WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Основні шляхи залучення іноземних інвестицій в економіку України - Реферат

Основні шляхи залучення іноземних інвестицій в економіку України - Реферат


РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:
Основні шляхи залучення іноземних інвестицій в економіку України
Надходження інвестицій в економіку держави чи регіону є фактором однозначно позитивним. Звичайно, внутрішні інвестиції виглядають набагато привабливіше, ніж зовнішні, адже вони не обтяжені тими багатьма проблемами і незручностями, що пов'язані з експансією західного капіталу. Але факт залишається фактом: сьогодні в Україні (як і в більшості постсоціалістичних країн) спроможність акумулювання внутрішніх інвестиційних ресурсів є значно нижчою, ніж у країнах Західної Європи чи США. Отже, ми виходимо з наявних можливостей, які теж мають немало позитивів.
Переваги іноземного інвестування для України проявляються в наступному: створення додаткових та збереження існуючих робочих місць; активізація підприємницької діяльності; залучення сучасних технологій і "ноу-хау"; сприяння виходу на світові ринки.
В минулому році Україна продемонструвала успіхи в залученні іноземних інвестицій, про що свідчить їх позитивна динаміка. За даними Державного комітету статистики, у 2004 році прямі іноземні інвестиції (ПІІ) збільшились на 23% і станом на 1 січня 2005 року досягли 8 353, 9 млн дол. або 177 дол. на одного жителя (Табл.1). У 2003 році прямі іноземні інвестиції зросли на 21,7 %. В цілому у 2004 році в економіку України було залучено 1, 9303 млрд. дол., в той час як річна потреба в них складає 8-10 млрд. дол. З країн СНД надійшло 80,2 млн дол. або 4,2 % від загального обсягу. Обсяг капіталу, вивезеного нерезидентами з України, складає 472,7 млн дол.
Таблиця 1. - Прямі іноземні інвестиції в Україну
Обсяги прямих інвестицій
на 01.01.2005 (наростаючим підсумком з початку інвестування), млн дол. США У %
до підсумку
Усього 8353,9 100,0
у тому числі:
Сполучені Штати Америки 1152,8 13,8
Кіпр 1035,9 12,4
Сполучене Королівство Великобританія 893,8 10,7
Німеччина 635,0 7,6
Нідерланди 551,4 6,6
Віргінські, Британські острови, 543,0 6,5
Російська Федерація 459,5 5,5
Швейцарія 409,3 4,9
Австрія 342,5 4,1
Польща 192,1 2,3
Інші країни 2138,6 25,6
Аналізуючи структуру ПІІ, можна пересвідчитись, що майже третину всіх інвесторів складають офшори, які являють собою український капітал, який повертається в країну, тобто капітал потенційних інвесторів.
Іноземні інвестиції нерівномірно розподіляються по регіонах України. Найбільш привабливими для іноземних інвестицій виявились місто: Київ - 2684,1 млн дол. (3768 підприємств і 32,1 % обсягу іноземного капіталу), Дніпропетровська - 778,6 млн дол. (640 і 9,3 %), Київська - 511,5 млн (331 і 6,1 %) і Одеська - 507,3 млн дол. (648 і 6,1 %) області. Прямі іноземні інвестиції надійшли з 116 країн світу і вкладені у 10542 підприємства України. Основними формами залучення іноземних інвестицій у 2004 році були грошові внески, які становили 1195 млн дол. (61,9 % вкладеного обсягу), внески у вигляді рухомого чи нерухомого майна - 566,7 млн дол. (29,4 %).
Не зважаючи на всі кількісні та якісні перетворення, Україна й досі сприймається іноземними інвесторами як несприятлива для інвестування держава. Головними причинами такої ситуації є:
1) Нестабільність політичної ситуації в Україні. Особливо цей фактор важливий для великих ТНК з Німеччини, США, Великобританії, які не тільки ведуть свою господарську діяльність, але певним чином відображають політичну позицію найвпливовіших країн світу.
2) Недоліки законодавства в сфері інвестування та підприємництва.
Недостатнє правове забезпечення, зокрема з питань платежів до бюджетів всіх рівнів та централізованих фондів спеціального призначення. Ця нестабільність стала причиною виходу з українського ринку багатьох потужних компаній, які вже звикли до правил гри в недосконалому правовому полі, але й вони не могли передбачити, що процес такого пристосування стане нескінченим;
- відсутність системи регламентації перевірок підприємницької діяльності;
- тривала процедура реєстрації і отримання необхідних сертифікатів, неоднозначне тлумачення різними гілками влади законодавчих актів, які постійно змінюються;
- недосконала система розгляду справ у господарських судах і несвоєчасне виконання їх рішень;
- невідповідність, у ряді випадків, між законодавчими актами і підзаконними нормативними актами;
- відсутність дієвого механізму правового захисту інвесторів від боржників і недоброчесних партнерів.
3) Стандарти. Невідповідність податкової та бухгалтерської систем міжнародним стандартам породжує велику кількість непорозумінь іноземних інвесторів з українськими партнерами в процесі їх спільної діяльності; невизнання сертифікатів ЄС, яке значно ускладнює і уповільнює рух імпортної продукції; обтяжлива система сертифікації.
4) Податки. Високий рівень і велика кількість податків позбавляє державу конкурентних переваг при залученні іноземних інвесторів. Одним з найгостріших є питання своєчасного повернення раніше сплаченого ПДВ податковими органами. Також відзначається нестабільність економічної і податкової політики, її залежність від організаційних змін на урядовому рівні. Умови оподаткування інноваційно-інвестиційної діяльності не стимулюють її розвиток.
5) Інформаційна ізольованість і велика кількість міфів. Ділові кола на "заході" не достатньо обізнані в інвестиційній привабливості української економіки. Натомість існує велика кількість недостовірної або перебільшено негативної інформації стосовно політичної, економічної, соціальної та криміногенної ситуації у нашій державі.
7) Митні бар'єри. Високі ставки мита на ввезення при надходженнях іноземних інвестицій в Україну, непорозуміння з митними органами при визначенні митної вартості товарів, способу нарахування мита та акцизних зборів.
8) Недостатньо розвинута інфраструктура бізнесу. Відсутність потужної страхової компанії, яка б покривала комерційні ризики під час реалізації особливо масштабних інвестиційних проектів; обмеженість довгострокових і недорогих банківських ресурсів; відсутність швидкісного транспортного сполучення з промисловими та сировинними центрами.
Стосовно причин недостатності надходжень іноземних інвестицій в інноваційні проекти, то слід зазначити, що сучасний стан технологічного розвитку виробництва в Україні не відповідає вимогам створення та функціонування в ній інноваційної моделі економіки. Переважна кількість галузей виробництва має низький технологічний уклад‚ морально та фізично зношене обладнання, застарілі технології. Це не забезпечує конкурентоспроможність продукції та послуг на зовнішньому і внутрішньому ринках, матеріальних основ для підвищення життєвого рівня населення‚ його добробуту‚ а також не створює науково-технічні та економічні передумови європейської інтеграції вітчизняної економіки. Основна причина такого стану полягає в низьких темпах інноваційної діяльності в галузях виробництва та на підприємствах.
Відчутним недоліком теперішньої інноваційної політикив Україні є намагання проводити її для дуже широко окресленої інноваційної сфери.
В Україні вже накопичено значний негативний досвід запровадження таких "широких" систем стимулювання у науково-технологічній сфері. Попередні спроби введення спеціальних систем стимулювання науково-технічної та інноваційної активності постійно наштовхувалися на інституційну непідготовленість їх впровадження - досить швидко надані пільги ставали не стимулюючим виключенням, а правилом для багатьох‚ і починали перевищувати бюджетні можливості держави‚ що призводило до скасування цих пільг.
Виходячи з того, що ефективні інноваційні технологічні зміни є головним фактором довгострокового соціально-економічного розвитку‚ всі розвинуті держави мають так звану "національну інноваційну систему"‚ що являє собою комплекс інституційних‚ правових та економічних заходів щодо стимулювання інноваційних технологічних змін у країні для забезпечення національних стратегічних переваг та ефективної міжнародної конкурентоспроможності як на внутрішньому‚ так і на зовнішніх ринках [1, c.150].
Основними причинами‚ що стримують комерціалізацію науки через інноваційну діяльність‚ є відсутність фінансування та коштів у замовників науково-технічної продукції‚ високі кредитні ставки та великі витрати‚ що пов'язані з
Loading...

 
 

Цікаве