WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Процеси еволюції інформаційних артефактів управління - Реферат

Процеси еволюції інформаційних артефактів управління - Реферат

рівень його поінформованості нагадує міру сили цього "тяжіння".
Третя група сил пов'язана з дуже важливою компонентою комунікативної системи - контекстом. Контекст визначається оточенням, у якому здійснюється інтерпретація повідомлення. Контекст може визначатися тематикою лекції,завданням, яке повинна вирішувати людина, метою рішення, яке вона повинна прийняти, розділом знань, знайомство з яким є необхідним для розуміння повідомлення тощо. Тобто виходить, що інформація "багатомірна", або існує завжди у певному багатомірному про-сторі, де і відбувається комунікація.
Ця багатомірність є важливою особливістю інформаційних процесів, оскільки вона, у першу чергу, стала причиною появи великої кількості спеціальних мов (кодів), кожна з яких дає змогу вдало вирішувати окремі проблеми розуміння специфічної інформації. "Розум поступово створює конструкції та мови, які дозволяють інтерпретувати феномени, що спостерігаються, описувати їх і робити "зрозумілими". І найголовніше - пророкувати явища, саме існування яких раніше не укладалося у які-небудь схеми, доступні розумінню" - писав академік М.М. Моісєєв [4].
Четверта група сил пов'язана із споконвічною проблемою людського мислення - проблемою складності. Реальність, яка нас оточує, є дуже складною. Всі науки, наукові теорії, методології, моделі, є ні чим іншим, як винаходами розуму, які переслідують одну мету - спрощення реальності. Принцип спрощення є наслідком глобального "принципу економії", який проявляє себе у часткових принципах: принципі мінімуму дисипації енергії, принципі мінімуму ентропії, принципі економії у мові. Відомо, наприклад, що рідина у вільному стані прагне зайняти найменший об'єм. Інформаційні процеси теж не уникли впливу цього принципу. Людина, коли бажає запам'ятати великий обсяг інформації, найчастіше використовує прийом поділу його на частини: шляхом повторення, невеликі порції інформації запам'ятовуються швидше. Психологи вважають, що така властивість людської пам'яті пов'язана з її організацією, оскільки інформація, яку сприймає людина, спочатку зберігається у так званій "швидкій" пам'яті, а вже потім, після засвоєння, - переходить до "довгострокової". А швидка пам'ять - швидко працює, але має обмежений обсяг.
Усі зазначені сили визначають певну динаміку, певні закономірності існування і перетворення інформації у процесах комунікації.
Кажучи про ІПУ, частіше за все мають на увазі певну якісну модель простору, субстанцією якого є інформація. Однак, як відомо, знання не існують самі по собі. Їх творцями та користувачами є інформаційні суб'єкти, які створюють інформацію, здатні її сприймати, оцінювати та використовувати.
У вступі до книги Людвіга Вітгенштайна "Tractatus Logico-Philosophicus. Філософські дослідження" Бертран Рассел зауважує: автор "порівнює лінгвістичний вислів із геометричною проекцією. Геометрична фігура може бути спроектована різними способами, і кожен із тих способів відповідає іншій мові, проте проектні властивості оригінальної фігури залишаються незмінні, хоч би який спосіб був обраний. Ці проектні властивості відповідають тому, що в його теорії речення і факту повинно бути спільне їм обом, якщо речення має стверджувати факт" [5].
Останній образ якнайкраще відповідає нашому визначенню інформаційного простору. Метод "проектування" є, мабуть, найпоширенішим методом спрощення. Складне явище з реальності має багато ознак, які його характеризують. Вивчення такого явища починається з виділення окремих ознак, що дає змогу побудувати спрощену модель (читай проекцію) цього явища. Ознаки виділяються за різними правилами: (1) окремі ознаки видаються досліднику більш вагомими, важливими, ніж інші, і досліднику уявляється, що вивчення саме цих ознак дозволить зрозуміти найбільш суттєвий бік явища (саме поняття "бік явища" дуже близьке до поняття "проекція"), (2) ознаки виділяються і розглядаються окремо, оскільки дають змогу застосувати певні наукові методи дослідження (наприклад, якщо ознаки є числовими, то для їх детального вивчення можуть бути застосовані математичні методи), (3) певні ознаки виявляються незрозумілими, не піддаються дослідженню, і тому доводиться їх пропускати (вимушене спрощення).
Те саме можна говорити й про інформацію. Як ми вже відзначали, ІАр є ні чим іншим, як проекціями ситуацій, подій на "площини" інформаційного простору (або вони складаються з таких проекцій). І це не випадково, оскільки головне призначення будь-якого ІАр - це розуміння та сприйняття.
"Кванти" змісту
Первісним станом будь-якого ІАр є, звичайно, його потенційний стан. Він однозначно характеризується потенційним словником операндів, який у подальшому будемо називати скорочено - тезаурусом ІАр. Цей стан повністю визначається інваріантами завдання [2]. Окремі "наближення" стану ІАр до потенційного, називаються квазіпотенційними (наприклад, коли окремі ключові поняття тезауруса необхідно пов'язати певними відношеннями для точного визначення контексту або змісту).
Динаміка комунікативних процесів, які відбуваються у ІПУ, пов'язана з двома основними тенденціями: (1) переміщенням ІАр між суб'єктами та (2) зміною рівня компетентності інформаційних суб'єктів завдяки їх взаємовідношенням з певними ІАр. Трансформації, які зазнає інформація у процесі переміщення, зводяться до трьох (а не до двох, як це зазначалося у [2]) основних типів: (1) реалізація, тобто перетворення квазіпотенційного представлення ІАр у нормальне (наприклад, роз'яснення), (2) узагальнення, - зворотна операція, яка пов'язана із засвоєнням інформації шляхом її "згортання" у квазіпотенційне представлення, та (3) трансляція, - переклад з однієї мови на іншу. Множину взаємовідношень між інформаційним суб'єктом та ІАр можна також звести до трьох основних типів: (1) поглинання інформації, тобто її сприйняття та розуміння, яке супроводжується фільтрацією - відкиданням зайвої, незрозумілої інформації, (2) навчання, тобто зростання компетенції суб'єкта, та (3) забування інформації, яке можна трактувати як зменшення компетенції.
Не важко помітити, що більшість ІАр можуть перебувати в одному з чотирьох сталих станів, які можна вважати "квантовими" рівнями ІАр: рівнем вимог (квазіпотенційним рівнем), концептуальним рівнем, структурним рівнем та рівнем реалізації. При цьому треба відзначити, що інші стани - можливі, але вони не є стійкими (сталими).
Схема реалізації ІАр, або реалізаційна послідовність, наведена на рис. 1. У загальному випадку ІАр проходять всі фази та переходять з рівня вимог на концептуальний рівень, з нього - на структурний рівень і далі - на рівень реалізації. Однак повна послідовність має місце у тому випадку, коли кожна елементарна трансформація є водночас комунікативним
Loading...

 
 

Цікаве