WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДержавне регулювання економіки, Інвестиції → Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в умовах переходу до ринку - Реферат

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в умовах переходу до ринку - Реферат

товариств, корпорацій.
Амортизація - це еквівалент величини знецінення основного капіталу за рік.
Непрямі податки встановлюються в цінах товарів та послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.
Прямі податки встановлюються відповідно до рівня доходності.
Чистий національний продукт (ЧДП) - це ВНД, з якого відраховано вартість засобів виробництва, що спрацювались у процесі виготовлення продукції.
Національний дохід (НД) - це дохід, який визначається шляхом відрахування з вартості ЧНП непрямих податків (Нц); - це найважливіший узагальнюючий економічний показник, що визначає такі фактори, як чисельність зайнятих, продуктивність праці, фондоозброєність, фондовіддача та структура участі галузей матеріального виробництва та сфери послуг у формуванні національного доходу.
Особистий дохід (ОД) - це дохід, отриманий приватним способом.
Використаний дохід - це частка особистого доходу, яка залишається після сплати індивідуальних податків.
Валовий національний розміщений дохід являє собою валовий національний дохід (ВНД), збільшений на сальдо поточних трансфертів, отриманих резидентами даної країни з-за кордону (С) за відрахуванням поточних трансфертів, переданих резидентами даної країни за кордоном (О):
ВИДР=ВНД+(С - О).
Чисте кредитування і чисте позичання - це різниця між джерелами фінансування інвестицій, валовим нагромадженням та придбанням невиробничих нематеріальних не фінансових активів.
Національне багатство - це сума всіх активів країни за відрахуванням фінансових зобов'язань.
.
3. Механізм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Принципова структура інституцій, які управляють зовнішньоекономічною сферою, і в промислово розвинутих країнах, і в країнах, що розвиваються, приблизно однакова. До неї звичайно входять кабінет міністрів, міністерство зовнішньої торгівлі або зовнішньоекономічних зв'язків, митні органи (управління), центральний банк, експортно-імпортний банк, центральне статистичне управління (міністерство), міністерство закордонних справ, податкові відомства.
Міністерство зовнішньої торгівлі здійснює функції керівництва, регулювання і контролю в галузі зовнішньої торгівлі, виробляє розпорядження і стежить за їх виконанням усіма підвідомчими йому організаціями.
Сьогодні міністерство виконує такі найважливіші функції:1) розробляє і здійснює загальні заходи, спрямовані на розвиток торговельних відносин країни з іноземними державами;2) розробляє проекти торговельних договорів, угод і конвенцій із питань зовнішньої торгівлі, проводить переговори з іноземними державами і підписує за уповноваженням свого уряду торговельні договори й угоди, контролює виконання міжурядових торговельних договорів і угод;3) складає проекти експортно-імпортних та інших зовнішньоторговельних планів, регулює і контролює виконання планів із зовнішньої торгівлі, накреслює заходи щодо поліпшення якості експортних та імпортних товарів;4) регулює і контролює діяльність експортно-імпортних об'єднань, торговельних представництв за кордоном і торговельних радників при посольствах і місіях своєї країни;5) займається питаннями митної політики;6) розробляє і здійснює заходи з валютно-фінансових питань, регулює надходження платежів за зовнішньоторговельними операціями;7) вивчає питання транспортування зовнішньоторговельних вантажів і контролює виконання планів перевезень товарів;8) спостерігає за виконанням наказів, постанов і правил, що стосуються зовнішньої торгівлі;9) видає експортні й імпортні ліцензії, реєструє контракти;10) займається підбором і підготовкою кадрів. Звичайно основною структурною одиницею міністерства зовнішньої торгівлі є управління.
За характером діяльності всі управління міністерства можна об'єднати в три групи:1. Торговельно-політичні управління (регіональні) займаються питаннями розвитку торговельних взаємозв'язків з окремими групами країн. Вони виробляють основи торговельної політики країни, а також заходи щодо зміцнення економічних зв'язків із зарубіжними країнами.2. Головні товарні (галузеві) управління здійснюють контроль за виконанням експортних та імпортних планів; вивчають комерційні умови експорту й імпорту; розглядають заявки іноземних держав на постачання і закупівлю товарів, проводять переговори з іноземними делегаціями з питань експорту й імпорту; спостерігають за товарною структурою зовнішньої торгівлі; видають дозволи на ввіз і вивіз товарів; беруть участь у підготовці типових контрактів і загальних умов поставок.3. Функціональні управління та відділи. Існує кілька типів таких управлінь, наприклад договірно-правове (готує проекти торговельних договорів і угод, урядових постанов; контролює виконання правових умов договорів і угод); валютне управління (складає валютні баланси з торгівлі з окремими країнами, видає дозволи на платежі в іноземній валюті); митне управління (керує місцевими митними організаціями і контролює дотримання ними вимог законодавства і правил з митної справи; вивчає питання митної політики, готує проекти митних тарифів, бере участь у розробленні проектів міжнародних угод у частині, що стосується митної справи); управління цін (здійснює загальний контроль за ціновими умовами контрактів) та ін.
Торговельні представництва країни в іноземних державах захищають за кордоном права даної країни в галузі зовнішньої торгівлі.
Функції та завданняторговельних представництв такі:1) представляти інтереси даної країни в галузі зовнішньої торгівлі і сприяти розвиткові торговельних та інших господарських відносин даної країни з країною перебування торговельного представництва;2) регулювати зовнішню торгівлю даної країни з країною перебування торговельного представництва;3) здійснювати зовнішню торгівлю даної країни з країною перебування торговельного представництва;4) вивчати загальні економічні умови, зовнішньоекономічні зв'язки і кон'юнктуру ринків країни перебування, враховуючи інтереси зовнішньої торгівлі даної країни, і давати відповідну інформацію в Міністерство зовнішньої торгівлі та Міністерство закордонних справ своєї країни, а також зовнішньоторговельним організаціям та іншим заінтересованим організаціям і компаніям своєї країни.
Звичайно торговельні представництва даної країни становлять частину відповідних повноважних представництв цієї держави за кордоном; вони є частиною посольства або місії даної країни; безпосередньо підпорядковуються Міністерству зовнішньої торгівлі.
Центральний банк будь-якої країни відіграє важливу роль в управлінні зовнішньоекономічною діяльністю, валютно-фінансовими інструментами і насамперед регулюванням курсу національної валюти, що прямо впливає на експортно-імпортні потоки.
Експортно-імпортні банки здійснюють кредитні й розрахункові функції від імені уряду. Кредитування зовнішньої торгівлі - винятково важлива функція, безпосередньо пов'язана з зовнішньоторговельним процесом.
Митні органи - це державні установи, які контролюють експортно-імпортні потоки на митному кордоні країни; вони ведуть митну статистику, розробляють митні правила і процедури, стягують митні збори, мито і податки.
Міністерство закордонних справ визначає зовнішньополітичні орієнтири і сприяє зовнішньополітичному забезпеченню зовнішньоекономічних інтересів національних експортерів та імпортерів.
Кабінет Міністрів (центральний апарат уряду) координує діяльність органів, що беруть участь у процесі управління зовнішньоекономічною діяльністю, керує процесом узгодження й прийняття національної зовнішньоекономічної стратегії, політики та законодавства головними органами державної влади країни.
4. Список використаної літератури.
1. Конституція України. Затверджена ВРУ 28.06.96 № 254/96 - ВР.//Відомості ВРУ. - 1996.
2. Дідківська Л.І., Головко Л.С. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВННЯ ЕКОНОМІКИ. Навчальний посібник. 2-ге видання. - Київ 2002
3. Чистов С. М., Никифоров А. Є., Куценко Т.Ф. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ. Навчальний посібник. - Київ 2000.
4. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. - К.: НІОС. - 2000.
5. Юрій С.І., Бескид Й.М. Державний бюджет України. Навчальний посібник. - Тернопіль: ТАНГ, 2000.
Loading...

 
 

Цікаве