WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Типологія стилів керівництва в органах державного управління - Реферат

Типологія стилів керівництва в органах державного управління - Реферат


Реферат на тему:
Типологія стилів керівництва в органах державного управління
Соціально-економічна і політична трансформація світу, а разом з ним і України, встановила більш жорсткі вимоги до роботи вищих керівних кадрів. На сьогодні керівник як приватного підприємства, так і державної установи повинен бути насамперед професіоналом, мати набір якостей організатора та людяності. Серйозні соціальні та економічні перетворення в суспільстві можна провести лише за умови суттєвого підвищення якості державного управління, що передбачає надання більшої свободи керівникам держустанов у їх діяльності, свободи в розпорядженні державними ресурсами, у визначенні тактичних і оперативних цілей, проведенні цілеспрямованої кадрової політики, постійної самоорганізації та самовдосконалення. Змінюються принципи підходу до управління, бюрократична залежність та ієрархічна підпорядкованість уже не виправдовують себе, виникає нагальна потреба пошуку нових стилів керівництва. Поширюються настрої децентралізації влади та відповідальності за виконання основної місії, покладеної на державні органи виконавчої влади. У зв'язку з цим на перший план виходять такі чинники 6, с. 174 :
- організаційна гнучкість;
- управління інноваціями;
- децентралізація;
- високий рівень свободи в діяльності персоналу.
Якість державного управління багато в чому залежить від керівників найвищого рівня. Тому вирішення проблеми підвищення ефективності діяльності керівництва, "функціональної результативності роботи державного апарату стало важливим політичним, економічним та організаційним завданням сучасного періоду" 9, с. 35 . Критерій ефективність у загальному розумінні означає співвідношення між результатом і витратами. Але управлінська праця належить до найбільш складних видів людської діяльності і оцінити її ефективність не завжди можна прямим шляхом через відсутність формалізованих результатів та кількісної оцінки окремих видів виконуваної роботи. Проблему визначення поняття, критерію ефективність розглядали також Н.Р.Нижник, А.О.Чемерис та ін.
Необхідною умовою ефективної реалізації процесів управління є визначення типу керівника відповідного органу державного управління та створення апарату управління, раціонального й економічного за своєю структурою і чисельністю зайнятих працівників. Завдання побудови апарату управління організації передбачає встановлення його організаційної, кваліфікаційно-посадової та технічної структури 3, с.125 .
Для того, щоб визначити модель добору персоналу на вищі керівні посади органів державного управління, необхідно означити роль і місце цих органів. За визначенням В.Г.Воронкової, державне управління - це практичний організаційно-регулятивний вплив держави на суспільну життєдіяльність людей з метою її упорядкування, збереження чи перетворення, що спирається на владну силу 6, с. 21 .
Згідно з Конституцією України державне управління розподіляється на три ланки органів влади: законодавчу, виконавчу та судову. В адміністративно-правовій науці під органом виконавчої влади визнається частина державного апарату (організація), яка має власну структуру та штат службовців і в межах встановленої компетенції здійснює від імені і за дорученням держави функції державного управління в економічній, соціально-культурній, адміністративно-політичній сферах суспільного життя.
Орган виконавчої влади становить собою організацію - колектив людей - державних службовців, який сформований шляхом їх призначення або конкурсного відбору на посаду для здійснення конкретної виконавчо-розпорядчої діяльності в юридично-владній формі. В рамках колективу даного органу поміж структурними підрозділами і службовцями розподілені повноваження і відповідальність за доручену справу, встановлені та розвиваються різні організаційно-правові зв'язки. Усе це спрямоване на забезпечення ефективної діяльності органів виконавчої влади.
В органах виконавчої влади, починаючи з центральних і закінчуючи місцевими (районними), всі службовці (за винятком обслуговуючого персоналу, який створює тільки умови для нормального функціонування органу) здійснюють різні функції управління, а їх праця є одним із видів управлінської діяльності. Тому так важливо прискіпливо підходити до добору персоналу на керівні посади. Для вироблення моделі добору керівного складу необхідно класифікувати органи виконавчої влади згідно з чинною законодавчою базою.
За компетенцією органи виконавчої влади розподіляються на:
- органи загальної компетенції - це органи, які в межах підвідомчої їм території здійснюють державне управління та координацію всіх або більшості підпорядкованих чи підконтрольних їм органів галузевої чи функціональної компетенції. Вони несуть відповідальність за стан справ на відповідній території, здійснюють загальне керівництво і координацію діяльності органів галузевої та функціональної компетенції, підприємств, установ, організацій та інших об'єктів.
- Органи галузевої компетенції реалізують державну політику у відповідній галузі. Органами галузевої компетенції є: міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні підприємства, установи, інші структури і тим самим керують певною галуззю.
- Органи спеціальної (функціональної) компетенції здійснюють ке-рівництво з питань, які мають загальний характер для всіх чи багатьох галузей господарства, соціально-культурного будівництва. Вони коор-динують діяльність галузевих міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих органів державної виконавчої влади, а також підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчого підпорядкування.
- Органами предметної компетенції є адміністрації державних підприємств, установ, які керують діяльністю відповідних підприємств, установ.
Залежно від територіального масштабу діяльності органи виконавчої влади поділяють на:
- центральні - органи виконавчої влади, діяльність яких поширюється на всю територію України. Такі органи реалізують загальне або галузеве управління, здійснюють спеціальний (функціональний) вплив на об'єкти незалежно від їх місцезнаходження на території України.
- Органи виконавчої влади АРК - Рада міністрів АРК, міністерства та інші органи виконавчої влади АРК, повноваження яких поширюються на всю її територію.
- Міжтериторіальні органи охоплюють своєю діяльністю певну частину території України, територію кількох адміністративно-територіальних одиниць або територію, межі якої взагалі не залежать від адміністративно-територіального поділу України. Такі органи забезпечують галузеве управління чи здійснення спеціальних функцій на відповідній частині території України (наприклад, військові напрямки, митниці, управління залізниць тощо).
- Місцеві органи виконавчої влади - повноваження поширюються на територію певної адміністративно-територіальної одиниці (області, району). Вони виконують завдання загального управління та координації чи функції відповідних центральнихорганів виконавчої влади на території певної області, району, міста.
Проаналізувавши завдання, покладені на органи виконавчої влади, рівень їх компетенції, територіальний масштаб діяльності можна зробити висновок, що добір персоналу на керівні посади необхідно робити суто індивідуально для кожного органу. Проблема добору персоналу на керівні посади в органи державної служби полягає в тому, що: по-перше, підзвітні працівники самі є управлінцями (кожний у своїй сфері діяльності); по-друге, результатів праці відразу непомітно (на відміну від виробничої діяльності), тобто виникає проблема мотивації, у зв'язку з цим дуже важко вирахувати ефективність роботи працівника; по-третє, у процесі керівництва більш важливу роль, ніж спеціальні знання, відіграє соціальна адаптованість керівника, особливо в сучасних умовах.
Для вироблення рівня компетенції керівників органів державного управління різної ієрархії розглянемо розробки фахівців з менеджменту. За Т.Бойделом, відповідно до компетенції та ефективності праці керівники поділяються на такі рівні 4, с. 23 :
- керівник першого (нижчого) рівня - технічний працівник /метод управління/, виконує стандартні операції та розписані процедури, використовуючи лише ті методи і прийоми, яким його навчили. Реакція на ситуацію відповідно з уже існуючими та засвоєними правилами або відповідними навичками, отриманими методом "спроб та помилок". Рекомендується для адміністративної роботи;
- керівник другого (середнього) рівня - керівник-професіонал /наука управління/, професіонал, зацікавлений у розвитку власних здібностей, власного стилю вирішення завдань. Повинен вміти працювати з ідеями, які ззовні вважаються протиріччям, робити вибір з альтернативних ситуацій, які не мають стандартних рішень;
- керівник третього
Loading...

 
 

Цікаве