WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Раціоналізм як науковий підхід в аналізі політики - Реферат

Раціоналізм як науковий підхід в аналізі політики - Реферат

основою аналізу й, окрім того, він обстоював ідею "комунітаризму" для аналізу, оскільки для державної політики важливим є розбудова суспільства, в якому "дія політики й інтелектуальна рефлексія мали б високий державний статус". Усього цьогоможна досягти шляхом підвищення індивідуальної й масової свідомості, адже активне суспільство "пізнає себе" й використовує "знання пізнання" для власного перетворення і трансформації сфери державної політики. В процесі становлення активного суспільства важливу роль відіграють суспільні науки, інтелект, здібності, які залучені до парадигми аналізу політики. Отже, аналіз (методологія, технологія, результати, наслідки тощо) використовується для вдосконалення суспільства. Активне суспільство - це суспільство, в якому процес політики є відкритим, прозорим, і у його творенні значну роль відіграє громадськість. Тобто перевірка "колективної реальності" шляхом застосування інтелектуальних здібностей аналітиків. Загалом маємо таке схематичне зображення "активного" суспільства (див. рисунок).
?
Рис. Схематичне зображення "активного" суспільства
A.Етзіоні зазначав, що "суспільство, яке вільне для перевірки ідей та апробації фундаментально нових ідей, не може бути обмежене вузьким фільтром еліти, що тримають "кермо" влади. Таке суспільство має забезпечувати фундаментальну критику та бути відкритим для неї. Такого самокритичного суспільства, активного у використанні знань, можна досягти лише за умов трансформації постмодерністського суспільства шляхом повнішої критики [11, с. 189-190].
Критична функція аналізу політики також характеризується в працях Г.Ласвела [13; 14], Ч.Ліндблома [15] та ін. Специфікою ж дослідження A.Етзіоні є погляд щодо важливості "суспільних" інститутів і символів як складників критичності активного суспільства. Розбудова активного суспільства обов'язково містить такі компоненти: знання і мораль (як вимірник).
Ще одним прихильником критичного раціоналізму є ізраїльський дослідник Е.Дрор (Yehezkel Dror) [10]. Загалом він погоджувався з концепцією аналізу політики Ч.Ліндблома, але зважаючи на специфіку Близького Сходу, він інтуїтивно відчував і науково обґрунтовував обмеженість аналізу для цих країн на відміну від американської чи європейської традиції. Тобто, Е.Дрор зазначав, що процес вироблення політики є занадто складним, щоб його можна було обмежити рамками будь-якої моделі, окрім того він особливо критикував доцільність інкременталізму (нарощувальної моделі) та обстоював модифіковану форму раціоналізму. Дослідник намагався поєднати аналіз політики, системний аналіз і біхевіоризм [10].
Отже, обмеження аналізу політики з огляду на трансформаційність, глобалізаційність суспільств є важливим складником сучасних аналітичних підходів. Крім того, заслуговує на увагу точка зору Е.Дрора, що для аналізу політики є характерним існування специфічної сфери екстрараціонального розуміння, яке ґрунтується як на засвоєному знанні, так і на індивідуальному досвіді [10, с. 15-16]. Для оптимальної політики необхідне переконання виробників рішень у поширенні своїх поглядів і методів для кращого управління у світі. Загалом для екстрараціональної політики характерні три головні її етапи, що містять такі складники [10, с. 163-164]:
Преполітика
1. критерій обробки;
2. середовище (реалії) обробки;
3. проблеми обробки;
4. ресурси дослідження, обробки і розробки;
5. проектування, оцінювання і перепроектування системи вироблення політики;
6. визначення проблем, критеріїв та ресурсів;
7. визначення стратегії вироблення політики.
Вироблення політики
8. замовлення ресурсів;
9. встановлення цілей, пріоритетності завдань;
10. встановлення і ранжування критеріїв;
11. підготовка списку альтернатив-стратегій;
12. прогноз вигід-витрат альтернатив-стратегій;
13. зіставлення за однаковими критеріями прогнозів вигід-витрат альтернатив-стратегій (з визначенням найкращих з них);
14. оцінювання вигід-витрат "найкращих" альтернатив і "рішення" щодо їх придатності;
Постполітика
15. стимуляція впровадження політики;
16. впровадження політики;
17. оцінювання процесу вироблення політики після впровадження;
18. прямий і зворотний зв'язок.
Де-факто ця модель намагається охопити реалії світу з його цінностями й різноманіттям сприйняття цих реалій та пропонує підхід, в якому поєднуються головні елементи раціональної моделі (вигоди-витрати, цільова функція тощо) з екстрараціональними (за межами "чистої раціональності"). Схематично ця модель має таке зображення (див. рисунок).
Зворотнім боком інтенсивного застосування цієї моделі є техно-кратизація ролі науки про (державну) політику і віра у всесилля менедж-менту. Автор вважає найбільшою доцільністю і доречністю цієї моделі не директивний її вимір, а визначення меж для аналізу процесу політики. І це можливе завдяки тому, що аналіз державної політики спирається на взаємозалежні етапи циклічного вироблення політики.
Реалісти політики. До цієї когорти можемо віднести добре відомих дослідників політики: А.Вілдавськи [18; 19], Б.Гоґвуда і Л.Ґана [12], Ч.Ліндблома і Е.Вудгауза [15], Л.Пала (деякі положення) [17; 6] та ін. Вони характеризують аналіз політики як складник політичного процесу, який, у свою чергу, домінуюче спрямований на підвищення якісного рівня арґументів політики. Бачення ж, що аналіз політики намагається кардинально змінити напрям політики в суспільстві, реалісти політики вважають хибним. Навпаки, вони вважають аналіз ефективною дією для вдосконалення суспільної полеміки. Як писали Ч.Ліндблом і Е.Вудгауз: "Якість державної політики залежить від значної кількості ідей і взаємодій, в яких професійні аналітики політики відіграють незначну роль... хто аналізував державну політику, сприяли уникненню аспектів, які заважають мудрому виробленню політики, поширювали сферу обміркованого розповсюдження змін, посиленню політичних дебатів щодо проблем, можливостей і альтернативних варіантів політики" [15, с. 137]. Тобто корисність ґрунтовного дослідження зневажається, викривляється і у будь-який засіб стає неефективною. Таким чином, виникає запитання: в чому сенс і взагалі навіщо потрібен аналіз державної політики?
Основою системи прийняття рішень у реальному світі є не раціональність, а покращання суспільного життя шляхом подолання невизначеності завдяки висновкам із практичного досвіду (навчання на помилках), і це підтверджує погляд на раціональність як неефективний арґумент для вдосконалення системи прийняття рішень. Тому реалісти політики вважають, що для ефективного покращання системи прийняття рішень необхідно зробити його максимально прозорим і відкритим процесом вироблення політики (на противагу вузько-замкненому, елітному - аналіз
Loading...

 
 

Цікаве