WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Лізинг - Реферат

Лізинг - Реферат

готовність виконання заявки розпочинається важливий етап - юридичне закріплення економічних стосунків.
Для досягнення цієї мети звичайно оформляються такі документи: кредитний договір між лізинговоюкомпанією та банком про позички для проведення лізингової операції; договір купівлі-продажу об'єкта лізингу; акт прийняття-передачі об'єкта лізингу в експлуатацію; угода з технічного обслуговування обладнання; угода зі страхування майна, переданого в лізинг; лізингова угода. Основним юридичним документом, що закріплює право користування об'єктом лізингу, виступає лізингова угода.
Як свідчить закордонний досвід1, лізингова угода може будуватися у функціональному чи в умовно-правовому плані.
Перший варіант договору представлений послідовним переліком можливих операцій, пов'язаних з його реалізацією: купівля, транспортування, монтаж, ремонт, виплата лізингових платежів, страхування та ін. При цьому в кожному з пунктів зазначаються права та обов'язки сторін.
У другому варіанті угода поділяється на пункти, в яких перелічуються умови її прийняття та розірвання, окремо права та обов'язки лізингоотримувача, лізингодавця, права та обов'язки третіх сторін, якщо такі є, та ін.
Так, умовно-правовий договір зазвичай містить такі положення:
1) пропозиція по лізингу, в якій висвітлюються вимоги до організації лізингової угоди та ліміт часу, протягом якого така операція повинна бути укладена;
2) умови лізингу. В цей розділ входять основні показники операції: назва майна, постачальник, ціна продажу, строк дії угоди, умови постачання, платежів, сплата податків, внесків;
3) зміст договору, де зазначається основні принципи лізингу (використання обладнання, можливість суборенди тощо);
4) умови прийняття договору;
5) особливості відмови від договору та його розірвання. Тут передбачаються також можливі дії сторін у випадку непогодження з розірванням договору;
6) права та обов'язки лізингоотримувача в процесі реалізації угоди;
7) права та обов'язки лізингодавця.
Умовно-правова угода зазвичай завершується загальними положеннями по оформленню договору, повноваженнями основних суб'єктів, умовами дії угоди.
Угоди функціонального типу будуються за принципами послідовного опису дій лізингодавця та лізингоотримувача з реалізації угоди. Як приклад побудови функціональної угоди можна привести таку послідовність:
1) сутність і предмет договору;
2) порядок оформлення та прийняття договору;
3) приведення договору в дію;
4) зв'язок лізингодавця з постачальником, транспортування, монтаж майна тощо;
5) страхування предмета лізингу;
6) оформлення зворотного зв'язку між лізингодавцем та лізингоотримувачем, лізингоотримувачем та постачальником;
7) використання лізингового майна;
8) проведення ремонту, профілактики, гарантованого обслуговування майна;
9) підготовка спеціалістів підприємства-лізингоотримувача до роботи на об'єкті лізингу. Надання супутньої документації;
10) пролонгація договору та купівля майна, що було в користуванні;
11) виплата лізингових платежів та інших компенсацій;
12) розірвання договору;
13) закінчення дії угоди.
Однак у більшості випадків використовують принцип комбінування угод, де реалізуються переваги як функціонального, так і умовно-правового договору.
При цьому лізинговий договір включає такі положення:
1. Предмет договору.
2. Порядок постачання та прийомна майна.
3. Права та обов'язки сторін.
4. Використання майна, ремонт та модифікації.
5. Страхування.
6. Строк лізингу.
7. Лізингові платежі та штрафні санкції.
8. Відповідальність сторін.
9. Порядок вирішення спорів.
10. Умови дострокового розірвання договору.
11. Дія сторін після завершення угоди.
12. Інші умови.
13. Форс-мажорні обставини.
14. Юридичні адреси та банківські реквізити.
5. Лізинг в Україні: стан і перспективи розвитку.
Лізинг в Україні все ще перебуває на межі свого формування, незважаючи на свідчення статистичних звітів Всеукраїнської асоціації лізингу "Укрлізинг", що за останні 3 роки обсяг лізингових послуг в Україні зріс майже на 30 % та склав 50 млн. дол. США. Однак весь обсяг лізингу не перевищує 10-12 % його попиту в промисловості України.
Для того щоб ринок лізингових послуг ставав більш дійовою та прозорою складовою сучасного ринку капіталів необхідно створити міцне підґрунтя для його розвитку - сприятливу законодавчо-нормативну базу, яка б у подальшому забезпечила ефективне функціонування лізингового бізнесу.
Сприятливий законодавчо-нормативний клімат є запорукою розвитку лізингу, тому що дійсно визнає його реальним і дієздатним, спроможним пробудити інтерес усіх зацікавлених у такому бізнесі сторін. Адекватний нормативний режим лізингу спроможний забезпечити йому рівне чи навіть сприятливіше підґрунтя для розвитку порівняно з іншими методами фінансування.
Зокрема, права та обов'язки лізингодавця як юридичного власника обладнання і права та обов'язки лізингоотримувача як користувача повинні бути чітко визначеними. Юридичному власникові потрібен простий та ефективний процес повернення активу, якщо умови лізингової угоди будуть порушені з боку лізингоотримувача, включаючи автоматичне право повернення власності без тривалих судових процедур, право вимагати виплати лізингового боргу та інше відшкодування збитків. Якщо повернення власності полегшено у правовому та юридичному аспектах, лізингові компанії можуть у такому випадку оформлювати більш ризиковані операції, ніж в інших випадках, та встановлювати більш низькі премії за ризик в угодах лізингу, що впливає на вартість угоди.
Лізингоотримувач повинен мати право використовувати обладнання та отримувати повну віддачу від активу. Як правило, лізингоотримувач також має право ставати власником при здійсненні заздалегідь узгодженого опціону придбання при закінченні лізингової угоди. Водночас лізингоотримувач зобов'язаний своєчасно вносити лізингову плату, а також страхувати та обслуговувати обладнання.
Оскільки більшість лізингових компаній не здійснюють депозитних операцій для фізичних осіб і не беруть участі у ринках грошових коштів, якими оперують центральні банки, вони беззастережно відносяться до структур з помірним ризиком діяльності та підлягають меншому регулюванню з боку держави, ніж комерційні банки. Однак у розвинутих країнах, де регулюючі органи спостерігають за лізингом (загалом це центральний банк чи міністерство фінансів), останні часто здійснюють контроль за ефективністю через фінансову звітність з метою визначення відношення максимального боргу до акціонерного капіталу, мінімальних потреб капіталу. Кінцевим завданням таких перевірок є визначення допустимого ступеня свободи для лізингової компанії.
Більшість країн мають податкові режими, сприятливі для здійснення інвестицій та розвитку малих підприємств, тому вбачається
Loading...

 
 

Цікаве