WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Іноземні інвестиції – як елемент економічного розвитку держави” (на прикладі ТзОВ “СП “Інтерплит”) - Дипломна робота

Іноземні інвестиції – як елемент економічного розвитку держави” (на прикладі ТзОВ “СП “Інтерплит”) - Дипломна робота

джерелом інвестицій є залучені капітали іноземних інвесторів. Усі інвестиційні складові в сумі становлять сукупні (валові) інвестиції і формують структуру засобів, що впливають на інвестиційну діяльність суспільства і визначають темпи економічного зростання. Чисті інвестиції - це сукупні інвестиції за мінусом амортизаційних відрахувань [15, с. 32].
Інвестиції класифікуються за такими ознаками [15, с. 53]:
- видами, тобто змістом інвестиційних ресурсів;
- суб'єктами інвестиційної діяльності;
- об'єктами застосування;
- характером участі в інвестиційному процесі;
- формою власності на інвестиційні ресурси;
- ступенем ризику;
- регіональною належністю;
- термінами застосовування тощо.
Як інвестиції можуть розглядатися:
- грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;
- рухоме і нерухоме майно;
- майнові права, що випливають із авторських прав та інших видів охорони інтелектуальних цінностей;
- сукупність технічних, технологічних, комерційних та ін. знань ("ноу-хау"), документально зафіксованих, але не запатентованих;
- права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;
- інші цінності.
Суб'єкти інвестиційної діяльності визначаються формою власності на інвестиційні ресурси. Власність поділяють на приватну: кошти громадян, підприємств недержавної форми власності неурядових організацій; державну: кошти з державного бюджету, бюджетні кошти місцевих органів влади, державних підприємств та установ; іноземну: позичкові та кредитні ресурси, залучені з-за кордону [31, с. 15].
За об'єктами прикладання інвестиції поділяються на:
- реальні - кошти, вкладені в матеріальні (будівлі, споруди, обладнання) та нематеріальні активи (патенти, ліцензії, "ноу-хау", документація науково-технічних та проектно-конструкторських робіт, програмні засоби тощо);
- фінансові - вкладання коштів у різноманітні фінансові інструменти - цінні папери, депозити, цільові банківські вклади.
За характером участі інвестора інвестиції бувають:
- прямі, що передбачають безпосередню участь інвестора у виборі об'єкта інвестування і вкладанні коштів, участь у реалізації інвестиційного проекту на всіх стадіях інвестиційного циклу (передінвестиційні дослідження, проектування й будівництво об'єктів, виробництво);
- непрямі, опосередковані, що здійснюються через фінансових посередників - інвестиційні фонди й компанії, які акумулюють фінансові засоби, на свій розсуд інвестують їх та управляють ними. Фінансові посередники також розподіляють доходи від інвестицій між вкладниками коштів. Непрямі інвестиції в цінні папери називають портфельними інвестиціями.
За регіональними ознаками інвестиції розглядають як:
- внутрішні, тобто кошти, інвестовані вітчизняними інвесторами на терені даної держави;
- іноземні, тобто інвестиції іноземних юридичних та фізичних осіб, іноземних держав, міжнародних урядових та неурядових організацій на терені конкретної країни;
- зарубіжні, тобто ті, що їх здійснюють вітчизняні інвестори на території іншої держави (придбання або створення виробництв, придбання цінних паперів зарубіжних компаній, нерухомості, якогось майна тощо).
За термінами інвестування інвестиції бувають:
- короткострокові (короткострокові депозити, банківські вклади, ощадні сертифікати терміном до одного року);
- довгострокові (терміном понад один рік).
За формами участі інвестора: ці форми залежать від джерел формування інвестиційних ресурсів на мікрорівні, і поділяються на:
- власні ресурси інвесторів;
- позичені ресурси - державний кредит, кредит банків, позичені права;
- залучені на правах часткової участі спільно з ресурсами інших інвесторів (колективний інвестор). Ця обставина визначає, чи буде участь інвестора в інвестиційному проекті цілком самостійною, чи тільки частковою (пайовою) через прямий вклад або придбання акцій, концесій, облігацій та інших цінних паперів.
За ступенем та причинами ризику:
- безризикові, наприклад короткострокові інвестиції у країни зі стабільною економічною ситуацією;
- ризикові, зумовлені різними чинниками. Ці ризики, у свою чергу, поділяються на: форс-мажорні обставини - стихійні лиха (землетруси, повені, шторми, кліматичні катаклізми) та інші надзвичайні ситуації; макроекономічні ризики, пов'язані зі змінами макроекономічної ситуації, зокрема значними коливаннями процентних кредитних ставок, різкими непередбачуваними змінами валютних курсі в та експертних цін на товари й сировину; операційні, або комерційні, тобто ризики, що зумовлюються специфікою інвестиційного проекту. До них належать невиконання планів робіт, перевитрата коштів через помилки у проектуванні плануванні та координації робіт, виробничо-технологічні ризики (аварії, вихід з ладу устаткування і т. п.). До операційних ризиків можна також включити ризики, пов'язані з порушенням сторонами власних юридичних зобов'язань, запровадженням ембарго на експорт (імпорт) і скасуванням експортно-імпортних ліцензій, забороною чи обмеженнями права вільного продажу товару, раптовими дискримінаційними змінами системи оподаткування (запровадження нових або збільшення чинних податків на імпорт - експорт товарів і обладнання). Окремою групою ризиків є політичні ризики. Вони відрізняються від попередніх тим, що їхнє виникнення залежить від інших причин, ніж комерційних ризиків, і характеризує міру втручання держави-реципієнта в інвестиції у господарську діяльність. До політичних ризиків відносять: неможливість конвертації і репатріації доходів (уведення обмежень або занадто велика затримка конвертації власних доходів інвестора в іноземну валюту та(або) репатріації їх за межі країни); експропріація (часткове або повне позбавлення інвестора права власності контролю та інших прав на застраховану інвестицію); війна й суспільні заворушення.
Ця класифікація не є вичерпною, але дає змогу належним чином упорядкувати аналіз еволюції інвестиційної теорії.
У суспільстві, побудованому на ринкових засадах, Інвестиційна діяльність с вільною і регулюється загальним економічним процесом. Проте Існує кілька обставин, коли держава бере на себе функції управління інвестиційними процесами [42, с. 10]:
- коли перед суспільством поставлено певну суспільне) значущу мету, держава свідомо спрямовує політику економічних трансформацій, наприклад, під час структурної перебудови економіки;
- коли сама держава є стратегічним інвестором;
- коли держава є власником великих підприємств, що визначають структуру суспільного виробництва;
- коли вільний розвиток інвестиційних процесів загрожуєнаціональній економічній безпеці і постає потреба в протекціонізмі.
Методи
Loading...

 
 

Цікаве