WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Сучасна аграрна політика української держави - Курсова робота

Сучасна аграрна політика української держави - Курсова робота

інтегровану і спеціалізовану галузь законодавства, що є системою взаємопов'язаних і взаємоузгоджених уніфікованих та диференційованих нормативно-правових актів, які є джерелом і формою виразу правових норм, спрямованих на регулювання аграрнихвідносин 14,с.3-5 .
Розвиток аграрного законодавства про аграрну реформу пройшов декілька етапів, які повністю відображали нові тенденції розвитку та вдосконалення суспільних відносин у сфері аграрного сектора. Слід підкреслити, що законодавство про аграрну реформу має свої істотні особливості, зумовлені радикальними змінами форм власності і господарювання на селі, сучасним станом економіки, що відобразилось у збільшенні питомої ваги нормативно-правових актів у цій сфері, поглибленням їх спеціалізації і компетентності.
Так ож можна відзначити особливість законодавства про аграрну реформу в Україні: аграрні відносини регулюються здебільшого у формі законів - актів з вищою юридичною силою. В цьому аспекті важливим є збереження тенденції до врегулювання аграрних відносин нормативно-правовими актами вищої юридичної сили та дотримання з цього приводу суб'єктами правотворчості вимог Конституції України.
Ядром аграрного законодавства є нормативно-правові акти, що забезпечують проведення аграрної реформи.
На думку Н.І. Титової, аграрне законодавство про аграрну реформу має відповідати таким основним засадам 15,с.6-9 :
1) пріоритетність сільського господарства в системі всіх галузей народного господарства;
2) державна підтримка сільського господарства;
3) державно-правова охорона земель сільськогосподарського призначення;
4) визначення сільськогосподарської праці як найпрестижнішої та забезпечення її стимулювання;
5) рівність всіх організаційних форм ведення сільського господарства, вільний їх вибір;
6) державне забезпечення соціально-економічних умов життя та праці селянина.
Оскільки основою аграрної реформи є земельна реформа, то багато нормативно-правових актів присвячено саме регулюванню земельних відносин. До них можна віднести, насамперед, постанову Верховної Ради України "Про земельну реформу" 16,с.98 , Закон України "Про форми власності на землю" 18,с.225 та інші нормативно-правові акти земельного законодавства.
Розвиток законодавства про земельну реформу, яка є складовою аграрної реформи пройшов чотири етапи свого розвитку 19,с.25-46 . Перший етап розпочався в кінці 1990 року із прийняття постанови ВРУ від 18 грудня "Про земельну реформу". Слід зазначити, що цим було внесено зміни до існуючого Земельного кодексу УРСР. Другий етап земельної реформи асоціюється з прийняттям Закону України "Про форми власності на землю" від 30 січня 1992 р. З цією подією пов'язують нову редакцію Земельного кодексу 1992 року.
Наступний етап розпочався 10 листопада 1994 року, у зв'язку з виданням Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" 20 . Цим указом було визначено суть і порядок паювання земель. В подальшому прийнято спеціальний акт, що регулював порядок паювання земель, переданих у колективну власність.
Четвертий етап земельної реформи став кульмінацією, оскільки було прийнято новий Земельний кодекс від 25 жовтня 2001 року.
До актів, що забезпечують проведення аграрної реформи, слід також віднести і акти, що мають на меті реформування не лише земельних, а й інших видів суспільних відносин у сфері сільськогосподарського виробництва. Це, зокрема, Закони України "Про селянське (фермерське) господарство" 21,с.186 , "Про сільськогосподарську кооперацію" 22,с.261 , "Про особливості приватизації майна в АПК" 23,с.136 , "Про фіксований сільськогосподарський податок" 24,с.39 та ін.
Крім перерахованих нормативно-правових актів важливе значення при проведенні аграрної реформи мають також акти цивільного законодавства: Закони України "Про власність" 25,с.85 , "Про підприємства в Україні" 26,с.272 , "Про підприємництво" 27,с.249 та інші.
Окремо слід виділити такі нормативно-правові акти як Закони України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" 28,с.272 , "Про селянське (фермерське) господарство" 29,с.448 , а також Указ Президента України від 3.12.1999 р. "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" 30,с.11-13 та інші.
Отже, аграрне законодавство про аграрну реформу пройшло ряд етапів свого розвитку, кожний з яких відзначався прийняттям нових нормативно-правових актів. Розвиток аграрного законодавства про аграрну реформу зумовив виникнення нових правових інститутів аграрного права, серед яких можна виділити: інститут аграрної реформи; інститут приватної власності на землю; інститут сільськогосподарської оренди; інститут селянського (фермерського) господарства; сільськогосподарської кооперації; інститут приватизації майна в АПК та інші.
ІІ Розділ
2.1
наука аграрного права України - це комплексна, інтегрована і спеціалізована юридична наука, що є системою знань про аграрне право як галузь, його предмет, структуру та методи правового регулювання, аграрно-правові норми та інститути, ,аграрне законодавство та окремі нормативно-правові акти, практику їх застосування, з точки зору закономірностей виникнення, функціонування, розвитку та напрямів вдосконалення 48 .
Комплексність науки аграрного права полягає в неоднорідному складі суспільних відносин.
Інтегрованість означає те, що в межах одного предмета правового регулювання об'єднуються суспільні відносини, що виникають в різних сільськогосподарських структурах.
Спеціалізованість аграрного права полягає у відображенні в змісті аграрно-правових норм специфіки сільськогосподарського виробництва.
Слід також зазначити, що процес виникнення аграрно-правової науки сягає до кінця 60-х - початку 70-х років.
Основою для формування аграрно-правової науки було сільськогосподарське законодавство.
Вперше в науці думка про існування аграрного права була висловлена в 1967 році, професором Уіквадзе та М.І. Козирем в своїх працях.
Вчені, а саме М.І. Козирь дав поняття права, визначив предмет і методи правового регулювання.
Думки вчених поділилися: одні підтримували існування аграрного права як комплексної галузі права (М.І. Козирь, Н.І Титова, Бичкова), а інші виступали проти (Шелестов, Янчук).
В світлі проведення аграрної та земельної реформи, а також виникнення нових аграрно-правових інститутів аграрного права України все більшого значення набувають наукові дослідження.
Роль аграрно-правової науки полягає в тому, що вона завдяки своїм дослідженням дає змогу виявити основні проблеми сучасного періоду розвитку нових правових інститутів та з'ясувати основні завдання її по науково-правовому забезпеченню їх удосконалення.
Аграрно-правовою наукою аналізуються різні аспекти земельної та аграрної
Loading...

 
 

Цікаве