WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Становлення правової культури як варіативний фактор соціального управління - Реферат

Становлення правової культури як варіативний фактор соціального управління - Реферат

вільними і самоврядними, стрижнем і суттю яких є саме право. Позаяк саме право дозволяє людям утвердитися у великих загальнолюдських цінностях, зробити волю у високому розумінні вихідним початком і стрижнем життя, гідного людей, повернути її на людську активність, творчість, здійснення розуму.
А це все припускає необхідність нового у розумінні права, а, отже, - його складової частини - правової культури.
Йдеться, зокрема, про нову науку, яка покликана досліджувати походження, формування та розвиток права, свобод і обов'язків людини і громадянина, а також розробляти заходи щодо їх реалізації громадянами, суспільством і державою - правологію [7]. Ця наука "об'єднує всі наукові й освітні світогляди про суть і призначення права та його роль у житті людини і суспільства" [7, с. 103] і розглядає право як об'єктивне постійно існуюче реальне соціальне явище, яке розвивається з практики особистого та суспільного життя. Вказана наука "охоплює не тільки право як існуюче у суспільстві матеріальне соціальне явище, але і всю складність правової ідеології, яка відображає рівень правосвідомості учасників правових відносин та впливає на реальність реалізації матеріального права його суб'єктами:людиною і громадянином, сім'єю, представницькими органами, науковцями, освітянами, державними діячами, посадовими особами, політиками, керівниками різних рівнів та іншими" [7, с. 102].
Слід відмітити, що останнім часом у наукових колах закони почали розглядати як похідні, співвідносно до суб'єкта. Правова поведінка стала досліджуватися як самостійний феномен, а саме відхилення від правових норм не ототожнюватися з видом негативної поведінки. Правову і неправову поведінку почали розглядати як взаємообумовлену законом, як третім суб'єктом. Причому у самому законі передбачається наявність недосконалості і таким чином гаситься негативність сприйняття неправової поведінки [8].
Уже зараз, здається, вимальовуються деякі напрямки такого повороту в розумінні і характеристиках права, здатні перебороти традиційні трактування і дати відповідь на вимоги часу. Ось деякі з них:
1) висвітлення права зі світоглядних позицій, тобто його розуміння як самобутньої, унікальної ланки в процесах буття і розвитку людства. Унікальність і самобутність цієї ланки визначається тим, що вона має свої, незамінні функції і своє призначення, що не зводиться ні до категорій держави, ні до категорій моралі;
2) розвиток права, правової культури спрямований у майбутнє, пов'язане з розробкою таких наукових положень, що мають розкрити можливості і властивості права як сильного і діючого фактора в житті людини. Цей фактор дійсно унікальний, оскільки він, з одного боку, зобов'язаний слугувати людині, а з другого - пробудити в людині її творче начало за допомогою людського феномена - волі, поборовши, при цьому, негативні сторони цього феномена;
3) право - феномен розуму і високих істинно людських - духовних начал, які найбільш близькі до сутності людини, а, відтак, мають визначатися як святиня у житті людини.
Говорячи про такий органічний пласт людського існування як право, правова культура, неможливо обійти стороною питання їх ролі і місця у такій державі, яка називається правовою.
До основних ознак, за якими яку-небудь державу можна було б визначити як правову [9], входить, у тому числі і наявність у всіх громадян правової культури, зокрема життєво необхідних юридичних знань, а також умінь і навичок їх використання в практичному житті. Ця ознака детермінується активною участю громадян у суспільно-політичному житті, оскільки побудова правової держави неможлива без їх юридичної поінформованості, правової культури. Остання включає в себе знання права, повагу до закону, готовність виконувати закон, уміння користуватися законодавством у практичному житті, бажання та готовність боротися з правопорушеннями. Це досягається шляхом правової пропаганди та різними іншими засобами.
Взагалі ж науковці відзначають таке: якщо взяти соціальну матрицю поведінки людини з точки зору її правової культури, то на найнижчому щаблі основним мотивом буде острах покарання, на середньому - очікування вигоди, а на найвищому має бути гармонія, співзвучна діючій системі нормативної регуляції, де органічно сполучатимуться юридичні, моральні та інші соціальні імперативи [10].
Наявність у громадян високої правової культури, у свою чергу, є визначальним чинником втілення інших ознак правової держави, як-от закріплення у Конституції та інших законах основних прав людини, високий авторитет закону (або панування у суспільному та державному житті законів, які виражають волю більшості або всього населення країни), врегулювання відносин між особою та державою на підставі загальнодозвільного принципу: "особі дозволено робити те, що прямо не заборонено законом", взаємовідповідальність особи та держави.
Дійовим чинником впливу на формування та розвиток саме такої культури має стати діяльність носіїв державної влади в Україні залежно від їх ролі у суспільному житті країни - законодавчій, виконавчій чи судовій. Якщо, на нашу думку, роль "форварда" у вказаній діяльності відіграє законодавча влада (оскільки саме вона визначає основні правила гри), то на долю "захисника" і "напівзахисника", що уособлюються в образі уряду України, центральних та місцевих органів виконавчої влади випадають нелегкі будні: забезпечувати належне виконання рішень "форварда". Таке виконання передбачає високий рівень правосвідомості осіб, які залучаються до нього. Їх діяльність має бути максимально спрямованою на забезпечення усталення такого правопорядку в державі, за яким:
а) законопроекти готуються належно (на підставі відповідних науково-практичних результатів, що мають своїм підґрунтям ретельне дослідження реалій у відповідному напрямку впливу як у вітчизняному просторі, так і у світовому);
б) закони виконуються;
в) закони виконуються належно;
г) закони змінюються у встановленому порядку (див.: підпункт "а").
1.3. Сучасний аспект утвердження правової культури
Необхідність підвищення рівня правової культури громадян України, їх правосвідомості зумовлюється становленням нашої держави як демократичної та правової, а також формуванням засад громадянського суспільства. Ефективна реалізація вказаних факторів на сучасному етапі державотворення залежить від рівня їх законодавчого утвердження.
Вказані вище
Loading...

 
 

Цікаве