WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Методологічний підхід до оцінки інвестиційного потенціалу - Реферат

Методологічний підхід до оцінки інвестиційного потенціалу - Реферат

у забезпеченні інвестицій можуть бути поділені на три основні категорії:
1) цільові фінансові резерви (тобто призначені виключно для фінансування інвестицій у формі капітальних вкладень);
2) фінансові резерви, які однозначно не можуть бути використані для капіталовкладень;
3) фінансові активи без чіткої цільової спрямованості і з різним рівнем ліквідності. Можливо, в умовах України саме третій вид є найбільш важливим елементом фінансових резервів.
Використавши бухгалтерські дані, можна встановити поточний інвестиційний фінансовий потенціал в галузі і особливо компанії як максимально можливу частку амортизаційних відрахувань і прибутку останнього повного року господарської діяльності, яку можна використати для фінансування капітальних вкладень:
ПІФП = АП + ПП, (5)
де АП - амортизаційний потенціал (теоретично повинен становити 100% амортизаційних відрахувань);
ПП - потенціал прибутку (максимально можлива сума прибутку, яку можна витратити для фінансування капітальних вкладень без порушення поточної господарської діяльності).
У табл. 1 подані розрахунки поточного інвестиційного потенціалу України і ступінь його використання за 1996-2002 роки. У 2002 році в порівнянні з 1996 роком поточний інвестиційний потенціал України збільшився на 7,76 відсотка, але ступінь його використання за цей же період зменшився на 17,75 відсотка, що спростовує уявлення про брак коштів для інвестування. Наявність нереалізованого інвестиційного потенціалу вимагає пошуку ефективних шляхів його реалізації.
Якщо у 1996 році норма валового заощадження майже дорівнювала нормі валового нагромадження (відповідно 19,98% і 20,72%) і співвідношення між ними становило 96,4 відсотка, то у 2002 році картина різко змінилася: норма валового заощадження в 1,4 рази була більшою за норму валового нагромадження (табл. 2). Отже, проблема полягає не в тому, як знайти ресурси для інвестування, а в тім, як трансформувати їх в інвестиційні ресурси.
Виходячи з методологічного посилання, що інвестиційний потенціал є відображенням взаємодії наявних ресурсів та невикористаних можливостей, які формують його єдину сутність, актуальною стає проблема пошуку рішень, пов'язаних із розробленням механізму вивільнення інвестиційного потенціалу.
Таблиця 1. - Поточний інвестиційний потенціал України і ступінь його використання за 1996-2002 роки
Показники Роки
1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002
1. Інвестиції в основний капітал (у фактичних цінах), млн. грн. 12557 12401 13958 17552 23629 32573 37178
2. Валове заощадження (у фактичних цінах), млн. грн. 16284 17512 19634 29354 41896 52248 62632
3. Валовий внутрішній продукт (у фактичних цінах), млн. грн. 81519 93365 102593 130442 170070 204190 225810
4. Поточний інвестиційний потенціал України, % (графа 2: графа 3 100)
19,98 18,76 19,14 22,50 24,63 25,59 27,74
5. Ступінь використання поточного інвестиційного потенціалу, % (графа 1: графа 2 100)
77,11 70,81 71,09 59,79 56,40 62,34 59,36
Таблиця 2. - Норми валового заощадження і валового накопичення у 1996-2002 роках
Показники Роки
1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002
1. Валове заощадження (у фактичних цінах), млн. грн. 16284 17512 19634 29354 41896 52248 62632
2. Валовий внутрішній продукт (у фактичних цінах), млн. грн. 81519 93365 102593 130442 170070 204190 225810
3. Норма валового заощадження, % (графа 2: графа х 100) 19,98 18,76 19,14 22,50 24,63 25,59 27,74
4. Валове накопичення основного капіталу, (у фактичних цінах), млн. грн. 16891 18517 20096 25131 33427 40211 43289
5. Норма валового накопичення, % (графа 4: графа 2 100)
20,72 19,83 19,59 19,27 19,65 19,69 19,17
6. Відношення норми валового заощадження до норми валового накопичення, % (графа 3: графа 4 100)
96,42 94,60 97,70 116,76 125,34 129,96 144,71
Динамізм інвестиційних ресурсів безпосередньо зумовлює динамічний характер інвестиційного потенціалу. Завдання полягає у виявленні всіх можливостей ефективного використання інвестиційних ресурсів. У цілому обсяг інвестиційних ресурсів держави залежить від ВВП, його внутрішньої структури і динаміки. Ці показники є вирішальними для формування інвестиційного потенціалу країни.
Інвестиційний потенціал країни залежить переважно від стану валових заощаджень. Значна частина коштів підприємств різними шляхами відтягається з виробничої сфери і спрямовується на поточне приватне споживання, накопичується на рахунках населення. Досить порівняти показники прибутку основних галузей промисловості й у цілому грошові доходи населення, доходи від підприємницької діяльності, реальну купівельну спроможність. Вони замість руху в одному напрямку нерідко мають протилежну динаміку.
Це дає підстави зробити висновок, що інвестиційний потенціал країни не втрачений і, в свою чергу, потребує формування ефективного механізму, здатного спрямувати ці кошти на потреби виробництва, запобігти їхньому перекачуванню з виробничих галузей у сферу власного споживання та спекулятивного обігу.
Методичний аналіз джерел розблокування інвестиційного потенціалу передбачає обґрунтування механізмів мобілізації та трансформації цих джерел у інвестиційні ресурси.
Основними шляхами цього є:
- стимулювання відродження джерел утворення інвестиційних ресурсів на мікрорівні;
- зменшення податкового тиску на виробництво;
- зміна політики доходів у державі з метою залучення до інноваційно-інвестиційних процесів населення як масового інвестора;
- відновлення довгострокового банківського кредитування.
Оцінка інвестиційного потенціалу в Україні свідчить, що для активізації інвестиційного діяльності треба створити необхідні умови для залучення як внутрішніх, так і іноземних інвестицій, що і буде предметом подальшого дослідження.
Література:
1. Марчук Є.К. Україна: нова парадигма поступу. - К.: Аваллон, 2001. - 216 с.
2. Мартиненко В. До питання про визначення інвестиційного потенціалу економіки України // Зб. наук. праць УАДУ. - 2000. - Вип. 2. - Ч.IV. - 516 с.
3. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.3 / Ред. кол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. - К.:Видавничий центр "Академія", 2002. - 952 с.
4. Грюнінг Р. Методи и средства стратегического планирования на фирме // Проблемы теории и практики управления. - 1993. - № 3. - С. 23-26.
5. Євдокімов Ф.І., Мізіна О.В. Дослідження категорії "економічний потенціал промислового підприємства" // Наукові праці ДонНТУ. Серія: економічна Випуск 75. - Донецьк, ДонНТУ, 2004. - С. 54-59.
6. Ревуцкий Л.Д. Потенциал и стоимость предприятия. -
М.: Перспектива, 1997. - 274 с.
7. Ареф'єва О., Коренков О. Методичний підхід до визначення резервів загального потенціалу розвитку підприємств та управління ним // Економіст. - 2003. № 9. - С. 45-47.
8. Бауліна Т.В. Інтелектуальний потенціал як головний фактор управління змінами на підприємстві // Економіка і управління. - 2002. - № 1. - С. 67-73.
9. Иванов Н.А., Одегов Ю.Г., Андреев К.Л. Трудовой потенциал промышленного предприятия. - Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1988. - 215 с.
10. Щелкунов В.І. Виробничий потенціал України. Стратегія формування та використання. - К.: Наукова думка, 1999. - 238 с.
11. Самоукин А.И. Потенциал нематериального производства. -
М.: Знание, 1991. - 214 с.
12. Попов Е.В. Потенциал маркетингового предприятия // Маркетинг в России и за рубежом. - 1999. № 5. - С. 26-33.
13. Черваньов Д.М., Нейкова Л.І. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України. - К.: Знання, 1999. - 514 с.
14. Онишко С.В. Фінансовий потенціал інноваційного розвитку економіки України // Фінанси України. - 2003. № 6. - С. 67-74.
Loading...

 
 

Цікаве