинна бути спроможною сприймати і реалізовувати інноваційні напрями розвитку людства; забезпечити незворотність демократичного вибору; концентрувати сили і ресурси на суспільному розвитку; продукувати високу сучасну культуру в усіх її виявах.
Засадою консолідації української нації слід вважати пошук та створення системи цінностей, цілісність і збалансованість якої й дають можливість здійснити державно-національну ідентифікацію України. Саме вони забезпечують державі необхідний рівень політичної стабільності, відкривають широкі перспективи для успішної модернізації країни. Цінності є найглибшим підґрунтям ідей, вірувань, переконань. У широкому розумінні цінності - це не тільки абстрактний привабливий зміст або ситуативні цінності, а й стабільні, важливі для особи конкретні матеріальні блага. У більш вузькому значенні прийнято вести мову про цінності як про духовні ідеї, що мають високу ступінь узагальнення. Прагнучи до цінностей, або відстоюючи ті, що вже є, людина виявляє наполегливість та завзятість, навіть може йти на конфлікт.
Цінності визначають людський розвиток. Європейський Союз, зокрема, за основну мету проголошує необхідність збереження і захисту таких неподільних і універсальних цінностей, як людська гідність, свобода, рівність й солідарність, що має бути досягнуто лише у повазі до національних ідентичностей його учасників. Цінності не підлягають компромісам і торгу, оскільки стосуються людської гідності, утвердження якої виразно пов'язується із збереженням такої засади самого людського існування, як ідентичність.
На власну систему цінностей, які становлять основу їх національної ідентичності, орієнтуються у стратегії національної безпеки США, Європейський Союз, Росія, Китай, Індія - у визначенні шляху розвитку.
Проблема державно-національної ідентичності набуває все більшої актуальності і важливості в українському суспільстві. Дані соціологічних досліджень свідчать, що в Україні загалом і в кожному регіоні зокрема зростає частка населення, яка добровільно й охоче ідентифікує себе з країною, в якій проживає; вважає себе українцями; підтримує політичну самостійність України; пов'язує свої інтереси з її майбутнім. Навколо цих питань об'єдналася переважна (50% і більше) або відносна більшість опитаних у всіх регіонах. Водночас соціологічні опитування засвідчили виразну меншість кількості противників кожної із чотирьох позицій в українському суспільстві.
За даними Інституту соціології НАН України, ідентифікація "громадянин України" є домінуючою. Впродовж останніх двох років (2005-2006 рр.) частка опитаних, які обирають її, майже удвічі перевищує частку тих, які ототожнюються передусім з певною місцевістю, і у 8-9 разів частку тих, які відчувають себе прив'язаними до певного регіону [8, с. 9].
Всеукраїнський перепис 2001 року засвідчив, що в Україні, порівняно з переписом 1989 року означилась чітка тенденція зростання кількості українців як у всій державі, так і в кожному регіоні зокрема. Збільшення кількості українців, тобто громадян України, які ідентифікують себе з титульною нацією, пов'язане не тільки з демографічними процесами. Перепис констатує , що більшість українських громадян обирають українську ідентичність, навіть якщо вони не розмовляють українською мовою. Ця тенденція існує як загалом в Україні, так і в кожному регіоні зокрема. Поступово кількість прихильників такого вибору зростає, особливо серед молодого покоління, яке народилося напередодні розпаду CРСР і, в якого відсутня пам'ять про СРСР [8, с. 10].
Соціологічні опитування також констатують про достатньо високий рівень патріотизму мешканців України. Кількість осіб, які вважають себе патріотами України зросла від 2003 до 2005 року з 60% до 75%. У 2005 р. до 90,3% опитаних відповіли, що вони сприймають Україну як свою Батьківщину, 78,7% обрали б Україну своєю Батьківщиною, якби мали можливість вибору. У серпні 2006 р. переважна більшість респондентів (69,5%) відповіли, що тією чи іншою мірою пишаються тим, що вони є громадянами України [8, с. 11].
Дослідження також виявили, що реалізація національних інтересів ускладнюється в умовах, коли частина громадян відчуває більшу спорідненість із закордонними сусідами, ніж зі своїми співвітчизниками з інших регіонів. Так, за даними опитування 2006р., проведеного Центром О. Разумкова, значна частина жителів Центру, Півдня і Сходу України вважають себе ближчими за характером, звичаями і традиціями до жителів Росії, ніж до західних українців; західні українці - до поляків, аніж до жителів Донбасу і Криму [8, с. 12].
Усе це переконливо свідчить, що, попри високу динаміку сучасного етнополітичного розвитку українського суспільства та романтичну поспішність частини політичної еліти, державна ідентифікація не є одномоментним актом, а потребує тривалого часу.
На цьому шляху важливим є зміцнення держави, її престижу у світовій співдружності, реальний міжнародний влив, місце у світовій економіці, досягнення науки, освіти і культури, спорту.
Важливою залишається роль національної ідентичності в утвердженні демократії, яка зумовлює усвідомлення громадянином і суспільством національних інтересів, довіру до держави та її інститутів, солідарність з ними для досягнення суспільно значущих цілей.
Досвід сучасних розвинених країн Центральної і Східної Європи, Китаю переконливо свідчить на користь незаперечної аксіоми, що розвинена національна ідентичность є визначальною конкурентною перевагою в сучасному глобалізованому світі.
Періоди ж бездержавного існування, на жаль, привчили українців, а це підтверджують соціологічні опитування, оцінювати себе в етнокультурних характеристиках "чужих" ідентичностей, а не власних.
Однак, роки незалежності, періоди політичних протистоянь, особливо останнього часу (Помаранчева революція) свідчать, що формується сучасний образ української нації, як нації модерної, повномасштабної. В українськості громадян України починає домінувати прагнення свободи і розвинене демократичне начало, неприйняття будь-якої деспотії до людської гідності та достатній індивідуалізм, відданість традиційним цінностям і толерантність, відкритість до модерного, цивілізованого світу.
Саме від утвердження цієї демократичної ідентичності залежить успіх України як держави і повномасштабної нації, спроможність здолати рудименти колишньої імперсько-тоталітарної суспільної свідомості, модернізувати країну, гарантувати їй гідне місце у спільноті європейських держав і націй.
Необхідним чинником, за умов існуючої слабкості громадянської складової української ідентичності, є необхідність консолідації громадян України навколо культурного ядра. Розбудова державно-національної ідентичності в українському політичному суспільстві, зумовлює постійну потребу пошуку делікатного балансу у здійсненні державної гуманітарної політики між пріорітетністю української етнічної культури та ефективною підтримкою процесів
Loading...

 
 

Цікаве