WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Правовий режим іноземного інвестування - Реферат

Правовий режим іноземного інвестування - Реферат

підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998р. №740)1
Майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємства, з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації чи власного споживання), звільняється від обкладення митом. Порядок пропуску такого майна на територію України визначається ст. 18 Закону України "Про режим іноземного інвестування" та постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок видачі, обліку і погашення векселів, виданих Щ час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна від 7 серпня 1996 р.
Підприємство з іноземними інвестиціями є самостійним у здійсненні господарської діяльності. Воно самостійно визначає умови реалізації продукції (робіт, послуг), включаючи ціну на них, якщо інше не передбачено законодавством України
Продукція цих підприємств не підлягає ліцензуванню та квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями здійснюється у загальному для всіх суб'єктів підприємницької діяльності, порядку, тобто відповідно до податкового законодавства України.
Охорона та здійснення підприємствами з іноземними інвестиціями прав інтелектуальної власності забезпечується згідно з законодавством України. Ці підприємства самостійно приймають рішення про патентування (реєстрацію) в Україні та за кордоном винаходів, промислових зразків, товарних знаків, інших об'єктів інтелектуальної власності, що їм належать, керуючись при цьому українським законодавством.
Участь іноземного інвестора у підприємстві з іноземними інвестиціями може обмежуватися законодавством. Це стосується, наприклад, страхових організацій. Згідно з ч. З ст. 2 Закону України "Про страхування" загальна частка іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у статутному фонді страховика, як правило, не може перевищувати 49 відсотків.
7. Інвестиційні договори за участю іноземних інвесторів
Хоча здійснення іноземних інвестицій у формі підприємств з іноземними інвестиціями є чи не найрозповсюдженішою формою, однак іноземні інвестиції можуть здійснюватися і в інших формах, в тому числі шляхом укладання концесійних договорів та договорів про спільну інвестиційну діяльність.
Загалом відносини щодо вкладення іноземних інвестицій опосердковуються за допомогою інвестиційного договору (у вузькому розумінні). Цей договір має такі характерні ознаки:
o особливий суб'єктний склад: однією зі сторін договору має бути іноземний інвестор;
o предмет договору - іноземна інвестиція, що здійснюється в будь-якій не забороненій законодавством України формі, та розмір якої фіксується в договорі;
o об'єкт інвестування, не заборонений законодавством України щодо іноземних інвестицій;
o мета договору - здійснення іноземної інвестиції й отримання як результату прибутку (доходу) чи досягнення соціального ефекту;
o необхідність дотримання письмової форми (а в передбачених законодавством випадках - нотаріально посвідченої); оскільки інвестиційна діяльність є різновидом зовнішньоекономічної діяльності (ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"), то при укладенні інвестиційних договорів, які опосередковують здійснення іноземного інвестування, слід дотримуватися спеціальних вимог щодо форми та змісту договору, притаманних для зовнішньоекономічних контрактів, якщо законодавство про режим іноземного інвестування3 та спеціальні закони (наприклад, Закон України "Про лізинг") не передбачають іншого.
Так, спеціальні вимоги встановлені законодавством щодо порядку укладання змісту і форми концесійних договорів.
Ці договори, укладаються Кабінетом Міністрів України або уповноваженим на це державним органом (щодо об'єктів права державної власності) Та органом місцевого самоврядування (щодо об'єктів права комунальної власності) з іноземними інвесторами, і передбачають надання останнім прав на розробку та освоєння відновлювальних і невідновлюваних природних ресурсів, проведення господарської діяльності, пов'язаної з використанням об'єктів державної власності та комунальної власності не переданих підприємствам, установам, організаціям у повне господарське відання чи оперативне управління.
Концесійним договорам притаманні особливі ознаки, а саме:
o однією з сторін такого договору виступає держава в особі уповноваженого органу чи орган місцевого самоврядування;
o визначеність строку дії такого договору залежно від характеру та умов концесії (однак із законодавчим обмеженням мінімального та максимального строку дії договору);
o конкурентні засади укладання договору;
o спеціальна реєстрація укладених договорів. Концесійні договори умовно можна поділити на дві категорії:
o концесійні договори, за якими іноземному інвестору передається право на використання природних ресурсів;
o концесійні договори, за якими іноземному інвестору передається право на використання інших об'єктів, що перебувають у державній власності та комунальної власності й не передані підприємствам, установам, організаціям у повне господарське відання чи оперативне управління.
Наведена класифікація концесійних договорів зумовлена особливим правовим режимом природних ресурсів, що становлять об'єкт права власності Українського народу, і відповідно - особливим порядком укладання концесійних договорів на право використання природних ресурсів.
Зазначені відносини регулюються законодавством про іноземні інвестиції, концесії та природоохоронним законодавством.
Так, ст. 3 Закону України "Про режим іноземного інвестування" до форм здійснення іноземних інвестицій відносить придбання іноземним інвестором самостійно чи за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання на території України її природних ресурсів (частиною яких є надра). Рівночасно ст. 13 Кодексу України про надра встановлює, то користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземні юридичні особи та громадяни, а ст. 68 цього кодексу передбачає, що іноземним юридичним особам і громадянам надра у користування та право на переробку мінеральної сировини надаються на конкурсній основі на підставі угод (контрактів), які укладаються відповідно до вимог зазначеного кодексу, інших законодавчих актів України та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок укладання контрактів на користування надрами за участю іноземних юридичних осіб і громадян був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 1995 р. № 948і, дію якої було скасовано постановоюКабінету Міністрів України від 8 червня 1998 р. № 891, що затвердила Положення про порядок організації і проведення міжнародних конкурсів
Loading...

 
 

Цікаве